Справа № 189/983/18
2/189/389/18
іменем України
13.11.2018 року смт. Покровське
Покровський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Пустовар О.С.
при секретареві Комеристій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Проско» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Так, позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що наказом №3-к від 30.04.2016 року вона була прийнята у ТОВ «Проско» на посаду юрисконсульта юридичного відділу. Наказом №68-к від 30.06.2017 року вона була звільнена з ТОВ «Проско» з посади юрисконсульта юридичного відділу за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Однак, відповідач до теперішнього часу не здійснив виплату належної їй заробітної плати у повному обсязі, станом на 20.06.2018 року у розмірі 3574 грн. 79 коп. Крім того, на момент подачі позову до суду затримка розрахунку при звільненні складає 355 днів. У зв'язку з чим, позивачка просить стягнути з ТОВ «Проско» на її користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату у розмірі 3574 грн. 79 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі, що складає 63018 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивачка телефонограмою повідомила суд про розгляд справи в її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст.ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом достовірно встановлено, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 01.05.2016 року була прийнята по переводу в ТОВ «Проско» юрисконсультом в юридичний відділ. 30.06.2017 року звільнена на підставі ст.38 КЗпПУ. (а.с.4-6).
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Однак, вказані вимоги закону відповідачем належним чином виконані не були, суми, належні позивачу при звільненні, у повному обсязі сплачені не були.
Згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Згідно з п.20 ППВСУ від 24.12.1999 року за №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у
роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що так як ОСОБА_1, яка звільнена 30.06.2017 року, не були виплачені всі належні їй суми у строки, зазначені в ст.38 КЗпП України, повного розрахунку проведено не було, суд дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, виходячи з наступного: середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 175 грн. 05 коп. (середньоденна заробітна плата відповідно до розрахункових листків з виплати заробітної плати) х 360 (кількість днів затримки розрахунку) = 63018 грн.
Таким чином, сума боргу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 3574 грн. 79 коп. та середній заробіток за весь час розрахунку при звільненні в сумі, що складає 63018 грн. та підлягає стягненню з ТОВ «ПРОСКО» на користь ОСОБА_1
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди, а тому вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд, у відповідності до ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 грн., що буде достатнім у дані спірній ситуації.
На підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.
Керуючись ст.ст.2, 3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО», код ЄДРПОУ 39964141 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 05.10.2007 року Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 грн. 79 коп. - нарахованої, але не виплаченої заробітної плати; 63018 грн. -середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні; 1000 грн. - моральної шкоди.
В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, за один місяць.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Пустовар