Іменем України
14 листопада 2018 року
Київ
справа №803/832/15-а
адміністративне провадження №К/9901/28417/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Ксензюка А.Я. від 05 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іщук Л.П., суддів: Дяковича В.П., Онишкевича Т.В. від 18 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 квітня 2015 року №0001852201, №0001862201.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Профмаркет», ТОВ «Полокран», ТОВ «Будінвест-ДФ», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «ТМ Сиріус», ТОВ «Фірма Полімет», ТОВ «Квадротех» спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 квітня 2015 року №0001852201, №0001862201.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операції між позивачем та його контрагентами на підставі договорів поставки є реальними, факт їх вчинення підтверджується належними доказами, а відтак, за твердженням судів, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму витрат за результатами таких операцій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року відповідачем складено акт від 08 квітня 2015 року №1274/22-1/00372658, яким встановлено, зокрема, порушення: - пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 279 75, 00 грн., в тому числі за 2013 рік на 2 127 530, 00 грн., за 2014 рік на 152 227, 00 грн.; - пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 883 654, 00 грн., в тому числі, за березень 2013 року на суму 1 337 626, 00 грн., за квітень 2013 року на суму 500 000, 00 грн., за червень 2013 року на суму 33 333, 00 грн., за серпень 2013 року на суму 314, 00 грн., за жовтень 2013 року на суму 6 639, 00 грн., за листопад 2013 року на суму 601, 00 грн., за квітень 2014 року на суму 1 519, 00 грн., за травень 2014 року на суму 2 327, 00 грн. та за червень 2014 року на суму 1 295, 00 грн.;
До таких висновків контролюючий орган дійшов з урахуванням даних результатів податкового контролю контрагентів позивача: ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 12 лютого 2014 року №102/26-51-22-05/38526422 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Екотехнік-СТР» за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2014 року»; ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 25 жовтня 2013 року №398/26-51-22-03-38077808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Профмаркет» за травень - вересень 2014 року»; ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13 серпня 2014 року №2466/26-55-22-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Полокран» за квітень 2014 року»; Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30 липня 2013 року №192/22-1/32800571 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будінвест-ДФ» за період листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень 2013 року»; ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві від 03 жовтня 2013 року №557/26-54-22.2/38510737 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року»; ДПІ у Бабушкінському районі ГУ ДФС у м.Києві від 19 листопада 2013 року №2199/2204/38300710 щодо перевірки ТОВ «ТМ Сиріус»; ДПІ у Дзержинському районі ГУ ДФС у м. Харкові від 22 грудня 2014 року №5999/20-30-22-01-14 щодо перевірки ТОВ «Фірма Полімет»; ДПІ у Бабушкінському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04 вересня 2014 року №1439/04-62-22-3/30745258 щодо перевірки ТОВ «Квадротех», згідно із якими у них відсутні трудові ресурси, складські приміщення, обладнання, устаткування тощо для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, у акті перевірки Інспекція вказала на відсутність документів, що підтверджують якість придбаного товару, його перевезення, оприбуткування (ТОВ «ТМ Сиріус», ТОВ «Фірма Полімет», ТОВ «Квадротех») та зазначила про окремі недоліки заповнення у товарно-транспортних накладних, що були представлені до перевірки (ТОВ «Полокран», ТОВ «Будінвест-ДФ») - зокрема невірні реєстраційні номери авто, не зазначено автопідприємство, не конкретизовано шлях прямування вантажу, пункту розвантаження, підписи водіїв.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року: - №0001852201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 2 825 481, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 883 654, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 941 827, 00 грн.; - №0001862201, яким позивачем збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в розмірі 3 419 635, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 2 279 757, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 139 878, 50 грн.
У справі, що розглядається, суди встановили, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій, здійснених з його контрагентами відповідно до договорів поставки, а тому на підставі податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, довіреностей, договору перевезення та надання транспортно-експедиторських послуг, актів здачі-приймання робіт, прибуткових ордерів Товариство обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, суди зазначили, що можливі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат.
