про відвід (самовідвід) судді
16 листопада 2018 року №826/13518/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві заяву судді Терлецької О.О. про самовідвід за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, треті особи: Державне бюро розслідувань, Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович, Голова конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань Майданик Роман Андрійович про визнання протиправними та скасування рішень,
22.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, треті особи: Державне бюро розслідувань, Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович, Голова конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань Майданик Роман Андрійович, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, Директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального Державного бюро розслідувань від 11.06.2018 щодо затвердження Списків допущених до участі у конкурсі кандидатів, які подали документи на зайняття посад директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, затверджене Протоколом №64 від 18.07.2018 щодо затвердження результатів конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників Підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2018 матеріали справи передано до Київського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про визначення підсудності.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 визначено територіальну підсудність адміністративного справи №826/13518/18 та передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
08.11.2018 дану адміністративну справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицькому А.І. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2018).
08.11.2018 Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А. І вирішено заяву про самовідвід судді Балаклицького А. І. задовольнити, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, треті особи: Державне бюро розслідувань, Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович, Голова конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань Майданик Роман Андрійович про визнання протиправними та скасування рішень - передати до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
13.11.2018 адміністративну справу № 826/13518/18 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Терлецької О.О. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2018).
16 листопада 2018 року суддя Терлецька О.О. подала заяву про самовідвід.
Заяву обґрунтувала тим, що третьою особою у справі Голова конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань Майданик Роман Андрійович.
Разом з тим, в 2003-2004 роках Майданик Роман Андрійович був керівником дипломної роботи ОСОБА_4 «Самозахист в цивільному праві» в Київському національному університеті ім. Т. Шевченко. В 2005 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 співпрацювали в межах проведення господарської судової справи під час робот ОСОБА_4 юристом ТОВ «» ЮФ «Магістри і Партнери».
За наведених обставин суддя Терлецька О.О. вважає, що вона не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з'ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.
Згідно пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Під час розгляду заяви про самовідвід суд бере до уваги, що в 2003-2004 роках Майданик Роман Андрійович був керівником дипломної роботи ОСОБА_4 «Самозахист в цивільному праві» в Київському національному університеті ім. Т. Шевченко. В 2005 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 співпрацювали в межах проведення господарської судової справи під час робот ОСОБА_4 юристом ТОВ «» ЮФ «Магістри і Партнери».
Таким чином, будь-яке рішення у даній справі, прийняте судом, до складу якого входить суддя Терлецька О.О., може викликати сумнів в його безсторонності, об'єктивності або неупередженості.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність обставин, за яких суддя Терлецька О.О. не може брати участі в розгляді даної адміністративної справи, а тому, її заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу.
Керуючись статями 36, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву про самовідвід судді Терлецької О.О., - задовольнити.
2. Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, треті особи: Державне бюро розслідувань, Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович, Голова конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань Майданик Роман Андрійович про визнання протиправними та скасування рішень - передати до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Терлецька О.О.