Постанова
Іменем України
15 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 2-о-331/11
провадження № 61-32504св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
заінтересована особа - виконавчий комітет Кичкирівської сільської ради Радомишльського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2017 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Гансецької І. А., Микитюк О. Ю.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У жовтня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 з 23 травня 1970 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, після смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) якого відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 0,4800 га, яка перебуває у приватній власності її чоловіка. За життя ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповідав ОСОБА_4, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину, звернувшись до нотаріуса. Заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок внаслідок відсутності документів, які підтверджують право власності спадкодавця на дане нерухоме майно.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просила встановити факт володіння та користування ОСОБА_5 житловим будинком з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 на праві власності.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2011 року (в складі судді Невмержицького І. М.) встановлено факт того, що ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 68 років у м. Радомишлі Житомирської області, володів та користувався на праві власності житловим будинком з надвірними спорудами на АДРЕСА_1, загальною вартістю 223 057 грн, з моменту вселення і по день смерті.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_5 до дня смерті володів як власним житловим будинком з надвірними спорудами на АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 позивач фактично вступила в управління спадковим майном. Суд дійшов висновку, що необхідно встановити факт володіння житловим будинком на праві власності, оскільки іншим шляхом права заявника на спадкове майно захистити неможливо.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження встановлено, що існує спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, тому відповідно до частини шостої статті 235 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) заяву ОСОБА_4 необхідно залишити без розгляду.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції спір про право був відсутній. ОСОБА_6 ніякого відношення до спадкового майна ОСОБА_7 до 30 серпня 2016 року не мав, оскільки лише рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2016 року встановлено, що ОСОБА_7 є рідною бабою ОСОБА_6
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_4 подала до суду виписку із погосподарської книги за 2011 рік, а також довідку, які видані Кичкирівською сільською радою Радомишльського району Житомирської області 12 жовтня 2011 року, про те, що спірний житловий будинок належить ОСОБА_5
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до свідоцтва на право особистої приватної власності будинок на АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_7 20 лютого 1993 року склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповідала ОСОБА_5, який прийняв спадщину та 26 грудня 2003 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_6 надав копію заповіту, складеного ОСОБА_7 06 жовтня 1994 року, відповідно до якого все належне їй майно, в тому числі житловий будинок, заповідала ОСОБА_8
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2016 року встановлено, що ОСОБА_7 є рідною матір'ю ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та є рідною бабою ОСОБА_6
ОСОБА_6 з метою реалізації своїх спадкових прав на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_7, оспорює у судовому порядку свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані на ім'я ОСОБА_4
Відповідно до частини шостої статті 235 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки під час розгляду справи у порядку окремого провадження встановлено, що існує спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В.С. Висоцька
В.В. Пророк