Провадження № 11-кп/803/294/18 Справа № 197/588/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 листопада 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в порядку дистанційного судового провадження апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Учасники судового провадження:
Прокурор ОСОБА_7 .
Засуджений ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
Представник колонії ОСОБА_8
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та задовльнити клопотання про про умовно-дострокове звільнення.
В обґрунтування вказав, що під час винесення ухвали, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що він добросовісно відноситься до праці, хоча і поруш одноразово режим утримання, за що був притягнутий до відповідальності, але не погашених дисциплінарних стягнень на час розгляду справи не має. Вказав, що має заохочення, подяку за сумлінну поведінку і ставлення до праці. Характеризується посередньо, вимоги та правила внутрішнього розпорядку виконує. З 2007 року має невиліковну хворобу - панкреатит. Є дитина неповнолітня ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому вважає, що зазначене свідчить, що він став на шлях виправлення і до нього можна застосувати ст. 81 КК України.
Оскаржуваною ухвалою заяву засудженого ОСОБА_6 про застосування до нього ст. 81 КК України залишено без задоволення.
Мотивуючи свою ухвалу суд зазначив, що засуджений не довів свою сумлінну поведінку. Ставлення до праці засудженого залишається спірним, оскільки суд не зміг прийти до однозначного висновку з якої причини засуджений, який порушує лікарняний режим і будучи хворим залишає відділення, не працює і є не працевлаштованим. Між іншим, надані медичні довідки за своїм змістом не містять вказівки на заборону праці засудженому.
Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора та засудженого, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок про можливість застосування умовно - дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Із роз'яснень, які містяться в п. 2 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м”яким» від 26 квітня 2002 року умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці - участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов'язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов'язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, ощадливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.
При розгляді матеріалів справи суд прийшов до правильного висновку про фактичне відбуття засудженим трьох чвертей строку покарання, призначеного за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.02.2016 року, що дало йому право при певних умовах бути умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі.
І хоча умовно-дострокове звільнення є актом заохочення і застосовується тільки до тих засуджених, які сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і таке звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду, оцінюючи поведінку засудженого та відношення його до праці під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, місцевий суд з огляду на діюче законодавство повинен був проаналізувати всі дані по справі та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Так, із характеристики, затвердженої начальником Дніпровської установи «Широківський виправний центр (№75)» від 12.09.2018 року щодо ОСОБА_6 видно, що останній в місцях позбавлення волі знаходиться з 03.07.2015 року.
З 07.07.2015 року відбував покарання у ДУ “Криворізька установа виконання покарань (№3)” у складі господарчої обслуги установи, де за час перебування в установі характеризувався позитивно, мав одне заохочення та одне стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку.
З 07.05.2018 року відбуває покарання в ДУ «Широківський виправний центр (№75)». За період перебування у вказаному центрі характеризується посередньо, вимоги режиму та правила внутрішнього розпорядку виконує, заохочень та стягнень не має. На виробництві не працевлаштований у зв'язку зі станом здоров'я. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, з персоналом установи ввічливий. Має охайний зовнішній вигляд, достатній рівень необхідних навичок щодо виконання заходів з особистої гігієни. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується. Вимог пожежної безпеки не порушує. Не перебуває на профілактичному обліку. Приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу правова освіта. Підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов та побаченнями.
Згідно довідки про заохочення та стягнення засудженого, останній має 1 погашене стягнення, яке було до нього застосовано ще 16.03.2016 року, а також має 1 заохочення у вигляді подяки від 17.10.2017 року.
В рішенні суду першої інстанції було зазначено, що 10.07.2018 року комісія Широківського ВЦ № 75 по розгляду матеріалів особових справ засуджених на умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України було вирішено відмовити засудженому ОСОБА_6 , як не довівшому свого виправлення. Однак, не взято до уваги, те що вже станом на вересень 2018 року, за клоптанням засудженого, є висновок адміністрації установи, про те що застосування до засудженого ОСОБА_6 підстав, передбачених ст. 81 КК України можливо, як до такого, що довів своє виправлення.
Щодо зазначеного судом в оскаржуваному рішення з приводу відмітки в епікризі про відсутність хворого у відділенні та виписки його за порушення лікарняного режиму, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що вказаний епікриз був виданий ще 2008 року, тобто порушення лікарняного режиму, що мало місце під час перебування ОСОБА_6 на лікуванні з 10.09.2008 року по 16.09.2008 року, тому суд помилково взяв до уваги вказану обставину під час розгляду даного клопотання засудженого, оскільки вона не відноситься до періоду відбуття покарання, що є предметом розгляду.
Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним під час перегляду оскаржуваної ухвали зазначити, що доводи засудженого з приводу наявності з 2007 року хвороби, а саме хронічного панкреатиту, підтверджується саме вказаними епікризами. І саме з цієї причини, його не було працевлаштовано на виробництві, що підтверджується записом в характеристиці засудженого.
За таких обставин доводи апеляційної скарги засудженого про те, що судом в повній мірі не було врахованого його характеристику з місць позбавлення волі, наявність позитивних змін в його особистості, а також малолітньої доньки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги засудженого, скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової, якою задовольнити клопотання ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення.
Керуючись ст.ст. 404, 409, 418, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення щодо ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову, якою клопотання засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засудженого вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.02.2016 року за ст. 128, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 70 ,ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 26 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4