Провадження № 11-сс/803/234/18 Справа № 202/3858/18 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
09 листопада 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017040000000925 за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 29.10.2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати, у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 задовольнити в повному обсязі, застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 500 мінімальних розмірів заробітних плат, підозрюваного ОСОБА_7 взяти під варту в залі суду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою.
Вказує на те, що під час розгляду клопотання слідчого, в обгрунтування повідомлення про підозру ОСОБА_7 , а також в обгрунтування наведених слідчим ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор у кримінальному провадженні звертав увагу слідчого судді першої інстанції на докази, якими доводяться перелічені вище ризики.
Зазначає, що прокурором у кримінальному провадженні вказано на докази, які зібрано під час досудового розслідування та на ті події, які вже відбулись за участі саме підозрюваного ОСОБА_7 , яким вчинено злочин проти власності, який відноситься до тяжкого ступеню тяжкості.
Також, слідчим суддею у своїй ухвалі не надано належної правової оцінки тривалості злочинної діяльності ОСОБА_7 , який діяв у групі осіб.
Крім того, судом не враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, вік та стан здоров'я ОСОБА_7 , та те, що він не працює, інвалідом не являється.
Вказує на те, що слідчим суддею в ухвалі зазначено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, однак призначено запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, який не здатний в повному обсязі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідної поведінки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді від 29.10.2018 року про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або змінити цілодобовий домашній арешт на домашній арешт в нічний час.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в клопотанні слідчого відсутні жодні докази про доведеність та обгрунтованість ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також докази щодо причетності ОСОБА_7 до злочину, який йому інкримінується.
Крім того, в ухвалі слідчого судді відсутнє жодне обгрунтування та посилання на матеріали кримінального провадження, якими підтверджуються обставини, що свідчать про наявність цих ризиків, та обставини, які б не уможливлювали застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт.
Вказує на те, що обираючи підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, суд порушив його право на працю, оскільки за цих обставин він позбавлений можливості займатись підприємницькою діяльністю та утримувати сім'ю.
Зазначає, що суд при обранні запобіжного заходу підозрюваному не врахував, що ОСОБА_7 жодного разу не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, живе в повноцінній родині, має тісні соціальні зв'язки, є єдиним годувальником у сім'ї, працює приватним підприємцем, перебуває на обліку у лікаря, у зв'язку із захворюванням на цукровий діабет (тяжка форма), має на утриманні родича інваліда І групи дитинства, за місцем проживання характеризується позитивно.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 рокубуло відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 58 діб до 08.19 годин 25 грудня 2018 року, та на підозрюваного ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи реєстрації; не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає підозрюваний, без відповідного дозволу слідчого, прокурора або суду; цілодобово не залишати місце постійного проживання - будинок АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками по цьому кримінальному провадженню, окрім як при проведенні слідчих дій; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що прокурором в суді не наведено достатнього обгрунтування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які наявні на час розгляду клопотання слідчого та не вмотивовано, на підставі яких наявних у справі фактичних даних можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, а тому до ОСОБА_7 необхідно застосувати менш тяжкий запобіжний захід, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, має постійний дохід, стійкі соціальні зв'язки, одружений, також має місце реєстрації, за яким він проживає разом із дружиною, за місцем проживання характеризується позитивно, має хронічні захворювання, стоїть на обліку у лікаря з діагнозом цукровий діабет важка форма, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вину у вчиненні цього кримінального правопорушення визнає частково, однак з метою запобігання ризикам, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати встановленню істини у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Частина 2 статті 177 КПК України передбачає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями частини 1 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинно мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
На думку колегії суддів, при обрані ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ці вимоги закону були дотримані.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яка достатньою мірою підтверджується наданими матеріалами.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі«Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема: - матеріалами, що отримані в результаті поведених негласних слідчих (розшукових) дій; - речовими доказами; - протоколами огляду речових доказів; - показаннями представника потерпілого ОСОБА_10 ; - показаннями свідка ОСОБА_11 ; - документами наданими представниками філії “Придніпровська залізниця” ПАТ “Українська залізниця”, та іншими матеріалами.
Таким чином, доводи захисника щодо недоведеності обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 злочину, не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з вищенаведеним. Також, приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, оскільки об'єктивно існують ризики: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні слідчого та встановлені в ухвалі слідчого судді.
Доводи захисника про те, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, позбавляє останнього можливості займатись підприємницькою діяльністю та утримувати сім'ю є такими, що не можуть бути взяті до уваги, оскільки ризики, встановлені слідчим суддею у своїй сукупності є мотивом для застосування до ОСОБА_7 зазначеного запобіжного заходу у встановленому законом порядку.
Крім того, доводи прокурора та захисника про те, що судом першої інстанції не враховано особу підозрюваного ОСОБА_7 є необгрунтованими та безпідставними, оскільки суд у своєму рішенні зазначив, що ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, має постійний дохід, стійкі соціальні зв'язки, одружений, проживає за місцем реєстрації разом з дружиною, за місцем проживання характеризується позитивно, має хронічні захворювання, стоїть на обліку у лікаря з діагнозом цукровий діабет важка форма, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає частково.
Доводи прокурора щодо неврахування судом тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки сам по собі факт вчинення інкримінованого цьому підозрюваному кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Колегія суддів вважає, що наявність щодо підозрюваного ризиків з числа, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених слідчим у своєму клопотанні, не є достатньою вагомістю для застосування до цього підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, у зв'язку з чим доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 саме цього виключного запобіжного заходу, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Також, відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням існуючим ризикам. Запобіжний захід має відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа підозрюється, а також бути співмірним з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 , у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що всі обставини, враховані судом, у сукупності дають достатні підстави для обрання цьому підозрюваному запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного та дієвості кримінального провадження щодо нього.
При цьому також приймається до уваги, що на протязі часу з дня обрання запобіжного заходу та до дня апеляційного розгляду не виникло будь-яких підстав для висновку, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не є дієвим та достатнім для усунення наявних щодо ОСОБА_7 ризиків.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 181 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційних скарг прокурора та захисника слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2018 рокущодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ _________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3