15 листопада 2018 року
Київ
справа №822/32/17
адміністративне провадження №К/9901/29015/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М.,
Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі за позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького про стягнення податкового боргу,
Красилівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Хмельницькій області подала до суду позов, в якому просила стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, відкритих у банківських установах, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків податковий борг в сумі 116 463,50 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 116 463,50 грн, який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю. Ужиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання платнику податків податкової вимоги, не призвели до його погашення.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 01.02.2017 адміністративний позов задовольнив. Стягнув з відповідача податковий борг в сумі 116 463,50 грн з розрахункових рахунків такого платника податків, відкритих у банківських установах, та за рахунок готівки, яка йому належить.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.04.2017 залишив без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2017.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив зі встановлених в судовому процесі обставин щодо несплати відповідачем податкових зобов'язань у зазначеній сумі, яка була самостійно ним узгоджена в податкових деклараціях з плати за землю, та направлення податковим органом на адресу відповідача податкової вимоги.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що Міністерство оборони України не врахувало у бюджеті асигнування на сплату земельного податку. Відповідач є державною установою, що фінансується з державного бюджету, є складовою частиною Збройних Сил України, створений Міністерством оборони України та є неприбутковою організацією. У відповідності до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» відповідач звільнений від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу, ухвалою від 05.11.2018 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 06.11.2018.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є юридичною особою, користувачем земельних ділянок, який подавав податкові декларації з плати за землю.
Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу з плати за землю в сумі 116 463,50 грн, що утворився у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно узгоджених податкових зобов'язань, а саме: 1) щодо Яворовецької сільської ради - в сумі 442,12 грн., що є частиною задекларованого в податковій декларації з плати за землю від 01.03.2016 за №9026194035 податкового зобов'язання за 2016 рік; 2) щодо Кузьминської сільської ради - в сумі 116021,38 грн, що є частиною задекларованого в податковій декларації з плати за землю від 01.03.2016 за №9026228447 податкового зобов'язання за 2016 рік. Наявність заборгованості відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових декларацій, картками особового рахунку, розрахунком суми позовних вимог. Доказів про сплату відповідачем заборгованості суду не подано. Контролюючий орган надіслав квартирно-експлуатаційному відділу м. Хмельницького податкову вимогу №6366-17 від 16.09.2016 року про сплату податкового боргу в сумі 76087,30 грн.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).
Отже, ПК України визначив обов'язок власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів сплачувати земельний податок.
Згідно з пунктом 286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно з пунктом 287.3 статті 287 цього Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький як платник земельного податку подавав податкові декларації, в яких визначав податкові зобов'язання з плати за землю, які є узгодженими. Несплачені у встановлений ПК України строк податкові зобов'язання з плати за змелю є податковим боргом.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Отже, лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу на новоутворений податковий борг.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Відповідно до пунктів 95.3-95-4 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення з відповідача податкового боргу з плати за землю.
Посилання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницька в касаційній скарзі на те, що відповідальність за його податковими зобов'язаннями несе Міністерство оборони України, оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницька є державною організацією, створеною Міністерством оборони України, здійснює свою діяльність у сфері оборони, фінансується за рахунок коштів державного бюджету України та є неприбутковою установою, суд касаційної інстанції відхиляє. При цьому виходить з того, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницька є державною установою та юридичною особою, яка веде самостійний баланс, має рахунки у відділеннях Державного казначейства і поточний рахунок в установі банку, користується закріпленою за ним землею, має майно, передане їй засновником та несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного їй майна згідно з чинним законодавством. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницька є користувачем земельних ділянок, платником земельного податку, який подавав відповідні декларації з плати за землю. Відсутність або обмежене фінансування відповідача не є підставою для звільнення його від обов'язку сплати самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання.
Також відповідач посилається на статтю 14 Закону України «Про Збройні Сили України» , згідно з якою земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
При цьому пунктом 5.2 ст.5 ПК України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ (набрав чинності з 01.01.2015) до Податкового кодексу України (далі -ПК України) внесені зміни, зокрема статті 282, 284 ПК України викладено в новій редакції.
З 01.01.2015 суттєво скорочено перелік пільг із земельного податку, який був передбачений у підпункті 282.1.3 ПК України, в тому числі і для закладів, установ та організацій, спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військових формувань, утворених відповідно до законів України, Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
У переліку пільг із земельного податку для юридичних осіб залишились лише громадські організації інвалідів України, їх санаторно-курортні, оздоровчі заклади, реабілітаційні установи, засновані ними підприємства та організації при дотриманні відповідних критеріїв, а також бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький, який є користувачем земельних ділянок, не має пільги щодо плати за землю.
Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 345, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду