Справа № 815/3219/18
12 листопада 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2018 р.,-
І. Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому просило:
1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.02.2018 р.:
- №0006271407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України та застосовані штрафні санкції на підставі ст.113 ПК України, що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93 124,50 грн., з яких 62 083 грн. за податковим зобов'язанням, 31 041,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
-№0006191407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 р. на 5917 гривень.
2.Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» код ЄДРПОУ 39624900 сплачений судовий збір.
ІІ. Аргументи сторін
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
ГУ ДФС в Одеській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Науково-виробнича компанія "Укрекопром з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ «НБФ Граніт Плюс» за період 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р.
За результатами перевірки інспектори контролюючого органу склали акт від 02.02.2018 р. за №192/15-32-14-15/39624900 в якому зафіксували порушення позивачем податкового законодавства.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 16.02.2018 р.:
- №0006271407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України та застосовані штрафні санкції на підставі ст.113 ПК України, що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93 124,50 грн., з яких 62 083 грн. за податковим зобов'язанням, 31 041,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
-№0006191407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 р. на 5917 гривень.
Не погоджуюсь з прийнятими податковими рішеннями, позивач 26.02.2018 р. подав до ДФС України скаргу про перегляд та скасування податкових повідомлень рішень.
20.04.2018 р. ДФС України рішенням повідомила позивача про залишення без змін ППР ГУ ДФС в Одеській області від 16.02.2018 р. № 0006271407, №0006191407, а скаргу без задоволення.
Позивач вважає, прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать нормам чинного законодавства, не ґрунтуються на первинній документації, а тому дані податкові повідомлення - рішення належать до скасування.
Так,в акті перевірки податкові інспектори зробили висновок, що внаслідок порушення п.198.3 ст.198 ПК України ТОВ «НВК «Укрекопром» завищило податковий кредит у сумі 68000 грн. за період січень 2017 р., що призвело до порушення п.200.1 п.200.2 ст.200 ПК України та заниження податку на додану вартість, що належить до сплати у бюджет в сумі 62083 грн. за період січень 2017 р.
При проведені перевірки відповідач використав: податкову звітність, подану за відповідний період та податкову інформацію.
Позивач вважає, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам обставинам, щодо яких лише суд має право приймати відповідне рішення, а в акті перевірки не має посилань на будь-яке рішення суду, яке б встановлювало факт фіктивності контрагента позивача -ТОВ «НБФ Граніт Плюс» та недійсність укладеної угоди.
Позивач у позовній заяві просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позові.
Представник позивача у судове засідання не з'явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
16.10.2018 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
17.07.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 09.08.2018 р.
09.08.2018 р. суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, продовжив строк підготовчого судового засідання до 90 днів.
17.10.2018 р. суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче судове засідання та продовжив розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
03.08.2018 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки відповідач встановив порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.200.10 ст.200 ПК України, у результаті чого відбулося завищення від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 5917 грн. та занижено ПДВ 62083 грн.
Перевіркою встановлено, що відповідно до інформаційних баз ДФС існують розбіжності податкового кредиту та зобов'язань ТОВ «НВК «Укрекопром» за січень 2017 р. на 68000 грн. з контрагентом ТОВ «НБФ Граніт Плюс».
Крім того, ТОВ «НБФ Граніт Плюс» не подало декларацію з податку на прибуток за 2016 р та 1 квартал 2017 р., фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2016 р., що свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів.
Відповідач також встановив, що податкова накладна, виписана постачальником ТОВ «НБФ Граніт Плюс» на рахунок відповідача, а саме №44 від 27.01.2017 р. на 408 000 грн., була складена з порушенням, а саме: невірно вказано опис, номенклатуру товарів/послуг.
Тобто, зазначена в податкових накладних номенклатура не відповідає документам придбання, а саме предмету договору підряду між ТОВ «НВК«Укрекопром» від 04.01.2017 р. №2017-01/04/1 відповідно до якого предметом договору є будівельно монтажні роботи з встановлення частини перекриття нежитлового приміщення за адресою: Одеська обл., Комінтерновський район, Красносільська сільрада, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 55/1. Натомість у податковій накладній номенклатура послуги - будівельно-монтажні роботи.
Виходячи з вищевикладеного, представник відповідача у відзиві зазначив, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності належить лише та господарська операція, яка фактично відбулась при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
З'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення з наступних мотивів.
ІІІ. Обставини, встановлені судом
Так, суд встановив,що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" зареєстровано юридичним департаментом Одеської міської ради 06.02.2015 р., реєстраційний номер 15561020000054581.
Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області 09.02.2015 р. за №155315016213.
Позивач є підприємством, яке спеціалізується на обробленні та видаленні небезпечних відходів, інша діяльність пов'язана з поводженням з відходами.
Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Науково-виробнича компанія "Укрекопром з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ «НБФ Граніт Плюс» за період 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р.
За результатами перевірки ревізори-інспектори контролюючого органу склали акт від 02.02.2018 р. за №192/15-32-14-15/39624900 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «НБФ Граніт Плюс» за період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. (а.с.19-35),в якому зафіксували порушення позивачем податкового законодавства, а саме:
-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету у сумі 62083 грн., в т.ч. січень 2017 року - 62083 грн.;
-п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на загальну суму 5917 грн., в т.ч. січень 2017 р. -5917 грн.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 16.02.2018 р.:
- №0006271407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України та застосовані штрафні санкції на підставі ст.113 ПК України, що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93 124,50 грн., з яких 62 083 грн. за податковим зобов'язанням, 31 041,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.36-37);
-№0006191407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 р. на 5917 гривень (а.с.38).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 ПК України визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на вказані правові норми, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Також, згідно з пунктами 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Суд встановив, що позивач уклав з ТОВ «НБФ Граніт Плюс» договір підряду №2017-01/04/1 від 04.01.2017 р. Також сторони підписали Додаток №1 до договору підряду №2017-01/04/1 від 04.01.2017 р. і кошторис на будівельно-монтажні роботи на загальну суму 408 000,00 грн. в тому числі ПДВ 68000,00 грн. (а.с.58-62).
В результаті виконання договору сторони склали акт надання послуг №27/01-1 від 27.01.2017 р. до зазначеного договору підряду, де визначено найменування робіт послуг - будівельно - монтажні роботи (а.с.63).
ТОВ «НБФ Граніт Плюс» виписало, а позивач отримав та зареєстрував в ЄРПН податкову накладну №44 від 27.01.2017 р. (а.с.64-65).
ТОВ «НБФ Граніт Плюс» виписало рахунок на оплату від 30.01.2017 р. №300117/1 на суму 408 000 грн.(а.с.66).
Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги проводились у безготівковій формі. Позивач перерахував кошти ТОВ «НБФ Граніт Плюс» у сумі 128 388,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №68 від 06.02.2017 р. згідно з рахунком №300117/1 від 30.01.2017 р. (а.с.67).
В бухгалтерському обліку позивач вищевказані операції відобразив наступним чином: Д-т 1522 «Придбання (виготовлення) основних засобів» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Д-т 6442 «Податковий кредит» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», Д-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі знаходяться первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Відповідно до акту перевірки, зазначені документи надавалися ревізорам-інспекторам під час проведення перевірки.
Також суд встановив, що суму податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивач включив до податкового кредиту відповідного періоду. Зазначена сум податку відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2017 р.
Позивач за звітний період - січень 2017 р. - у встановленому законом порядку, зареєстрував в ЄРПН вищезазначену податкову накладну та 20.02.2017 р. надав до фіскальних органів декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 р., в якій відображено віднесення відповідної суми ПДВ до податкового кредиту. Факт реєстрації податкової накладної №44 від 27.01.2017 р. в ЄРПН підтверджено квитанцією від 28.01.2017 р. №9006407562 (а.с.65).
Посилання відповідача в акті перевірки на те, що контрагент позивача ТОВ «НБФ Граніт Плюс» у встановленому законом порядку не вніс до ЄРПН вказану податкову накладну (арк.10) суд не бере до уваги. При цьому суд погоджується з аргументом позивача, що йому про дану обставину не було відомо і вплинути будь-яким чином на зазначеного контрагента стосовно порядку реєстрації в ЄРПН податкових накладних у позивача не було можливості. Суд звертає увагу, що межа юридичної відповідальності кожного суб'єкта господарювання, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою за відсутності умислу такого суб'єкта є протиправним.
Основним аргументом відповідача, на який він посилається як на підставу встановлення порушення позивачем податкового законодавства, - це використання інформації бази даних ІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДФС України» та «Єдиний реєстр податкових накладних» 2016 р. - січень 2017 р.
Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з базою даних ІС «Податковий блок» виявлено, що контрагент позивача, ТОВ «НБФ Граніт Плюс» не подав декларацію з податку на прибуток за 2016 р та 1 квартал 2017 р., фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2016 р., що свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів. Так, згідно з базою даних ТОВ «НБФ Граніт Плюс» рахується в реєстрі суб'єктів фіктивного підприємництва за ознакою фіктивності «зареєстрованого (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновків та призначених у законному порядку керівників».
