Єдиний унікальний номер 522/3169/18
Провадження №2/522/5439/18
12 листопада 2018 року Приморським районним судом м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Школа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м.Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог остаточно просила:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» на користь позивача матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 7946,29 грн.
- зобов'язати Відповідача подати в виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування за місцем реєстрації підприємства заявку розрахунок для отримання допомоги за рахунок Фонду у сумі 21372,78 грн. Після надходження коштів на рахунок виплатити Позивачу матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 21372,78 грн.
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6 107, 40 грн.
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» на користь Позивача середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 86 313,22 грн.
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» на користь Позивача моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона працювала з вересня 1992 року по 30 червня 2017 року на Донецькому металургійному заводі, який на час її звільнення після декількох реорганізацій мав назву Філія «Металургійний комплекс» ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод».
Позивач також зазначає, що з 28.02.2017 року по 06.03.2017 року знаходилась на стаціонарному лікуванні. З 07.03.2017 року по 16.03.2017 року, а потім з 17.03.2017 року по 28.03.2017 року позивач знаходилась на амбулаторному лікуванні в лікарні. В період з 29.03.2017 року по 14.06.2017 року знаходилась на амбулаторному лікуванні у місті Одеса (на підтвердження надає до суду копії листків непрацездатності). 30.06.2017 року була звільнена за згодою сторін.
Позивач вказує, що їй неправомірно не були виплачені відповідачем всі належні суми, а саме матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також не була виплачена сума компенсації за невикористані щорічні відпустки. У зв'язку із неправомірною, на думку позивача, відмовою від виплати компенсації за невикористану відпустку остання просить стягнути з Відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати.
Крім того, Позивач зазначає, що зазнала тяжких моральних страждань, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв'язків, тому вона вважає за можливе стягнути з відповідача моральну шкоду.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала, та просила суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Представник Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» проти задоволення позовних вимог заперечував. Мотиви незгоди зводяться до наступного.
З 17.03.2017 в результаті протиправних дій невідомих осіб було захоплено усі промислові та адміністративні будівлі приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», що знаходяться у місті Донецьк. У зв'язку із чим відповідач не зміг продовжувати нормальну господарську діяльність, виробничі потужності, майно та первинна документація підприємства з вказаного часу перебуває у незаконному володінні та під контролем невстановлених осіб. Указом Президента України № 62/2017 від 15.03.2017 припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, до повернення захоплених підприємств до функціонування відповідно до законодавства України. Факт захоплення підприємства відповідача підтверджується витягом з кримінального провадження №12017050410000777. Позивач перебувала на лікарняному саме в той час, коли Філія «Металургійний комплекс» ПрАТ «Донецьксталь»- металургійний завод» була захоплена представниками влади так званої «Донецької народної республіки». У відповідача відсутня будь - яка інформація, щодо розміру середньомісячного заробітку позивача, для нарахування їй суми допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі, передбаченому законодавством для роботодавців. Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів перебування на лікарняному. Позивачем надано до суду необґрунтований розрахунок кількості днів та сум, відповідно до якого роботодавцем повинно бути сплачено матеріальне забезпечення у зв'язку із втратою працездатності. У роботодавця не має можливості зробити та подати до Фонду соціального страхування розрахунок для отримання допомоги у зв'язку із відсутністю первинної документації.
Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає наступне.
Позовна вимога щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 6 107,40 грн. не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що додана до позовної заяви довідка від 16.03.2017 не була видана чинною адміністрацією ПрАТ «ДМЗ», оскільки невстановленими особами захоплена вся інформації про працівників філії «Металургійний комплекс» ПрАТ «ДМЗ», включаючи трудові книжки працівників, графіки виходів, даних щодо призначеної та нарахованої заробітної плати, були захоплені усі печатки філії «Металургійний комплекс» ПрАТ «ДМЗ», включаючи печатку відділу кадрів, позивачем не надано до суду оригіналу вищезазначеної довідки, у зв'язку із чим відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу та просить суд не брати зазначений доказ до уваги.
Позовна вимога стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 86 313,22 грн. не підлягає задоволенню, оскільки за положеннями статті 116 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства, яка, враховуючи факт захоплення філії невідомими особами та наявності сертифікату ТПП - відсутня.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши викладені в заявах по суті справи доводи сторін, судом встановлено наступне.
Позивач працювала на ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» на посаді керівника бюро супроводу облікових інформаційних систем управління інформаційних технологій та відповідно до Наказу № 2 від 30.06.2017 року була звільнена за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Як вбачається з наданих копій листків непрацездатності, позивач перебувала на лікарняному з 28.02.2017 року по 14.06.2017 року.
На підтвердження перебування на лікарняному з боку позивача було надано до суду копії листків непрацездатності №АА284269, №АА404240, №АА397226, №АГЗ084780, №АДЖ361839, №АДЖ360926.
Разом з тим, починаючи з 17.03.2017 року в результаті противоправних дій невідомих осіб були захоплені усі промислові та адміністративні будівлі ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», що знаходяться у місті Донецьк. У зв'язку із чим Відповідач не зміг продовжувати нормальну господарську діяльність, виробничі потужності, майно на первинна документація підприємства з вказаного часу перебуває у незаконному володінні та під контролем невстановлених осіб. Факт захоплення підприємства відповідача підтверджується витягом з кримінального провадження №12017050410000777. ( наявний в матеріалах справи)
Указом Президента України № 62/2017 від 15.03.2017 року припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, до повернення захоплених підприємств до функціонування відповідно до законодавства України.
У зв'язку із неможливістю здійснювати виробничу діяльність у місті Донецьку та забезпечити безпечні умови праці працівникам підприємства, Наглядовою радою ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» 17.03.2017 року прийнято рішення про ліквідацію філії «Металургійний комплекс» ПрАТ «ДМЗ».
Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебувала на лікарняному саме в той час, коли Філія «Металургійний комплекс» ПрАТ «Донецьксталь»- металургійний завод» була захоплена представниками влади так званої «Донецької народної республіки».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків
Як вбачається з листів непрацездатності №АА284269, №АА404240, №АА397226 на них містяться відтиски печаток «органів влади» терористичного угруповання так званої «Донецької народної республіки». Відтак суд приходить до висновку, що листи непрацездатності №АА284269, №АА404240, №АА397226 не є належними та допустимими доказами перебування позивача на лікарняному та, відповідно, не можуть створювати ніяких прав та обов'язків для позивача та відповідача.
Відносно листків непрацездатності №АГЗ084780, №АДЖ361839, №АДЖ360926 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Незважаючи на це, позивачем, відповідно до уточнень до позовної заяви, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача матеріального забезпечення у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності саме за 29 днів, а не за перші 5 днів, що суперечить частині 2 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 р. № 189.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим розрахунок суми матеріального забезпечення, здійснений позивачем, який, на думку останньої, повинен був бути здійснений за рахунок коштів відповідача, як роботодавця.
Приписами частини 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи вищезазначене, позовна вимога позивача, щодо стягнення з відповідача суми матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 7946,29 грн. не підлягає задоволенню.
Наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями представника відповідача підтверджується, що через втрату відповідачем доступу до власної фінансової, бухгалтерської, статистичної звітності, інформації про працівників філії «Металургійний комплекс» ПрАТ «ДМЗ», а також документів, необхідних для обліку та нарахування заробітної плати, відповідач не має можливості підготувати заяву-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення.
Відтак, не здійснення відповідачем нарахування суми допомоги по тимчасовій втраті працездатності, в частині, яка покладена на роботодавців, знаходиться в прямій залежності від відсутності доступу у відповідача до власних первинних документів.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464) були внесені зміни до Закону № 2240, які набрали чинності з 01.01.2011 року та було запроваджено Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 статті 17 Закону України № 2464 інформація з Державного реєстру з метою її використання для обслуговування громадян (за їхньою згодою) надається на запит роботодавців, банків, підприємств, установ та організацій у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
У частині 2 розділу ІІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. № 10-1 зазначено, що індивідуальні відомості про застраховану особу з Державного реєстру надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 (форма ОК-5) або додатком 2 (форма-ОК-7) цього Положення.
Оскільки, форма довідки ОК-5 передбачає отримання відомостей про суми заробітної плати для нарахування пенсії, а довідка за формою ОК-7 містить відомості про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (у межах максимальної величини), то доцільніше для визначення періоду страхового стажу за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності, отримувати відомості за формою ОК-7.
Отже, починаючи з 2011 року розрахунок страхового стажу на час настання страхового випадку необхідно робити на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, які містяться у довідці форми ОК - 7 Пенсійного фонду України.
За приписами п. 4 ст. 17 Закону України № 2464 інформація з Державного реєстру з метою її використання для обслуговування громадян надається на запит роботодавців, банків, підприємств, установ та організацій лише за згодою громадян. Доказів надання відповідачу зазначеної згоди на отримання індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-7) з боку позивача суду не надано.
Відповідно до приписів ст. 31 Закону України № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Відповідно до вимог Наказу МОЗ України «Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» № 532/274/136-ос/1406 від 03.11.2014 року бланки листків непрацездатності повинні зберігатись як бланки суворої звітності.
Приписами п. 1 «Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності» визначено, що Листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Тобто, саме листок непрацездатності є підставою для визначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, який сам по собі є багатофункціональним та повинен зберігатись як бланк суворої звітності. Його копії не є підставою для призначення такої допомоги.
Позивач зазначає, що листи непрацездатності №АГЗ084780, №АДЖ361839, №АДЖ360926 року були своєчасно передані відповідачу. Однак, в матеріалах справи відсутні будь - які докази які б підтверджували надання позивачем роботодавцю оригіналів листків непрацездатності.
Відтак суд приходить до висновку про не підтвердження матеріалами справи доводів на які посилається позивач.
Ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням розрахунку позивача, що суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача подати в виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування за місцем реєстрації підприємства заявку-розрахунок для отримання допомоги за рахунок Фонду у сумі 21372,78 грн. також не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду копію довідки, виданої ПРАТ «Донецьсталь» - металургійний завод» Філіал «Металургійний комплекс» 16.03.2017 року, згідно якої кількість днів невикористаної відпустки Позивача станом на 16.03.2017 року склало 9 календарних днів, а сума компенсації за невикористану відпустку склала 3 089,07 грн.
Відповідач заперечує проти існування зазначеної довідки, посилаючись на ненадання з боку Позивача її оригіналу.
Суд не бере зазначений доказ до уваги з огляду на ст. 95 ЦПК України, якою встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до частини 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, яким підтверджується розмір невикористаної щорічної відпустки та сума її компенсації.
Враховуючи вищезазначене, позовна вимога позивача, щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку у сумі 6 107, 40 грн. не підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.
Відповідно до ч. 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки трудовим законодавством не врегульовано за яких обставин сторони трудових правовідносин звільняються від виконання обов'язків, положення цивільного законодавства щодо урахування при вирішення спорів про майнову відповідальність обставин непереборної сили можуть застосовуватись й до цих правовідносин.
Втрата контролю і доступу ПрАТ «ДМЗ» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться в м. Донецьк, у тому числі трудових книжок працівників; оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, комп'ютерної техніки на якій зберігалась інформація по трудовим взаємовідносинам Відповідача з власними працівниками, фактично знівелювала можливість виконати Відповідачем свої зобов'язання перед працівниками, передбачені ст.ст. 47 та 116 КЗпП України в частині видачі у день звільнення належно оформлених трудових книжок та здійснення повного розрахунку.
Неможливість виконання зобов'язань Відповідачем, передбачених ст. ст. 47 та 116 КЗпП України, спричинено настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Донецької області, у тому числі м. Донецьк, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 26 вересня 2014 року за № 651, що міститься в матеріалах справи засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014 року для ПрАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавства, яке стосується справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Враховуючи особливості застосування та дотримання норм трудового законодавства в умовах форс-мажору, суд приходить до висновку за потрібне застосувати до вказаних правовідносин аналогію права, яка за своїм змістом повинна використовуватися для подолання прогалин в правовому регулюванні на основі загальних принципів права і загальних засад окремої галузі права, що по суті і являє собою зміст права.
Вищезазначена правова позиція відображена у постановах ВСУ №6-2159цс15 від 11.11.2015 року., №6-364цс 16 від 23.03.2016 року, №6-365цс16 від 23.03.2016 року, №6-948цс16 від 25.05.2016 року.
Слід зазначити, що відповідно вищезазначених постанов Верховного Суду України для підтвердження настання форс-мажорних обставин судом враховано саме сертифікат ТПП України, виданий з питань дотримання законодавства, яке стосується справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Враховуючи вищезазначене, позовна вимога, щодо стягнення з Відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 86 313,22 грн. не підлягає задоволенню.
З приводу вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів завдання Відповідачем моральної шкоди, її розмірів. Зокрема доказів наявності причинно - наслідкового зв'язку між моральними стражданнями позивача та діями чи бездіяльністю відповідача.
Враховуючи вищезазначене, позовна вимога позивача, щодо стягнення з Відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Крім того, позовна вимога Позивача про зобов'язання ПрАТ «ДМЗ» подати в виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування за місцем реєстрації підприємства заяву розрахунок для отримання допомоги за рахунок Фонду у сумі 21372,78 грн. має немайновий характер.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - Металургійний завод» про стягнення коштів -відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя
12.11.18