Іменем України
16 листопада 2018 року
Київ
справа №813/1012/17
адміністративне провадження №К/9901/42505/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Львівської митниці ДФС
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 (головуючий суддя - Гулкевич І.З.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді - Мікула О.І., Качмар В.Я.)
у справі № 813/1012/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»
до Львівської митниці ДФС
про визнання відмови протиправною та скасування рішення,
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просить визнати протиправною відмову Митниці від 19.01.2017 № 1471/10/13-70-19/39 та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.11.2016 №209000012/2016/200238/1.
В обґрунтування позову посилається на те, що декларантом під час митного оформлення товару надано усі документи, які передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), що в сукупності повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товару, ввезеного позивачем на митну територію України. Такі документи не містять розбіжностей чи ознак підробки, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для витребування у декларанта додаткового переліку документів з метою підтвердження позивачем митної вартості такого товару. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач витребував додаткові документи, не зазначивши при цьому, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, або які сумніви митного органу такі повинні усунути. Позивачем, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості товару, надано увесь перелік додаткових документів, що підтверджується заявою № 6 від 11.01.2017.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017, позов задоволено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та приняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
06.11.2017 Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження, а також відмовив у задоволенні клопотання Митниці про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
15.12.2017 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.
21.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем на підставі митної декларації № 209140000/2016/051037 здійснено ввезення в Україну товару: «Хурма свіжа, виду Diospyros kaki, врожай 2016 року, 1-го ґатунку, упакована в ящики. Призначена для громадського харчування».
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість, згідно з п. 1 ч. 1 ст.57 МК України, за основним методом (за ціною договору) по ціні 0,67 Євро/кг.
На підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, позивачем представлено відповідачу наступні документи: декларацію митної вартості; контракт від 15.06.2016 № 199-06-2016; рахунок-фактуру (інвойс) від 22.11.2016 № 66/11/2016; CMR від 22.11.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіоекологічного контролю; договір транспортного експедирування від 11.12.2015 № 11/12-1; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 22.11.2016 № 129; фітосанітарне свідоцтво № EC/ PL/0705341 від 22.11.2016; сертифікат походження товару EUR.1 №PL/MF/ AL/0155767 від 22.11.2016; договір доручення від 01.06.2011 № 49.
23.11.2016 у через засоби електронного зв'язку декларантом отримано повідомлення про надання додаткових документів, а саме: копії митної декларації країни відправлення; прейскурантів, прайс-листів, каталогів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків на здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності інші платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
За результатом розгляду вказаної митної декларації відповідач прийняв рішення від 23.11.2016 №209000012/2016/200238/1 про коригування митної вартості товарів за резервним методом по ціні 0,81 Євро/кг, мотивуючи тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2, 3 ст.53 МК України.
Оскільки надання додаткових документів потребувало певного часу, а свіжі фрукти є товарами, які швидко псуються, декларант, не погоджуючись із рішенням митного органу від 23.11.2016 про коригування митної вартості, звернувся до митниці у порядку ч. 7 ст. 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х МК України.
У зв'язку зі сплатою декларантом відповідних митних платежів та гарантій вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно з митною декларацією №209140000/2016/051095 від 23.11.2016. .
11.01.2017 Товариство направило до Митниці заяву № 6 про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 23.11.2016 №209000012/2016/200238/1 та вивільнення сплаченої фінансової гарантії . До вказаного листа також надано перелік документів з наданням відповідних копій на підтвердження митної вартості товару: прайс-лист фірми Fresh Box Sp.zo.o щодо цін на товари, які декларуються, заявка на поставку товару 22.11.2016, лист Fresh Box Sp.zo.o від 02.01.2017; замовлення на перевезення вантажу від 19.11.2016, акт наданих послуг від 23.11.2016 № 129, лист ТОВ «БН-ГРУП» від 26.12.2016; митну декларацію країни відправника від 22.11.2016 №16PL401050Е0124273; платіжне доручення в іноземній валюті № 1416 від 01.12.2016 про оплату вартості імпортованого товару, платіжне доручення від 29.11.2016 № 0200039061 про оплату транспортно-експедиційних послуг; висновок Львівської торгово-промислової палати від 09.12.2016 № 19-09/1586. При цьому повідомило, що ТОВ «Тропік» не оплачувало рахунків третім особам на користь продавця, а також, відповідно, не укладало із третіми особами договорів, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
За наслідками розгляду вказаної заяви Митниця надіслала позивачу листа №1471/10/13-70-19/39 від 19.01.2017, яким рішення про коригування митної вартості залишила без змін.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, імпортованого Товариством, та, як наслідок, протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості, виходячи з наступного.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення від 23.11.2016 вбачається, що підставами для його прийняття слугувало неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2,3 ст. 53 МК України, а саме:
1) неподання заявки на перевезення вантажу, яка містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та подання якої передбачено договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 11.12.2015 № 11/12-1;
2) відсутність заявки на поставку товару, подання якої передбачено п. 3.1, відсутня специфікація товару відповідно до п. 1 умов зовнішньоекономічного договору № 199-06-2016 від 15.06.2016;
3) у рахунку на перевезення № 129 від 22.11.2016 відсутні відомості щодо директора та головного бухгалтера підприємства.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості товарів декларант подає, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі - Правила № 599), у графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Декларантом до митного оформлення поданий рахунок-фактура № 129 від 22.11.2016 та CMR від 22.11.2016.
Щодо посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на відсутність специфікації зазначеної в п. 1 контракту від 15.06.2016 №199-06-2016, то у вказаному пункті визначено, що кількість товарів визначається у інвойсі та/або специфікації. На даний товар специфікація не складалась, так як було складено інвойс, який і подано до митного оформлення.
Серед іншого, серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість.
Виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у ст. 53 МК України і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів. Крім того, до митного оформлення було подано: фітосанітарне свідоцтво № EC /PL/0705341 від 22.11.2016; сертифікат походження товару EUR.1 № PL/MF/AL/0155767 від 22.11.2016 і такі не підтверджують чи спростовують ціни товару, а відтак, такі не впливають на визначення митної вартості товару.
Колегія суддів вважає безпідставною вимогу Митниці в надісланій декларанту вимозі про надання додаткових документів, зокрема, заявки на поставку товарів, подання якої не передбачено ні ст. 53 МК України, ні Правилами № 599, оскільки вказана заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.
Щодо вартості послуг, то судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що з листа фірми Fresh Box Sp.zo.o. від 02.01.2017 щодо фірми F.U. «АСKO» вбачається, що остання надає брокерські послуги Fresh Box Sp.zo.o., з організації відправки вантажу на підприємство, а не позивачу. У заяві від 11.01.2017 № 6 Товариство вказало, що не оплачувало рахунків третім особам на користь продавця, а також відповідно не укладало із третіми особами договорів, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова