Іменем України
13 листопада 2018 року
Київ
справа №817/184/15
провадження №К/9901/3313/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, Державного реєстратора реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало Олени Михайлівни, Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни, Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Північно-Західне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання протиправним рішення та визнання дій протиправними, за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гломба Ю.О., Борискіна С.А., Жуковської Л.А., від 14 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Майора Г.І., Одемчука Є.В., Шевчук С.М., від 15 вересня 2015 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2015 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач 2) звернулися до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним рішення та визнання дій протиправними.
Позивачі просили суд визнати протиправним рішення відповідача щодо реєстрації права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0601 га, за Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") та визнати дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Рівненській області протиправними щодо прийняття заяви та підготовки документів для реєстрації права власності на приміщення кафе-піцерії по АДРЕСА_1 за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Під час розгляду справи судом позивачами подано заяви про уточнення та зміну позовних вимог, згідно з якими просили суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяни Василівни від 19.11.2014 №17332489 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, площею 0,0601 га, за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни від 21.01.2015 №18747798 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення кафе-піцерїї (літ."А-2") по АДРЕСА_1 за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";
- зобов'язати Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області вчинити дії щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, площею 0,0601 га, за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";
- зобов'язати Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області вчинити дії щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення кафе-піцерїї (літ."А-2") по АДРЕСА_1 за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";
- зобов'язати Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області вчинити дії щодо відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, площею 0,0601 га, за ОСОБА_3;
- зобов'язати Реєстраційну службу Рівненського міського управління юстиції Рівненської області вчинити дії щодо відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення кафе-піцерїї (літ."А-2") по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17332489 від 19.11.2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Тетяни Василівни Державної реєстраційної служби України. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18747798 від 21.01.2015 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Нілової Ангеліни Олександрівни Державної реєстраційної служби України. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та касаційної інстанцій виходили з того, що державний реєстратор прав на рухоме майно Нілова Ангеліна Олександрівна провела державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, приміщення кафе-піцерії, що розташований в АДРЕСА_1 за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Як вбачається з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, загальна площа вказаного об'єкту нерухомого майна складає 371,6 кв.м. Предметом іпотеки згідно іпотечного договору від 29.08.2008 №01/682/08-МК є нерухоме майно - земельна ділянка площею 0,0601га та приміщення кафе-піцерії по АДРЕСА_1 загальною площею 359,8 кв.м. Тобто державний реєстратор зареєстрував за третьою особою об'єкт нерухомого майна, що на 11,8 кв.м. більший, ніж предмет іпотеки. Отже, провівши реєстраційну дію та зареєструвавши за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» право власності на предмет іпотеки більшої площі, державний реєстратор вийшов за межі наданих йому Законом повноважень. Оскільки предмет іпотеки є цілісним та неподільним, а цільове призначення земельної ділянки, що є складовою предмету іпотеки - для обслуговування об'єкта нерухомого майна, скасування судом рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна тягне за собою й скасування права власності на земельну ділянку. Таким чином, суди дійшли висновку, що оскаржувані рішення від 19.11.2014 №17332489 та від 21.01.2015 №18747798 підлягають скасуванню. Скасування оскаржуваних рішень державних реєстраторів від 19.11.2014 №17332489 та від 21.01.2015 №18747798 є підставою внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно записів про скасування державної реєстрації за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" права власності на земельну ділянку площею 0,0601га та приміщення кафе-піцерії по АДРЕСА_1, а отже й поновлення права власності на предмет іпотеки за позивачем1. Відтак, суди відмовили у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Реєстраційної служби Рівненського МУЮ вилучити з Державного реєстру прав на нерухоме майно записи, зроблені на підставі оспорюваних рішень від 19.11.2014 №17332489, від 21.01.2015 №18747798 та відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_3 Судами встановлено, що майно передане ОСОБА_3 в іпотеку банку, на час його передачі не являлось спільним сумісним майном, оскільки встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю на підставі ст.74 СК України, яке пов'язується з набранням законної сили рішенням суду від 25.11.2010 у справі №2о-284/10, яким такий юридичний факт встановлений, після укладання договору іпотеки від 29.08.2008 №01/682/08-МК, не впливає на зміст правовідносин, які склалися у зв'язку із укладанням договору іпотеки. Вказані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 03.11.2014 у справі №2-606/11, яке набрало законної сили, а тому в силу вимог ч.1 ст.72 КАС України не потребують доказування. За таких обставин, суди дійшли висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_2, оскільки на період укладання договору іпотеки від 29.08.2008 №01/682/08-МК вона не була ні власником, ні співвласником майна, визначеного у даному договорі, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявська О.С. звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2004 року державною технічною комісією прийнято в експлуатацію кафе-піцерію на АДРЕСА_1 загальною площею 359,8 кв.м.
Відповідно до договору купівлі-продажу №74 від 05.10.2004 року ПП ОСОБА_3 придбав у ПП - фірма «Геокс» земельну ділянку площею 0,0601 гектара, що розташована в м.Рівне АДРЕСА_1.
