ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2018Справа № 910/11327/18
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 13 919,53 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (надалі - ПрАТ "СК "Колоннейд Україна") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - ПАТ "НАСК "Оранта") про стягнення 13 919,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належним чином виконуються взяті на себе зобов'язання за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1745989 з виплати страхового відшкодування внаслідок завдання з вини водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, при дорожньо-транспортній пригоді шкоди власнику автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, право вимоги отримання якого набуто позивачем за наслідками виконання взятих на себе згідно договору страхування автотранспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів від нещасних випадків №САS0026838 від 14.01.2015 зобов'язання з виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу. При цьому, позивачем вказується на те, що розмір завданої власнику автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, шкоди, право вимоги отримання відшкодування якої ним набуто становить 25 638,02 грн., однак, за наслідками звернення до ПАТ "НАСК "Оранта" останнім було лише частково сплачено відповідне страхове відшкодування у розмірі 11 718,49 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 919,53 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2018 відкрито провадження у справі №910/11327/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
13.09.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого проти заявлених позовних вимог заперечував, вказував на невірність визначення позивачем розміру відновлювального ремонту автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що підлягає відшкодуванню на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1745989, оскільки в наданому позивачем звіті безпідставно не було враховано коефіцієнт фізичного зносу такого автомобіля, що в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів з огляду на наявну інформацію про те, що автомобіль "Audi", державний номер НОМЕР_2, вже ремонтувався, а тому відповідачем було здійснено власний розрахунок суми страхового відшкодування, за наслідками якого і виплачено позиву кошти у розмірі 11 718,49 грн., які становлять розмір відновлювального ремонту автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу внаслідок його пошкодження у спірній ДТП.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.
14.01.2015 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "К'Ю БІ І Україна" (після перейменування - ПрАТ "СК "Колоннейд Україна") (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір страхування автотранспорту №САS0026838 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із втратою та/або пошкодженням транспортного засобу "Audi", державний номер НОМЕР_2. Строк дії Договору до 15.01.2016 (включно).
27.10.2015 о 11:30 год. в м. Києві сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, та автомобіля "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Chevrolet", здійснюючи поворот ліворуч від проспекту Героїв Сталінграду в напрямку вулиці Маршала Тимошенка не надав перевагу в русі автомобілю марки "Audi", внаслідок чого здійснив зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Управління патрульної служби МВС України у м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №81881236 (вих. №41/11/16956 від 04.01.2016).
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 2.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2015 у справі №756/15651/15-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі страхового акту №1500015130 від 19.11.2015, у відповідності до звіту №102-11-15 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу від 29.10.2015, ремонтної калькуляції №102-11-15 від 03.11.2015, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування страхувальнику завданої внаслідок спірної ДТП шкоди шляхом перерахування на рахунок СТО (ФОП ОСОБА_4.) коштів у розмірі 25 638,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням №000040442 від 24.11.2015.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із довідки Управління патрульної служби МВС України у м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду №81881236 (вих. №41/11/16956 від 04.01.2016) та постанови Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2015 у справі №756/15651/15-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, належав ОСОБА_5 та знаходився під керуванням ОСОБА_2, а доказів незаконного заволодіння останнім таким транспортним засобом матеріали справи не містять.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_2, не спростована учасниками справи та встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Chevrolet", державний номер НОМЕР_1, була застрахована ПАТ "НАСК "Оранта" на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1745989, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.
Позивач листом вих. №R/L20018 від 06.05.2016 звернувся до відповідача із регресною вимогою, в якій просив протягом одного місяця з дня отримання даної претензії здійснити переказ суми компенсації витрат у розмірі 25 638,02 грн. на рахунок ПрАТ "СК "Колоннейд Україна" за вказаними у даному листі реквізитами.
За наслідками розгляду вказаної претензії відповідачем було здійснено власний розрахунок страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за полісом №АІ/1745989, що підтверджується доданими відповідачем до відзиву страховим актом №ОЦВ-15-8893/1, розрахунком страхового відшкодування від 23.08.2018 та дослідженням №АА6850КА-01.02./5, у зв'язку з чим сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 11 718,49 грн.
Позивач звернувся із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача різницю між фактично понесеними ним витратами на відшкодування шкоди страхувальнику за Договором та сплаченим відповідачем розміром страховим відшкодуванням, яка становить 13 919,53 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
За змістом ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.
Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).
Із доданого позивачем до позову звіту №102-11-15 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Тех Сервіс Моторс" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15523/13, виданий Фондом державного майна України 30.10.2013) Гончаруком Миколою Вікторовичем (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №5945 від 29.10.2007), на підставі якого ним здійснюється розрахунок заявлених до стягнення коштів, вбачається, що оцінювачем було визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, за наслідками його пошкодження при спірній ДТП, з урахування коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 34 023,69 грн.
