Справа № 360/599/18
07 листопада 2018 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.
при секретарі - Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородянської районної державної нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частину житлового будинку і присадибної земельної ділянки в порядку спадкування за законом та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні нерухомим майном,
В березні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 31 липня 1949 року і від цього шлюбу мали трьох дітей - синів ОСОБА_3, ОСОБА_4 (треті особи по справі) та його (позивача ОСОБА_1І.).
В період шлюбу батьки позивача побудували житловий будинок № 64 по вул.Лісній в смт.Пісківка Бородянського району Київської області, свідоцтво про право власності на яке 30 червня 1975 року було видане на ім'я батька ОСОБА_5, та 17 листопада 1997 року на ім'я батька приватизували присадибну земельну ділянку біля цього будинку площею 0,138 га.
28 квітня 2009 року померла мати позивача ОСОБА_6 На час смерті матері та після цього вони з батьком проживали у вказаному будинку та вели спільне господарство.
23 лютого 2017 року помер батько позивача ОСОБА_5 і відразу після його поховання відповідачка ОСОБА_2 разом зі своєю матір'ю примусили його (позивача) переселитися із житлового будинку у переобладнане приміщення літньої кухні, посилаючись на те, що все майно його батьків перейшло у її (відповідачки) власність.
Після цього відповідачка всілякими способами намагалась виселити його (позивача) з території будинковолодіння, а у вересні 2017 року він отримав копію позовної заяви ОСОБА_2 з доданими матеріалами про його виселення, з яких дізнався, що на підставі договору довічного утримання, укладеного відповідачкою з його батьком ОСОБА_5 29 травня 2009 року, вона (відповідачка) є власницею всього будинковолодіння та присадибної земельної ділянки.
Вважав, що даний договір було укладено неправомірно, оскільки батько розпорядився його ? частиною будинковолодіння та земельної ділянки, які він (позивач) успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_6, так як проживав разом з нею на час відкриття спадщини і вона мала право на ? частину спільного майна подружжя.
На даний час відповідачка не допускає його до будинку та інших надвірних будівель, ключі від них йому не надає.
Тому просив визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 29 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинковолодіння та земельну ділянку площею 0,1389 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: вул. Лісна,64, смт. Пісківка Бородянського району Київської області, визнати за ним /позивачем/ в порядку спадкування за законом право власності на ? частину вказаних будинковолодіння та земельної ділянки, зобов»язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди в користуванні зазначеним будинковолодінням та земельною ділянкою, передати ключі від житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В судове засідання позивач не з»явився, його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримав та викладене підтвердив.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на правомірність оспорюваного договору та безпідставність вимог позивача, суду, зокрема, пояснили, що відповідачка не чинить позивачу перешкод в користуванні будинковолодінням, він сам переселився в літню кухню та віддав їй ключ від будинку, доступ до інших приміщень він має.
Бородянська райдержнотконтора свого представника в судове засідання не направила, просила справу розглядати без його участі.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов вважав таким, що підлягає задоволенню.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, просив справу розглядати без його участі.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, третьої особи ОСОБА_3, покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що батьки позивача та третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 31 липня 1949 року і в період шлюбу ними було збудовано житловий будинок № 64 по вул.Лісній в смт.Пісківка Бородянського району Київської області, свідоцтво про право власності на яке 30 червня 1975 року було видане на ім'я ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами справи (а.с.19-23,30-31), показами свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_11 та визнається сторонами.
Також 17 листопада 1997 року на ім'я ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на присадибну земельну ділянку площею 0,138 га, надану для обслуговування вказаного будинку, що розташована за тією ж адресою (а.с.77).
28 квітня 2009 року померла мати позивача ОСОБА_6 (а.с.25).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.10-11,15-18) та що визнається сторонами, на час смерті ОСОБА_6 разом з нею за адресою: вул.Лісна, 64 в смт.Пісківка Бородянського району Київської області проживали та вважаються такими, що прийняли спадщину її чоловік - ОСОБА_5 та син - позивач по справі ОСОБА_1, який проживає там до цього часу.
29 травня 2009 року між ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, за яким ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в смт.Пісківка Бородянського району Київської області по вул.Лісній, № 64 та приватизовану земельну ділянку площею 0,138 га, на якій розміщений цей будинок (а.с.30-31).
На підставі даного договору 18 липня 2009 року за відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на вказаний будинок, а 13 квітня 2017 року - на земельну ділянку (а.с.32,36).
23 лютого 2017 року ОСОБА_5 помер (а.с.26).
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оспорюваний договір було укладено без врахування його частки у майні, отриманої в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, яка мала право на ? частину вищезазначеного будинковолодіння як частку у спільному майні подружжя.
Відповідно до ст.22 КпШС України, який діяв на час видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на будинок (30 червня 1975 року), майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ч.1 ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Як встановлено судом, спірний будинок було збудовано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період їх шлюбу, їх спільними зусиллями, а тому дане майно було їх спільною сумісною власністю і частки кожного з них у цьому майні складали по ? його частині.
Таким чином, суд вважає, що після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належну їй ? частину вказаного будинку та земельної ділянки для його обслуговування.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Відповідно до ч.3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Так як позивач та його батько ОСОБА_5 постійно проживали разом з спадкодавицею ОСОБА_6 на час її смерті, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання у спадщину після смерті матері ? частини вказаного будинку та земельної ділянки для його обслуговування (1/2 частина від ? частини).
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Оскільки, як встановлено судом, позивач мав право на отримання у спадщину після смерті матері ? частини спірного будинку і земельної ділянки та прийняв дану спадщину, то ОСОБА_5 неправомірно передав відповідачці за договором довічного утримання все будинковолодіння та земельну ділянку для його обслуговування, без врахування частки позивача.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд визнає за необхідне, задовольняючи в цій частині позов, визнати договір довічного утримання, укладений 29 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за № 2-1466, в частині передачі ОСОБА_5 у власність ОСОБА_2 ? частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в смт.Пісківка Бородянського району Київської області по вул.Лісній, № 64, та ? частини земельної ділянки площею 0,138 га, на якій розміщений цей будинок, недійсним, скасувати державну реєстрацію її права власності на вказану частку даного майна та визнати за позивачем право власності на ? частину зазначеного житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6
Так як підстав для визнання оспорюваного договору довічного утримання недійсним в повному обсязі та скасування реєстрації права власності відповідачки на весь будинок та земельну ділянку, як того просить позивач, не вбачається, то в цій частині вимог в позові необхідно відмовити.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи (а.с.39) та що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, позивач не має доступу до спірного житлового будинку, так як ключі від нього знаходяться у відповідачки, то суд визнає за необхідне, задовольняючи і в цій частині позовні вимоги, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні вказаним житловим будинком та передати йому ключі від даного будинку.
В частині вимог щодо усунення перешкод в користуванні позивачем іншими надвірними будівлями будинковолодіння та земельною ділянкою суд вважає за необхідне відмовити, оскільки створення відповідачкою таких перешкод судом не встановлено, як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, позивач має вільний доступ як до приміщень літніх кухонь, так і до гаража.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування його витрат на правничу допомогу 5000 грн. (а.с.43-44) та в дохід бюджету судовий збір в розмірі 2221,18 грн. (190 365,18 грн. (вартість земельної ділянки) + 134 267 грн. (вартість будинку) = 324 632,18 грн. : 4 = 81 158,04 грн. х 1% = 811,58 грн. + 1409,60 грн. (704,80 грн. х 2).
Керуючись ст.22,28 КпШС України, ст. 203,215,321,391,1218,1225,1261,1267,1268,1270 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст. 10-13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Бородянської районної державної нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частину житлового будинку і присадибної земельної ділянки в порядку спадкування за законом та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні нерухомим майном задовольнити частково.
Визнати договір довічного утримання, укладений 29 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за № 2-1466, в частині передачі ОСОБА_5 у власність ОСОБА_2 ? частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в смт.Пісківка Бородянського району Київської області по вул.Лісній, № 64, та ? частини земельної ділянки площею 0,138 га, на якій розміщений цей будинок, недійсним.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в смт.Пісківка Бородянського району Київської області по вул.Лісній, № 64.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ? частину земельної ділянки площею 0,138 га, кадастровий номер 3221055600:01:021:0060, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в смт.Пісківка Бородянського району Київської області по вул.Лісній, № 64.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в смт.Пісківка Бородянського району Київської області по вул.Лісній, № 64, та на ? частину земельної ділянки площею 0,138 га, кадастровий номер 3221055600:01:021:0060, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за тією ж адресою, в порядку спадкування за законом після померлої 28 квітня 2009 року матері ОСОБА_6.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні житловим будинком, що знаходиться в смт.Пісківка Бородянського району Київської області по вул.Лісній, № 64, та передати йому ключі від даного будинку.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правничу допомогу 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід бюджету судовий збір в розмірі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одна) гривня 18 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Повне рішення суду складено 14 листопада 2018 року.
Головуючий-суддяОСОБА_13