Іменем України
14 листопада 2018 року
м. Київ
справа №802/522/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12345/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року ( суддя: Бошкова Ю.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року (судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.) у справі №802/522/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування наказу та поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області), в якому просив:
- скасувати наказ начальника ГУ НП у Вінницькій області № 161 від 24.02.2016 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- скасувати наказ начальника ГУ НП у Вінницькій області № 48 о/с від 22.03.2016 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- зобов'язати начальника ГУ НП у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України у штатному розписі із збереженням матеріально-грошового забезпечення, яке відповідає посаді слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;
- зобов'язати начальника ГУ НП у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на, що до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби саме за результатами встановлених в ході службового розслідування обставин, а не у зв'язку з порушеним стосовно позивача кримінальним провадженням. При цьому, зауважує, що сам факт наявності відносно працівника поліції кримінального провадження та предґявлення йому підозри за фактом отримання неправомірної вигоди дискредитує авторитет поліції, а отже, такі дії можуть бути розцінені як вчинення дисциплінарного проступку.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, з 07.11.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області.
24 лютого 2016 року відповідачем прийнято наказ № 161 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Літинського ВП Хмільницького ВП ГУ НП у Вінницькій області", яким за порушення службової дисципліни, вимог Дисциплінарного статуту ОВС, розділу VI "Правил етичної поведінки" Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у отриманні від гр.ОСОБА_2 незаконної грошової винагороди, позивача звільнено зі служби в поліції.
22 березня 2016 року ГУ НП у Вінницькій області винесено наказ №48 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України).
Підставою для прийняття оскаржуваних наказів став висновок службового розслідування за фактом розпочатого кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, відносно слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, затверджений 24 лютого 2016 року.
Згідно з висновком службового розслідування, 25.01.2016 ОСОБА_1, як працівник правоохоронного органу, діючи умисно, в особистих інтересах, з метою незаконного збагачення, з використанням наданої йому влади перебуваючи у приміщенні торгового комплексу "Корона", що розташований за адресою: с. Селище Літинського району Вінницької області по вул. Центральній, 1, у проміжок часу з 17.00 до 17.30 одержав від гр. ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США за непритягнення її сина ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12015020210000372 від 18.11.2015, тобто за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданої йому влади, після чого був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та поміщений в ІТТ Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області.
Такі дії позивача розцінені відповідачем як вчинення дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах поліції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення у зв'язку з недоведеністю факту порушення позивачем службової дисципліни, оскільки висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні № 42016020000000018, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження, жодних інших діянь порушення позивачем службових обов'язків у висновку службового розслідування не зазначено.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
За змістом статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року (далі - Закон № 580-VIII) підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнятий в установленому законом порядку, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Сутність службової дисципліни осіб рядового і начальницького складу розкрито у статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС.
У статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС наведено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких - звільнення з органів внутрішніх справ (пункт 8).
Згідно зі статтею 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.1. розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення є підставою для службового розслідування.
Пунктом 1.2 Інструкції № 230 визначено, що службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
За змістом пункту 5.4 Інструкції № 230 якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби з Національної поліції на підставі висновку службового розслідування від 24 лютого 2016 року, затвердженого начальником ГУНП у Вінницькій області Шевцовим А.В., проведеного за фактом порушення відносно ОСОБА_1 кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за відсутності при цьому рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому частиною 1 ст. 62 Конституції України.
У рішенні від 10.02.1995 в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
З урахуванням приписів частини першої статті 62 Конституції України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни передбаченого Дисциплінарним статутом ОВС України та розділом VI "Правил етичної поведінки" Закону України "Про запобігання корупції".
Таким чином, законність звільнення позивача з огляду на встановлення факту отримання хабара може бути встановлена лише вироком суду в кримінальній справі.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2015 року у справі № 21-587а14.
Враховуючи відсутність вироку суду на момент звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність звільнення позивача на підставі матеріалів незакінченої кримінальної справи та без встановлення вини у вчиненні саме дисциплінарного проступку.
Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №802/522/16-а залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець