Постанова
Іменем України
14 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 154/88/17
провадження № 51-4497 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 лютого 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030000000121, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 березня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Вирішено питання речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 6 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він 19 липня 2016 року, близько 00.15 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Audi 80 1.8 S», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на 41 км+850м. автодороги сполученням «Ковель-Жовква» зі сторони м. Володимир-Волинський в с.Верба, Володимир-Волинського району, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, всупереч вимогам п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України, з моменту виявлення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухалась у попутному напрямку по правій смузі руху відносно руху автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 81 від 15 серпня 2016 року, отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа, ускладненої субарахноїдальним крововиливом, забоєм головного мозку, відкритий перелом кісток середньої третини правої гомілки, забійні рани правої тім'яно-потиличної ділянки волосяної частини голови, множинні осадження та дрібні забійні рани голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, від яких настала смерть потерпілої. Причиною смерті ОСОБА_9 є забій головного мозку і крововилив під м'яку мозкову оболонку внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення ОСОБА_7 п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить вимогу про скасування судових рішень у справі та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що суд, призначивши ОСОБА_7 остаточне основне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, мав застосувати положення ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та просила судові рішення щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не піддаються сумніву.
Відповідно до ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Зі змісту касаційної скарги видно, що захисник ОСОБА_6 фактично зазначає про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким і вчинений з необережності, особу винного, який не судимий в силу ст. 89 КК, характеризується посередньо, тяжку хворобу матері, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні та те, що в результаті злочину настала смерть неповнолітньої, обставини, які пом'якшують покарання, - визнання вини та каяття у вчиненому, обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у розмірі, передбаченому санкцією цієї частини статті.
Суд апеляційної інстанції переглянув це кримінальне провадження, зокрема, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , який посилався на невиправдану суворість призначеного йому покарання та необхідність звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, а також прокурора, який посилався на невиправдану м'якість призначеного засудженому покарання, та постановив мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а призначене ОСОБА_7 покарання таким, що повною мірою відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 щодо необхідності застосування положень ст. 75 КК, зокрема ті, на які захисник ОСОБА_6 посилається в касаційній скарзі - проживає разом з батьками похилого віку, позитивно характеризується, примирився з потерпілою, частково відшкодував збитки, на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції дружина ОСОБА_7 була вагітна, а також те, що потерпіла перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння та порушила вимоги Розділу 4 Правил дорожнього руху України, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та мотивовано спростовані.
З висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, у справі не встановлено.
Враховуючи викладене, а також відсутність у касаційній скарзі захисника переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_7 покарання та необхідності застосування положень ст. 75 КК, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення цієї скарги.
Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI«Перехідні положення» КПК, пунктом 4 параграфу 3 Закону України «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII від «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 6 лютого 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3