Справа: №761/28430/17 Головуючий у 1-й інстанції: Малинников О.Ф.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
13 листопада 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О, Ісаєнко Ю.А.
за участю секретаря Антоненко К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року
у справі №761/28430/17 (розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження)
за позовом ОСОБА_3
до відповідача Державної пенітенціарної служби України
та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання неправомірними дій щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років,
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної пенітенціарної служби України та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах.
- зобов'язати Державну пенітенціарну службу України в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи на ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року за №3-1.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 2 березня 2017 року, з моменту звернення.
- стягнути з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 640 грн. на відшкодування судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не підготовки та неподанні до пенсійного органу документів про призначення позивачу пенсії.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах. Зобов'язано Державну пенітенціарну службу України в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи на ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року за №3-1. Стягнуто з Державної пенітенціарної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 640 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державною пенітенціарною службою України було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем не було допущено протиправних дій, а відповідач дія у межах та у спосіб передбачений законом.
Позивачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної пенітенціарної служби України підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Державної пенітенціарної служби України від 15.09.2016 за № 223/ОС-16 ОСОБА_3 полковника внутрішньої служби, заступника начальника управління організаційно-аналітичного та документального забезпечення апарату Державної пенітенціарної служби України, було звільнено зі служби відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 4 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штату. Вислуга років позивача на день звільнення становить у календарному обчисленні 18 років ОО місяців 25 днів. У пільговому обчисленні вислуга років становить 22 роки 9 місяців 12 днів.
05 квітня 2017 року позивач звернувся із заявою для призначення пенсії за вислугою років до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, яким у листі від 15 квітня 2017 року йому була надана відповідь із роз'ясненнями положень ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за 3135/13402 який регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Законут(а.с.26).
На виконання вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також роз'яснень пенсійного фонду ОСОБА_3 02.03.2017 звернувся до голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Тюленева С.А. з заявою щодо оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугою років.
Листом № 5/1-937-Тл/2-17 від 25 квітня 2017 року за підписом Голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України Тюленева С.А. було повідомлено ОСОБА_3 про відсутність підстав для призначенні пенсії позивачу вислугою років. (а.с.27).
Не погоджуючись з такими діями та бездіяльністю відповідачів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку про необґрунтованість дій відповідача, що полягає у бездіяльності Державної пенітенціарної служби України в особі голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах. Та відповідно зобов'язання Державну пенітенціарну службу України в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи на ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року за №3-1.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).
Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вйськовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992, № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, з аналізу положень якого можна дійти висновку, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні виду пенсії та не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги років.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі по тексту - Порядок).
Зокрема, пунктом першим цього порядку встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.
Відповідно до вказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
В свою чергу відповідно до ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України.
З аналізу зазначених норм вбачається, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На Державну пенітенціарну служби України, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції що листом Державної пенітенціарної служби України №5/1-937-Тл/2-17 від 25.04.2017 року було повідомлено позивача про те, що у останнього календарна вислуга років становить 18 років 00 місяців 25 днів, в той час коли такий вид пенсії призначається за наявності, коли календарна вислуга років становить 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Тобто, позивач фактично отримав відмову від Державної пенітенціарної служби України щодо призначення йому пенсії за вислугу років.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що Державною пенітенціарною службою України в особі голови ліквідаційної комісії порушено вимоги чинного законодавства, а саме: п. 12 Порядку № 3-1, оскільки в матеріалах справи не міститься доказів оформлення всіх необхідних документів позивача подання про призначення пенсії (додаток 2) у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії, ознайомлення з ним позивача, і направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання неправомірною бездіяльності Державної пенітенціарної служби України в особі голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах. Та відповідно зобов'язання Державну пенітенціарну службу України в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи на ОСОБА_3 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року за №3-1.
Що стосується вимог позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити йому пенсію за вислугою років на пільгових умовах з 2 березня 2017 року, з моменту звернення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі вимоги є передчасними, оскільки згідно із законодавством, такі вимоги позивач може зазначити у відповідній заяві про призначення пенсії, яка розглядатиметься пенсійним фондом у встановленому законодавством та нормативними актами порядку за його заявою з вирішенням всіх питань позивача про призначення пенсії, у тому числі щодо виду пенсії та визначення стажу необхідного для призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що з огляду на те, що Державна пенітенціарна служба України перебуває в стані припинення, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог ст. 105 Цивільного кодексу України, повноваження щодо управління справами, зокрема з кадрових та фінансових питань Державної пенітенціарної служби України, представництво її у відносинах з третіми особами та забезпечення представництва в судах покладено на комісію з припинення юридичної особи, а саме на Голову ліквідаційної комісії.
Однак, судом першої інстанції при прийнятті рішення в резолютивній частині було некоректно зазначено вимоги які підлягають задоволенню, а саме «Визнати неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві документів про призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугу років», тоді як колегія суддів, з огляду на досліджені матеріали справи та встановлені обставини, вважає за доречним змінити зазначене формулювання виклавши його наступним чином «Визнати протиправну бездіяльність Державної пенітенціарної служби України в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України щодо нездійснення підготовки та не подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах», оскільки фактично відповідачем не було здійснено дій щодо підготовки пакету документів та скерування його до пенсійного органу, як того вимагає норма закону.
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам статті 86 КАС України.
Водночас до матеріалів справи надійшло клопотання представника ОСОБА_3 про вжиття заходів, в якому представник позивача просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року про відкриття провадження у справі в частині щодо зупинення дії рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року до розгляду справи апеляційним судом.
Зазначене клопотання є безпідставним та необґрунтованим та відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки ухвала про відкриття набирає законної сили з моменту її підписання судом та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 308, 310, 317, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення наступним чином:
«Визнати протиправну бездіяльність Державної пенітенціарної служби України в особі голови ліквідаційної комісії Державної пенітенціарної служби України щодо нездійснення підготовки та не подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документів для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугою років на пільгових умовах».
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст виготовлено 14 листопада 2018 року.