Тобто відповідач зробив висновок про неможливість здійснення робіт ТОВ «НБФ Граніт Плюс» за вказаним договором тільки на підставі аналітичних даних та не встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ«НБФ Граніт Плюс» співробітниками ОУ Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області.
Надаючи оцінку використання податковим органом аналітичних даних податкової інформації як доказу, суд застосовує приписи ст.ст.71, 74 ПК України.
Так, відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1) ; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2) .
З метою зберігання, опрацювання отриманої інформації в ході діяльності податкових органів 01.01.2013 року на підставі наказу Державної податкової служби України «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий Блок» від 24.12.2012 року №1197 введено в дію ІС «Податковий блок».
Крім того, наказом Міністерства доходів і зборів України № 165 від 14.06.2013 року затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (далі - Методичні рекомендації № 165).
Вказані Методичні рекомендації були запроваджені з метою поліпшення адміністрування податків, повноти декларування податкових зобов'язань в умовах впровадження спеціального програмного забезпечення для удосконалення діючих процедур проведення камеральних перевірок, що покращить якість матеріалів перевірок та сприятиме зменшенню термінів їх проведення.
В пункті 1.3 Методичних рекомендацій № 165 визначено, що під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти: підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів»; єдиний реєстр податкових накладних; АРМ «Митниця»; підсистема «Реєстрація та облік РРО та книг обліку розрахункових операцій АІС «Реєстри платників податків».
Єдина система «Податковий блок» та її підсистеми є програмними продуктами, створеними для використання органами Державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.
Інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.
Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов'язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.
Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.
Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.
Проаналізувавши, вказані вище норми права, суд зазначає, що висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов'язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація оцінюється судом з урахуванням інших доказів у справі. Однак відповідач не надав будь-яких інших доказів обґрунтування винесеного ним рішення. Так само, зазначаючи в акті перевірки про фіктивність контрагента позивача відповідач не надав доказів того, що відносно ТОВ «НБФ Граніт Плюс» та його службових осіб судами виносились рішення щодо скоєння ними кримінального правопорушення у сфері господарської діяльності, у тому числі злочину, передбаченого ст.205 КК України - фіктивне підприємництво.
Також суд звертає увагу на те, що позивач уклав договір оренди з ТОВ «Перспектива-ЛТД» №2 від 30.04.2015 р., за яким позивач виступає Орендарем (а.с.69-77). Відповідно до п.2.6 п.2 цього договору передбачена можливість проведення ремонтних робіт без узгодження з орендодавцем, за умови, що результати таких робіт та невід'ємні поліпшення є власністю орендодавця. Таким чином, спростовуються доводи відповідача, викладені в акті перевірки про те, що умови договору оренди №2 від 30.04.2015р. не надають позивачу право на здійснення будівельних та ремонтних робіт, невід'ємних поліпшень у нежитловому приміщенні.
Позивач повідомив листом ТОВ «Перспектива-ЛТД» від 27.01.2017 р. № 17/012701 про те, що у січні 2017 р. виконані будівельно-монтажні роботи з встановлення частини перекриття орендованого за договором нежитлового приміщення за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, Красносільська сільрада, 21-й кілометр Старокиївського шосе, 55/1 та було запропоновано врахувати суму коштів в розмірі 408 000 грн. в рахунок наступної орендної оплати (а.с.78).
Крім того, в матеріалах справи міститься копія витягу з реєстру платників ПДВ з огляду на яку, лише 22.09.2017 р. анульована реєстрація платника податку ТОВ «НБФ Граніт Плюс» (а.с.86). Тобто на дату здійснення господарських операцій контрагент позивача був платником податку.
Також з огляду на акт перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження відповідача про неможливість реального виконання контрагентами позивача договірних зобов'язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.
Суд зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку добюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню належать обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню належать усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Таким чином, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів. А відтак - суд робить висновок про недоведеність з боку відповідача факту порушення позивачем податкового законодавства та відповідно вважає його рішення необґрунтованими.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч.2 статті 77 : « В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.02.2018 р.:
- №0006271407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України та застосовані штрафні санкції на підставі ст.113 ПК України, що призвело до збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 93 124 (дев'яносто три тисячі сто двадцять чотири),50 грн.;
-№0006191407 про встановлення порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 р. на 5917 (п'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять),00 гривень.
3.Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» код ЄДРПОУ 39624900 сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
4.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрекопром" адреса: 65012, м. Одеса, вул. Катаєва,4, код ЄДРПОУ 39624900.
Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5 код ЄДРПОУ 39398646.
Суддя О.Я. Бойко
.