14 листопада 2018 року
м. Київ
справа №804/7313/15
адміністративне провадження №К/9901/12172/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желтобрюх І.Л.,
суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №804/7313/15 за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Дзержинського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділу Державної виконавчої служби Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, Бердичівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Київського відділу Державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції Полтавської області, Машівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області, Шосткинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання неправомірною бездіяльності, відшкодування компенсації,
09 червня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - ДВС України МЮУ), Дзержинського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Дзержинського відділу ДВС м.Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області), Жовтоводського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Жовтоводського МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області), Відділу Державної виконавчої служби Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - ВДВС Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області), Бердичівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Бердичівського МВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області), Київського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції Полтавської області (далі - Київського ВДВС м. Полтава ГТУЮ Полтавської області), Машівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області (далі - Машівського РВ ДВС ГТУЮ Полтавської області), Шосткинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Шосткинського МВ ДВС ГТУЮ у Сумській області), в якому просила визнати неправомірною бездіяльність територіальних відділів ДВС України, які підпорядковуються Державній казначейській службі України щодо виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року по справі № 1-21/04-2004; стягнути на її користь компенсацію з урахуванням рівня інфляції за 2004-2015 роки у сумі 344464,74 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ВДВС Софіївського РУЮ в Дніпропетровській області в частині примусового виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року по справі № 1-21/04 на підставі виконавчого листа № 1-21/04 від 13.07.2004 року, виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 4866,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн., внаслідок чого зобов'язано здійснити відповідні дії щодо примусового виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2004 року, передбачені Законом України "Про виконавче провадження". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішення національного суду, що набрало законної сили, є прямим обов'язком держави, а тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Апеляційним судом Дніпропетровської області 13 липня 2004 року у справі № 1-21/04 було винесено вирок відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, яким останніх визнано винними в умисному вбивстві, за попередньою змовою осіб, з корисливих мотивів, чоловіка позивача, та стягнуто солідарно із засуджених на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 4866 грн. та моральну шкоду у розмірі 80000 грн.
У жовтні 2005 року ОСОБА_2 подала до Дзержинського відділу ДВС м.Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області чотири виконавчих листи, виданих окремо щодо кожного з боржників.
У 2006 році позивач звернулась до Відділу державної виконавчої служби Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області з дублікатами виконавчих листів за місцем реєстрації боржників.
В подальшому, позивач неодноразово зверталась до територіальних відділів ДВС України, за місцем відбування покарань ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Стверджує, що станом на день звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, тобто протягом більш, ніж 10 років, вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області 13 липня 2004 року у справі № 1-21/04 в частині відшкодування компенсації матеріальної та моральної шкоди виконано не було, - що і стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Розглядаючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу за подібними правовідносинами, вказана на те, що спір у звґязку із виконанням цивільного позову у кримінальному провадженні підлягає вирішенню у порядку кримінального провадження (постанова від 17 жовтня 2018 року у справі №461/233/17-ц).
Однак, у цій справі Суд вважає за необхідне відступити від вказаного висновку Верховного Суду, з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Водночас, під час вирішення даної справи суди керувалися рекомендаціями, викладеними у п.8 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 07.02.2014 №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»:
«Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина п'ята статті 128 КПК).
Оскільки судове рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за нормами ЦПК, які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, а тому, на переконання колегії суддів, оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Крім того, колегія суддів враховує поведінку відповідних органів влади, тривалість порушень прав заявника, важливість предмета спору для позивача та висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Кузьменко проти України» (Заява № 49526/07), «Мосендз против України» (Заява №52013/08) та «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Заява №40450/04), в яких наголошено на перевазі необхідності захисту порушеного права перед юрисдикційними конфліктами, та на тому, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Відповідно до частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Згідно з ст. 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи №804/7313/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись ст.ст.346, 347 КАС України, Суд -
Справу №804/7313/15 за позовом за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Дзержинського відділу Державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Жовтоводського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Відділу Державної виконавчої служби Софіївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області, Бердичівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Київського відділу Державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції Полтавської області, Машівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області, Шосткинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання неправомірною бездіяльності, відшкодування компенсації з касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець