Постанова
Іменем України
29 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 324/1790/16
провадження № 61-255св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа - Пологівська державна нотаріальна контора Запорізької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області у складі судді Кацаренко І. О., від 07 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Крилової О. В. від 23 листопада 2017 року,
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Пологівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про усунення від права на спадкування.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина, яку прийняли спадкоємці першої черги за законом - вона та її рідний брат ОСОБА_8, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті ОСОБА_8 відповідачі, які є дітьми останнього, отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, до складу якого входить майно, яке ОСОБА_8 прийняв у спадок після смерті своєї матері. Вважала, що відповідачів слід усунути від права на спадкування, оскільки за життя їх бабусі, яка через похилий вік і тяжку хворобу була у безпорадному стані, вони ухилялися від надання їй допомоги.
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідачі є спадкоємцями свого батька ОСОБА_8, а не бабусі ОСОБА_7 Крім того, в матеріалах справи відсутні докази ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_7, потреби у такій допомозі саме від них, і перебування останньої у безпорадному стані, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позов є повністю доведений, відповідачі та їх батько ОСОБА_8 за життя їх бабусі, яка через похилий вік і тяжку хворобу була у безпорадному стані, ухилялися від надання їй допомоги, а тому суди помилково відмовили у задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входять будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка, розташована на території Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, та право на земельну частку (пай), розташовану на території того ж органу місцевого самоврядування.
Спадщину після померлої ОСОБА_7 прийняли позивач ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які є дітьми останньої, по ? частці кожний, про що 18 жовтня 2012 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідачі у справі є дітьми ОСОБА_8 та внуками померлої ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер.
Відповідачі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після смерті свого батька ОСОБА_8 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, до складу якої увійшло й майно, яке ОСОБА_8 прийняв у спадок після своєї матері ОСОБА_7 (а. с. 127, 142 зворот, 144 т. 1).
Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_4 посилалась на те, що за життя
ОСОБА_7 внаслідок хвороби перебувала у безпорадному стані, потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги на лікування, що забезпечувала лише вона, а відповідачі, які є онуками померлої, ухилялася від надання допомоги бабці, не цікавилась її здоров'ям.
Частиною першою статті 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)
Згідно з частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною п'ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту указаної норми закону та відповідно до роз'яснень викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.
Із наведеного слідує, що від права на спадкування за законом може бути усунутий спадкоємець, який ухилявся від надання допомоги саме спадкодавцю, що перебував у безпорадному стані, а не іншій особі.
Спадкоємцями за законом померлої ОСОБА_7 були її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_8
Відповідачі успадкували права і обов'язки свого батька ОСОБА_8, а не бабці ОСОБА_7, яка не була їх спадкодавцем, отже, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України на відповідачів у зв'язку з ухиленням від надання допомоги бабці ОСОБА_7 поширюватись не може.
Разом з тим, відповідачі мали обов'язок відповідно до норм сімейного законодавства піклуватись про безпомічну бабусю.
Відповідно до положень частини третьої статті 10 та частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши норму частини п'ятої статті 1224 ЦК України, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 не доведено факт ухилення ОСОБА_6, ОСОБА_5 від надання спадкодавцеві допомоги, факт перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, звернення померлої до відповідачів за матеріальною чи фізичною допомогою та потребу спадкодавця у допомозі саме відповідачами, що в силу статей
10, 60 ЦПК України 2004 року є її процесуальним обов'язком.
Судами враховано, що ОСОБА_7 була спадкодавцем для ОСОБА_8, який за життя прийняв спадщину і питання про його усунення від спадкування за законом не порушувалось.
ОСОБА_4 касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 07 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
Є. В.Синельников
С.Ф. Хопта