Постанова
Іменем України
05 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 201/4683/17
провадження № 61-1310св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет»,
третя особа - Міністерство освіти і науки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Ходаківського М. П. від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.
від 22 листопада 2017 року,
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет», третя особа - Міністерство освіти і науки України, про стягнення ненарахованої та недоплаченої суми стипендії, витрат на проживання.
Позовну заяву мотивовано тим, що у вересні 2012 року він був зарахований до державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» на денну форму навчання, за рахунок коштів державного бюджету, поза конкурсом, на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон), як особа, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років. Факт наявності підземного стажу роботи його батька більше 15 років надавав йому право на отримання з вересня 2012 року соціальної стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до статті 5 Закону, яку відповідач йому не виплачував. Сума заборгованої соціальної стипендії з вересня 2012 року по червень 2016 року з урахуванням інфляційних втрат становить 24 291 грн 17 коп., яку просив стягнути з відповідача. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачені ним кошти за проживання у гуртожитку у розмірі 4 902 грн 85 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 910 грн 48 коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» на користь ОСОБА_4 суму ненарахованої та невиплаченої соціальної стипендії з урахуванням інфляційних втрат у розмірі
24 291 грн 17 коп. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не виплачувалася позивачу соціальна стипендія у розмірі, встановленому статтею 5 Закону, а тому є всі підстави для стягнення з університету на користь позивача заборгованості з виплати такої стипендії. Разом з тим, вказаною статтею Закону не передбачено обов'язок університету із надання місць у гуртожитку, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню позов про стягнення коштів, сплачених на проживання у гуртожитку.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційного суду мотивовано тим, що права позивача, передбачені Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок призначення і виплати стипендій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року, а тому саме його положення підлягають застосуванню у разі, коли норми підзаконного акту суперечать нормам Закону, були порушені, а тому підлягають захисту.
У касаційній скарзі державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет» просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач взагалі не звертався до університету з заявою про виплату йому стипендії у розмірі прожиткового мінімуму на підставі статті 5 Закону. Відповідно до частини п'ятої статті 62 Закону України «Про вищу освіту» розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України 12 липня 2004 року був затверджений Порядок призначення і виплати стипендій, яким керуються навчальні заклади. Цей порядок не передбачає призначення соціальних стипендій на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської справи». Крім того, позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності щодо частини позовних вимог і має право на стягнення соціальної стипендії за останні три роки до звернення із позовними вимогами, тобто з 2014 року, а не з 2012 року, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 у вересні
2012 року зарахований до вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» на денну форму навчання, за рахунок коштів державного бюджету, поза конкурсом, на підставі статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», як особа, батько якої має стаж роботи в підземних умовах більше 15 років.
Відповідно до довідки публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» від 22 червня 2012 року загальний стаж роботи ОСОБА_5 у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем складає 19 років 10 місяців.
ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_4
Судами установлено, що позивачу не виплачувалася соціальна стипендія у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до статті 5 Закону.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про вищу освіту» (чинного на час вступу позивача до вищого навчального закладу), держава гарантує надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини другої статті 54 Закону України «Про вищу освіту» студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій відповідно до законодавства.
Згідно з частиною другою, п'ятою статті 62 Закону України «Про вищу освіту» в редакції від 1 липня 2014 року, особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку. Розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанції, встановивши, що позивач належить до категорії студентів, які є дітьми шахтарів, та має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, проте фактично відповідачем йому виплачувалась стипендія, яка була нижчою за цей розмір, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у зазначеному вище розмірі та за вказаний вище період з урахуванням інфляційних втрат у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Висновки судів попередніх інстанцій також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах
від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2981цс15, від 1 червня 2016 року у справі № 6-1044цс16, від 1 червня 2016 року у справі № 6-929цс16.
Доводи касаційної скарги про те, що судам до спірних правовідносин слід було застосовувати положення частини п'ятої статті 62 Закону України «Про вищу освіту» є необґрунтованими, оскільки стаття 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є спеціальною нормою, що визначає виключення із правил, щодо кола осіб, яким призначається спеціальна стипендія, в той час коли частина п'ята статті 62 Закону України «Про вищу освіту» є загальною нормою і регулює відносини пов'язані з реалізацією права на стипендію взагалі.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не звертався до університету з заявою про виплату йому стипендії на підставі статті 5 Закону безпідставні, оскільки право позивача на відповідні пільги не ставиться у залежність від подачі відповідних заяв, а гарантоване державою та має бути забезпечене відповідачем, якому при вступі на навчання позивачем надавались докази наявності пільг.
Посилання в касаційній скарзі на пропуск позивачем позовної давності є необґрунтованими, оскільки позивач дізнався про порушення свого права щодо недоплачених сум стипендії з довідки про доходи від 07 березня
2017 року, що не спростовано відповідачем.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
Є. В.Синельников
С.Ф. Хопта