Ухвала
15 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 125/2039/17
провадження № 51-9741ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року в межах кримінального провадження № 12017020080000083 від 16 січня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бар Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , що на підставі ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.
Встановлені обставини
За вироком Барського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (11900 грн).
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 25000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди і 1206,12 грн - матеріальної.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону, посилаючись на порушення місцевим судом вимог ст. 94, п. 2 ч. 3 ст. 374, ч. 3 ст. 337 КПК, а судом апеляційної інстанції положень ст. 370 і п. 2 ч. 1 ст. 407 цього Кодексу, засуджений у касаційній скарзі не вказав, у чому конкретно полягають ці порушення, як вони вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом рішень місцевого й апеляційного судів відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 цього Кодексу.
У касаційній скарзі засудженого не зазначено, чи заявлялися стороною захисту в суді апеляційної інстанції клопотання, які всупереч вимог ч. 3 ст. 404 КПКапеляційний судбезпідставно не задовольнив, а також, які конкретно доводи апеляційної скарги в порушення ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд не дослідив, не перевірив та не оцінив,внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Крім того, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, засуджений у касаційній скарзі не навів обґрунтування незаконності оскаржуваних судових рішень відповідно до ст. 413 КПК, не зазначив конкретних даних, які би підтверджували його доводи та спростовували висновки місцевого й апеляційного судів.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування та недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Барського районного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2018 року щодо нього і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3