Розпорядженням міського голови м.Рівне від 18.05.2005 року №822-р затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої реконструкції орендованих приміщень під кафе-піцерію на АДРЕСА_1 з наступними показниками:
- будівельний об'єм 1120,0 куб.м.;
- загальна площа 359,8 кв.м.;
- основна площа 250,3 кв.м.;
- вартість основних фондів 281,15 тис.грн.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.06.2005 та державного акта на право власності на земельну ділянку від 07.09.2006, приміщення кафе-піцерії та земельна ділянка площею 0,0601га по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3
29.08.2008 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №682/08-МК, згідно з яким позивач отримав кредит в сумі 3000000,00грн. зі сплатою процентної ставки 21,5% річних, з кінцевим терміном 28.08.2020.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між ОСОБА_3 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено іпотечний договір від 29.08.2008 №01/682/08-МК, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0601га та приміщення кафе-піцерії по АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).
Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Онуфрейчук С.Й., яким на виконання ст.73 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-XII накладено заборону відчуження майна, що перебуває в іпотеці.
У зв'язку з порушенням позивачем-1 умов кредитного договору від 29.08.2008 №682/08-МК рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №2-6067/11 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість на загальну суму 10845321,71грн. (2999990,15грн. - по кредиту, 2845331,56грн. - по процентах, 5000000,00грн. - по пені).
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 26.06.2014 у даній справі було змінено рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20.01.2014 шляхом зменшення розміру пені з 5000000,00грн. до 3000000,00грн. Відтак, судом апеляційної інстанції було визначено загальний розмір боргу позивача 1 за кредитним договором від 29.08.2008 №682/08-МК в сумі 8845321,71грн.
Таким чином, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до реєстраційного органу для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0601га та приміщення кафе-піцерії по АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки для задоволення своїх вимог як іпотекодержателя.
17.11.2014 та 25.12.2014 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось із заявами до Реєстраційної служби Рівненського МУЮ про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0601га та приміщення кафе-піцерії по АДРЕСА_1. Дані заяви були прийняті державним реєстратором Гакало О.М. з присвоєнням реєстраційних номерів №8992552 та №9609418.
За результатами розгляду заяви від 17.11.2014 №8992552, державним реєстратором Укрдержреєстру Котюк Т.В. було прийнято рішення від 19.11.2014 №17332489 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, площею 0,0601 га, за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
За результатами розгляду заяви від 25.12.2014 №9609418, державним реєстратором Укрдержреєстру Ніловою А.О. прийнято рішення від 21.01.2015 №18747798 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приміщення кафе-піцерїї (літ."А-2") по АДРЕСА_1, за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Разом з тим, державними реєстраторами було внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
6. Не погоджуючись з такими діями відповідачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом.
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Третьою особою подано всі необхідні документи для здійснення державної реєстрації речових прав на спірне майно, у зв'язку з чим рішення державних реєстраторів від 19.11.2014 №17332489 та від 21.01.2015 №18747798 та дії щодо подальшої державної реєстрації права власності на це майно на підставі даних рішень, є правомірними. Крім того, державний реєстратор вчинив дії щодо реєстрації права власності за банком на основі технічного паспорту та довідок БТІ, які вказують на достовірність площ що є внатурі, що, на думку третьої особи, спростовує висновки судів попередніх інстанцій про вихід відповідача за межі його повноважень.
8. Представником ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу третьої особи на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, в якому відповідач зазначає, що державним реєстратором порушено вимоги частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не встановивши відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяжень, що призвело до неправомірної реєстрації за третьою особою об'єкту нерухомого майна, що на 11,8 кв.м. більший, ніж предмет іпотеки. Просив відмовити в задоволенні касаційної скарги за необґрунтованістю і залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.
9. ОСОБА_3, Рівненське міське управління юстиції Рівненської області, Державний реєстратор реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Гакало Олена Михайлівна, Державна реєстраційна служба України, Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Корюк Тетяна Василівна, Державний реєстратор Державної реєстраційної служби України Нілова Ангеліна Олександрівна заперечень на касаційну скаргу третьої особи на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року не подали.
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
11. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
13. Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
14. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
15. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
17. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
У цій справі, спірні правовідносини виникли між фізичними та юридичною особами у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1) по АДРЕСА_1, площею 0,0601 га, та приміщення кафе-піцерїї (літ."А-2") по АДРЕСА_1, а тому впливають на майнові права ОСОБА_3 як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів.
Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державних реєстраторів як суб'єктів, наділених владно-управлінськими функціями, скільки право ОСОБА_3 та ОСОБА_2 володіти, користуватися та розпоряджатися майном, а саме, земельною ділянкою та приміщенням, право власності на які, у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), перейшло до третьої особи (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
20. Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18).
21. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
22. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.
24. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
25. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. задовольнити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Роз'яснити позивачам право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
М.І. Гриців