В свою чергу, апеляційний суд звернув увагу, що правомірність дій позивача з формування витрат і податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Профмаркет», ТОВ «Полокран», ТОВ «Будінвест-ДФ», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «ТМ Сиріус», ТОВ «Фірма Полімет», ТОВ «Квадротех» підтверджується і постановою Головного управління ДФС у Волинській області від 30 вересня 2015 року про закриття кримінального провадження №32015030000000062 за внесеними 16 червня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостями щодо ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ «Гнідавський цукровий завод», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, у зв'язку із встановленою відсутністю складу вказаного правопорушення, у якій досліджувались обставини, зазначені у акті перевірки від 08 квітня 2015 року №1274/22-1/00372658, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Також вказаний суд не прийняв до уваги й доводи Інспекції щодо заперечення директором ТОВ «Будінвест-ДФ» своєї участі у діяльності підприємства з посиланням на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2014 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості та директора цього товариства визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України та призначено йому узгоджене сторонами покарання, оскільки цим вироком встановлено лише факт умисного ухилення від сплати податків по господарським операціям з третіми особами, а не фіктивну діяльність підприємства.
9. Аргументуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин у справі, що призвело до помилкових висновків щодо реальності господарських операцій, оскільки суди, з урахуванням результатів податкового контролю контрагентів позивача у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів, якими доводиться відсутність у них виробничих та матеріальних ресурсів для ведення підприємницької діяльності, окрім цього, й не зважили на обставину наявності вироку у справі №755/15645/14-к від 18 липня 2014 року, яким встановлено, що за попередньою змовою невстановлених осіб створено та/або придбано підприємства, що є фіктивними, зокрема, ТОВ «Капексбуд». Також Інспекція вказує, що судами безпідставно не враховано дані протоколу допиту свідка від 09 грудня 2013 року - директора ТОВ «Капексбуд» ОСОБА_7 про його непричетність до діяльності вказаного суб'єкта господарювання.
10. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
10.2. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.4. Пункт 198.1 статті 198.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
10.5. Пункт 198.2 статті 198.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
10.6. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
10.7. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина перша статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
12. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
13. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
14. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
15. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань по господарським правовідносинам із ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Профмаркет», ТОВ «Полокран», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Будінвест-ДФ», ТОВ «ТМ Сиріус», ТОВ «Фірма Полімет», ТОВ «Квадротех». Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
18. При цьому судами встановлено, що доставка товару здійснювалася згідно із договором перевезення, укладеним з ОСОБА_5 від 02 січня 2013 року №03/03 та згідно із договором про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеним з ТОВ «Нова пошта» від 03 лютого 2014 року №46105.
19. У той же час, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак, при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться, у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.
20. За таких обставин, й дані акта перевірки позивача щодо допиту директора ТОВ «Капексбуд» ОСОБА_7 у 2013 році про його непричетність до діяльності вказаного товариства, які, в свою чергу, базуються на інформації, що викладена в акті ДПІ в Оболонському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року від 03 жовтня 2013 року №557/26-54-22.2/38510737, не можуть вважатися відомостями про джерело певних фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі у даній справі, оскільки відповідачем, на якого в силу норм процесуального закону покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, окремого документа у вигляді протоколу допиту не надано, як і не вказано реквізити кримінального провадження, у якому такі показання були надані, та відносно кого воно порушене.
21. Крім того, безпідставними є й самі по собі посилання в касаційній скарзі без будь-якої конкретизації та обґрунтування яким чином може вплинути та нівелювати висновки судів у даній адміністративній справі наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень вироку Дніпровського районного суду м.Києва у справі №755/15645/14-к від 18 липня 2014 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України (створення та державна реєстрація ТОВ «Райкон» та перереєстрація «Домкраст» з метою прикриття незаконної діяльності).
22. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про недоведення відповідачем, на якого в силу Кодексу адміністративного судочинства України як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих оскаржуваних податкових рішень за наслідками правовідносин між позивачем та ТОВ «Екотехнік-СТР», ТОВ «Профмаркет», ТОВ «Полокран», ТОВ «Будінвест-ДФ», ТОВ «ТМ Сиріус», ТОВ «Капексбуд», ТОВ «Фірма Полімет», ТОВ «Квадротех».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
24. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
25. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.
26. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
28. Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі №803/832/15-а - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко,
Судді Верховного Суду