При цьому, проводячи відповідне дослідження оцінювачем бралося значення коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0%, так як останнім призюмувалося, що автомобілю "Audi", державний номер НОМЕР_2, менш ніж 7 років і він не містить аварійних та корозійних пошкоджень його складових частин, немає ушкоджень лакофарбного покриття, слідів відновлювального ремонту кузова.
В той же час, заперечуючи проти позовних вимог у поданому до суду відзиві відповідачем вказується на те, що проводячи відповідне дослідження оцінювачем безпідставно не було прийнято до увагу наявну в комп'ютерній програмі для складання ремонтних калькуляцій "AUDATEX" інформацію про те, що автомобіль "Audi", державний номер НОМЕР_2, до його пошкодження при спірній ДТП, вже ремонтувався, зокрема, мало місце відновлення кузову в 2011 та 2013 роках, на підтвердження чого надано відповідні витяги з вказаної програми.
Наведене, на думку відповідача, в силу приписів п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі - "Методика") унеможливлює застосування значення коефіцієнту фізичного зносу таким, що дорівнює нулю, оскільки складові частини автомобіля BMW 528I мають сліди відновлювального ремонту.
За змістом п.п. 7.36-7.39 Методики ринкова вартість окремої складової частини враховує її комплектність і фактичний технічний стан, умови, у яких вона експлуатувалася (зберігалася), особливості кон'юнктури ринку регіону. Ринкова вартість складової частини КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за визначеною формулою з урахуванням ціни нової складової частини та коефіцієнта фізичного зносу. Значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З огляду на викладені положення вбачається, що при визначенні вартості окремої складової частини транспортного засобу, строк експлуатації якої не перевищує 7 років (для легкових транспортних засобів, окрім виробництва країн СНД) значення коефіцієнта фізичного зносу не приймається таким, що дорівнює нулю, зокрема, у випадку якщо відповідна складова частина кузова відновлювалася ремонтом або має корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
В даному випадку, доданими відповідачем до матеріалів справи документами (в т.ч. роздруківками витягів з комп'ютерної програми для складання ремонтних калькуляцій "AUDATEX") підтверджується, що автомобіль "Audi", державний номер НОМЕР_2, до його пошкодження при спірній ДТП, вже ремонтувався, зокрема, мало місце відновлення складових частин кузову в 2011 та 2013 роках.
Таким чином, застосування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 0% при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при спірній ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, не відповідає приписам п.п. 7.36-7.39 Методики, оскільки складові частини кузова такого транспортного засобу вже відновлювалися ремонтом до настання відповідної події.
Крім того, суд враховує, що наявність доказів попереднього відновлення (ремонту) складових частин автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, є підставою для застосування додаткового % зменшення ринкової вартості такого транспортного засобу, як складової визначення вартості його відновлювального ремонту, у відповідності до таблиці 4.1 додатку №4 до Методики, доказів врахування чого доданий позивачем до позову звіту №102-11-15 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу не містить.
В той же час, позивач своїм правом на подання відповіді на відзив з метою спростування наведених обставин (в т.ч. доведення існування правових підстав для застосування проценту фізичного зносу таким, що дорівнює нулю, в порядку, визначеному п. 7.40 Методики) не скористався.
У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за наведених обставин, правові підстави для прийняття наданого позивачем звіту №102-11-15 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Тех Сервіс Моторс" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №15523/13, виданий Фондом державного майна України 30.10.2013) Гончаруком Миколою Вікторовичем (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №5945 від 29.10.2007), як належного доказу підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, за наслідками його пошкодження при спірній ДТП, з урахування коефіцієнта фізичного зносу, відсутні.
В той же час, відповідачем було долучено до матеріалів справи дослідження №АА6850КА-01.02/5, складене суб'єктом оціночної діяльності 01.02.2016 (сертифікат №16769/14, виданий Фондом державного майна України 05.08.2014), відповідно до якого оцінювачем було надано висновок про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Audi", державний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження при спірній ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 11 718,49 грн.
При цьому, із змісту такого дослідження вбачається, що при визначенні відповідного розміру оцінювачем на підставі п.п. 7.36-7.39 Методики та таблиці 4.1 додатку №4 до Методики було враховано як додатковий % зменшення ринкової вартості такого транспортного засобу, так і коефіцієнт його фізичного зносу, у зв'язку з чим визначено відповідну вартість у розмірі 11 718,49 грн., а відповідачем здійснено її відшкодування на користь позивача, що не заперечується учасниками справи та не є предметом стягнення за поданим позовом.
З огляду на викладене, позивачем, згідно зібраних в матеріалах справи доказів, не доведено існування правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування заявленої до стягнення різниці між фактично понесеними ним витратами на відшкодування шкоди страхувальнику за Договором та сплаченим відповідачем розміром страховим відшкодуванням, яка становить 13 919,53 грн., а тому такі вимоги є необґрунтованими.
За таких обставин, в задоволенні позову з викладених у позовній заяві підстав і доданих на підтвердження їх існування доказів необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 25395057) до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) про стягнення 13 919,53 грн. відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Колоннейд Україна".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 12.11.2018.
Суддя Р.В. Бойко