15 листопада 2018 року
Київ
справа №810/1726/16
адміністративне провадження №К/9901/31620/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
здійснюючи у письмовому провадженні розгляд касаційної скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (суддя О.Є. Брагіна) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року (колегія у складі суддів: А.Ю. Кучма, В.О. Аліменко, О.В. Карпушова) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 квітня 2016 року №0000931700, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 49100 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 12275 грн.
Позов обґрунтовує безпідставністю висновків акту камеральної перевірки від 11 квітня 2016 року та наявністю у нього права на формування податкового кредиту з ПДВ по договору лізингу від 12 січня 2016 року №4170-01/01/16-н.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 квітня 2016 року №0000931700.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що придбання позивачем транспортного засобу підтверджено первинними документами, які видані та заповнені відповідно до вимог законодавства, а також відзначено, що неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ст. 198 Податкового кодексу України та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що підприємці не ведуть бухгалтерській облік та не можуть обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх першу та залишкову вартості, а також частку їх використання саме у господарській діяльності. Такі платники на думку податкового органу, не можуть включати до складу витрат та податкового кредиту з ПДВ суми, сплачені у зв'язку з придбанням (спорудженням) та утриманням основних засобів.
Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами по адміністративній справі № 819/710/17; адміністративне провадження № К/9901/2377/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування акта перевірки та податкового повідомлення-рішення.
Так, у постанові від 13 березня 2018 року по згаданій справі Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що у ФОП є право на включення сум до податкового кредиту з ПДВ та визначення бюджетного відшкодування.
У іншій справі № 823/1648/16 Верховний Суд також висловив позицію про право позивача віднесення до складу витрат та податкового кредиту сум з придбання сідлового тягача, який використовується позивачем у власній господарській діяльності.
Проте, суд касаційної інстанції у складі Верховного Суду, яка розглядає цю справу, вважає за необхідне відступити від висновку у подібних правовідносинах, викладеного раніше у рішенні Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
За змістом частин першої, четвертої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №810/1726/16 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України,
Справу №810/1726/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення - передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
........................
........................
...........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду