Постанова
Іменем України
13 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 450/972/17
провадження № 51-4218 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року, в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140270000181, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В. Добронь Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2017 року за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 липня 2017 року засуджено:
- ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIIIзараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув'язнення з 13 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили зараховано у строк покарання попереднє ув'язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII;
- ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIIIзараховано ОСОБА_7 у строк покарання попереднє ув'язнення з 14 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили зараховано у строк покарання попереднє ув'язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без зміни. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув'язнення з 13 лютого 2017 року по 14 листопада 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та звільнено з-під варти як такого, що відбув покарання. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIIIзараховано ОСОБА_7 у строк покарання попереднє ув'язнення з 14 лютого 2017 року по 14 листопада 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за те, що вони, за попередньою змовою між собою та з невстановленою досудовим слідством особою, в ніч з 12 на 13 лютого 2017 року, перебуваючи в с. Шоломинь Пустомитівського району Львівської області, повторно, проникли до приміщення церкви св. ОСОБА_8 з метою здійснення крадіжки грошових коштів та цінних речей, проте з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця, оскільки спрацювала сирена, що перешкодило ОСОБА_6 викрасти зазначені цінності, після чого втік з місця вчинення злочину.
Крім того, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , за попередньою змовою між собою та з невстановленою досудовим слідством особою, в ніч з 12 на 13 лютого 2017 року, перебуваючи в с. Відники Пустомитівського району Львівської області, повторно, проникли в гаражне приміщення домогосподарства АДРЕСА_3 і викрали майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 2908,30 грн. та з місця вчинення злочину зникли.
Також, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , за попередньою змовою між собою та з невстановленими досудовим слідством особами, в ніч з 12 на 13 лютого 2017 року, перебуваючи в с. Відники Пустомитівського району Львівської області, повторно, проникли в гаражне приміщення, яке належить ОСОБА_10 і викрали майно останнього на загальну суму 1460 грн. та з місця вчинення злочину зникли.
Крім того, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, 27 січня 2017 року, у невстановлений досудовим слідством час, перебуваючи в с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області, повторно, проникли до приміщення церкви св. Великомученика ОСОБА_11 , звідки таємно викрали грошові кошті в сумі 5000 грн. та з місця вчинення злочину зникли.
Також, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, в ніч з 27 на 28 січня 2017 року, перебуваючи по АДРЕСА_4 , повторно, шляхом пошкодження вхідних дверей намагалися проникнути до приміщення церкви « ІНФОРМАЦІЯ_3 », проте з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця, оскільки не змогли відчинити дверей.
Крім того, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, в ніч з 27 на 28 січня 2017 року, перебуваючи в с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області, повторно, проникли до приміщення церкви св. Архістратига ОСОБА_12 , звідки таємно викрали грошові кошти в сумі 1000 грн. та з місця вчинення злочину зникли.
Також, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, в ніч з 27 на 28 січня 2017 року, перебуваючи по АДРЕСА_5 , повторно, шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до приміщення церкви «Успення Пресвятої Богородиці», проте з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця, оскільки не виявили цінних речей, з місця вчинення злочину зникли.
Крім того, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, в ніч з 29 на 30 січня 2017 року, перебуваючи по АДРЕСА_6 , повторно, проникли до приміщення церкви «Святого Великомученика Димитрія», звідки таємно викрали грошові кошти в сумі 600 грн. та з місця вчинення злочину зникли.
Також, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, в ніч з 29 на 30 січня 2017 року, перебуваючи по АДРЕСА_7 , повторно, проникли до приміщення церкви « ІНФОРМАЦІЯ_4 », звідки таємно викрали грошові кошти та майно на загальну суму 600 грн. та з місця вчинення злочину зникли.
Крім того, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, в ніч з 29 на 30 січня 2017 року, перебуваючи по АДРЕСА_8 , повторно, проникли до приміщення церкви «Покрови Пресвятої Богородиці», звідки таємно викрали грошові кошти в сумі 1000 грн. та з місця вчинення злочину зникли.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, при залишенні доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання із застосуванням ст. 69 КК України тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 без задоволення, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив їх належним чином та обґрунтованих відповідей на них не дав. Крім того стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 5 ст. 72 КК України щодо зарахування засудженому ОСОБА_6 у строк покарання попереднього ув'язнення з 13 лютого 2017 року та засудженому ОСОБА_7 у строк покарання попереднього ув'язнення з 13 лютого 2017 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Під час касаційного розгляду прокурор частково підтримала подану касаційну скаргу щодо необґрунтованого застосування положень ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання та вважала, що ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 необхідно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У зв'язку з тим, що прокурором під час касаційного розгляду вимоги касаційної скарги були підтримані частково, а тому ухвала Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 у касаційному порядку не переглядається.
Винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. в касаційній скарзі не оспорюються.
Прокурор, не погоджуючись з призначеним ОСОБА_6 покаранням із застосуванням положень ст. 69 КК України вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за його апеляційною скаргою, в якій він наводив аналогічні доводи про це, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду, серед іншого, мають бути зазначені короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, встановлені судом першої інстанції обставини. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, вона відповідає наведеним вимогам закону. У ній викладено короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора і судового рішення суду першої інстанції, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень та зазначено мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Давши оцінку сукупності наведених у вироку суду першої інстанції обставин та врахованих ним при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України даних про особу засудженого, а також обставин, які пом'якшують покарання, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За змістом ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
Так, як убачається з вироку, обираючи ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого та обставини, які пом'якшують покарання. Зокрема, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, тяжкість онкологічного захворювання матері, сприяв розкриттю злочину та щиро розкаявся, на спеціальних обліках не перебуває, матеріальна шкода потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відшкодована шляхом повернення майна та відсутність будь-яких претензій з боку останніх, а також з огляду на відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд дійшов висновку про можливість призначення засудженому покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК Україниіз застосуванням ст. 69 КК України, належним чином обґрунтувавши своє рішення.
Колегія суддів вважає, що при перегляді справи за апеляційною скаргою прокурора, який наголошував на невідповідності призначеного із застосуванням ст. 69 КК України покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, вказаний суд ретельно перевірив його доводи та обґрунтовано визнав їх безпідставними. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
З наведеним висновком апеляційного суду погоджується також і суд касаційної інстанції та вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора з мотивів, наведених у ній, немає.
Колегія суддів з призначеним ОСОБА_6 покаранням погоджується, адже згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3