Справа № 522/6819/18
Номер провадження 2/522/6114/18
12 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.
при секретарі Школа О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним Договір про реструктуризацію заборгованості за послуги водокористування №44_Д/Р від 23 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ІНФОКС» в особі начальника управління «ВОДОЗБУТ» філіалу «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», та застосувати наслідки недійсності правочину.
До судового засідання позивач та його представник з'явились, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити. Зазначив, що водопостачання будинку, в якому мешкає ОСОБА_2 не відноситься до компетенції філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ». Також вказав, та відобразив у відзиві, що оскаржуваний договір укладений через наявну сукупну заборгованість мешканців ДБК «Радісне життя», а не безпосередньо ОСОБА_2
Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 23.09.2016 року, між позивачем та ТОВ «ІНФОКС» в особі начальника управління «ВОДОЗБУТ» філіалу «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» ОСОБА_1 укладено Договір про реструктуризацію заборгованості за послуги водокористування №44_Д/Р.
Предметом Договору є надання Водоканалом Боржнику розстрочки для погашення заборгованості за послуги водокористування за особовим рахунком №002748, (маш. Код №4545), за адресою: пров. Гаршина,5, на суму 62 062,61 коп., яка утворилась станом на 01.09.2016, а Боржник зобов'язується погасити вказану заборгованість в порядку, передбаченому дійсним Договором.
Згідно п.2.2 Договору, оплата заборгованості повинна бути здійснена Позивачем щомісячно рівними частинами, відповідно до графіку, зазначеному в договорі.
Відповідно до п.5.5 Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного погашення заборгованості, включаючи нараховану суму пені.
На підставі п.6.4 Договору, дійсний договір складений в 2х екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.
Оскаржуваний договір вносить зміни до основного договору в частині строків і порядку оплати за послуги водокористування. При цьому, період виникнення заборгованості, та тарифи за якими проводилось нарахування заборгованості, в оскаржуваному договорі відсутні.
Для можливості укладення договору реструктуризації будь-якого боргу, повинно існувати основне зобов'язання, за яким одна сторона (кредитор) зобов'язується вчинити на користь другої сторони певну дію (постачати послугу). Обов'язковою умовою передуючою укладенню таких договорів є простроченість основного зобов'язання.
Як встановлено у судовому засіданні, та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2016 року між позивачем та відповідачем укладено одразу два договори. Договір на послуги водопостачання та водовідведення №140476/чв-сдв, та договір про реструктуризацію заборгованості за послуги водокористування №44_Д/Р.
Оскільки основний договір, яким регулюються відносини з водопостачання та водовідведення укладений 23 вересня 2016 року, відповідно заборгованість у розмірі 62 062,61 грн., не могла утворитись також 23 вересня 2016 року, тобто предмет договору реструктуризації в даному випадку відсутній. Відповідачем не спростовано дані доводи.
До того ж, згідно п.2.1 оскаржуваного договору, строк реструктуризації заборгованості встановлений за згодою сторін і складає 6 (шість) місяців, з 01.09.2016 по 28.02.2017 включно.
Тобто, фактично на ОСОБА_2, оскаржуваним договором покладено обов'язок погасити безпідставно нараховану та надуману заборгованість, оскільки станом на 01.09.2016 жодних правовідносин між сторонами не існувало.
Крім того, відповідачем не доведено, та не підтверджено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 за один день 23.09.2016, використано послуг, які надає ТОВ «ІНФОКС» на суму 62 062,61 грн.
Також, в судовому засіданні та в наданому відповідачем відзиві зазначено, що водопостачання будинку, в якому мешкає ОСОБА_2 не відноситься до компетенції філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», договірних відносин між сторонами не існує. Відповідачем не надано доказів існування правовідносин безпосередньо між фізичною особою ОСОБА_2 та відповідачем.
Натомість відповідач в судовому засіданні визнав, що оскаржуваний договір укладений через наявну сукупну заборгованість мешканців ДБК «Радісне життя», а не безпосередньо ОСОБА_2
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів та відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про те, що відповідач, усю сукупну заборгованість, яка наявна у ДБК «Радісне життя» поклав на позивача. Що є грубим порушенням його прав та інтересів, оскільки фізична особа не несе відповідальність за усіх членів ДБК «Радісне життя».
Оскільки ОСОБА_2 не є власником усіх домоволодінь, розташованих на території ДБК «Радісне життя», то відповідно і сплачувати кошти за водокористування, та водовідведення всього кооперативу не зобов'язаний, оскільки не користується такими обсягами водопостачання.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.4 ЦПК України (ч.1-5) , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 49 ЦПК України сторони є рівними учасниками судового розгляду.
Суд зазначає, що за змістом ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
У відповідності до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення закріплено у ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Згідно ч. 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Позивачем доведено на підставі належних та допустимих доказів порушення свого права саме спірним правочином та можливості відновлення своїх прав внаслідок визнання його недійсним. Відповідачем не доведено факт виникнення заборгованості за позивачем, яка стала б підставою для укладення оскаржуваного договору.
Враховуючи вищезазначене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 27, 64, 76-81, 95, 133, 141, ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості - задовольнити.
Визнати недійсним договір про реструктуризацію заборгованості за послуги водокористування №44_Д/Р від 23 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 (м.Одеса, вул. Гаршина,7/5 ІНН НОМЕР_1) та ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (м.Одеса, вул.Басейна,5 Код ЄДРПОУ 14289688).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя
12.11.18