Справа № 815/1542/18
09 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бжассо Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, просить суд:
визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області протиправною та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, у розмірі 42684,20 грн.;
допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу, встановленого законом;
судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ГУ НП в Одеській області від 23.03.2017 року за № 577 о/с його було звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» з 23.03.2017 року. Грошове забезпечення за період з 01 березня по 23 березня 017 року нараховане і сплачене 30 березня 2017 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку. Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована в травні 2017 року у зв'язку із внесенням змін до наказу № 577 о/с від 23.03.2017 року в частині звільнення (наказ № 809 о/с від 05.05.2017 року), та перерахована на картковий рахунок позивача частинами: 09 червня 2017 року та 28 липня 2017 року. Але остаточний розрахунок з позивачем був здійснений лише 28 липня 2017 року. З дня звільнення, 23 березня 2017 року, по день остаточного розрахунку, 28 липня 2017 року, позивачу не нараховувалася заробітна плата відповідно до вимог ст. 116 КЗпП, що стало підставою звернення позивача до суду, оскільки виплата належних позивачу сум 23.03.2017 року здійснена не була. Позивач вважає, що у відповідності до приписів ст. 117 КЗпП України, ГУНП в Одеській області повинно сплатити йому середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 42684,20 грн.: середня заробітна плата за 6 місяців (10657,00+10659,00+15419,90+10659,90+6009,68):6=10671,05 грн., термін затримки 4 місяці.
Ухвалою суду від 24.04.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 17.05.2018 року.
10.05.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який, відповідач не визнає позовні вимоги, вважає, що ГУНП в Одеській області не порушувалися права позивача при звільненні, розрахунок було здійснено за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на виплату при звільненні працівника поліції. Так, відповідач зазначає, що КЗпП, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, регулює трудові відносини працівників та не підлягає застосуванню до правовідносин проходження служби в органах внутрішніх справ, що також, підтверджується висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13. Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством: Закон України «Про Національну поліцію», Постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», законом України «про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, ат деяких інших осіб». Відповідач зазначає, що позивачеві під час звільнення невірно було розраховано стаж служби, що в свою чергу унеможливлювало здійснити правильний розрахунок. Після видання наказу № 809 о/с від 05.05.2017 року про внесення змін до наказу № 577 о/с від 23.03.2017 року, ГУНП в Одеській області направило до Національної поліції України розрахунок одноразової грошової допомоги, належної ОСОБА_1 при звільненні. 09.06.2017 року, після надходження коштів з національної поліції України було переведено на особовий рахунок позивача суму одноразової грошової допомоги при звільнення. Таким чином, ГУ НП в Одеській області вжило всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку із позивачем при звільненні.
04.06.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, з огляду на яку позивач вважає, що оскільки нормами спеціального законодавства, на яке посилається позивач не врегульоване питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми КЗпП. Позивач зазначає, що остаточний розрахунок проведений з ним 28.07.2017 року в розмірі 1861 грн. 65 коп., а відповідно до довідки про доходи, яка є додатком до листа № 14/1-У-843 від 18.09.2017 року, це одноразова виплата - компенсація за невикористану відпустку на час звільнення.
Відповідно до ухвали суду від 21.06.2018 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 21.08.2018 року.
21.08.2018 року на адресу суду від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, з огляду на які, позивачем перераховано середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
14.09.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, з огляду на який, відповідач зазначив, що не погоджується зі розрахунком позивача щодо середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та зазначає, що вірною є сума 31877,38 грн. (8100,00 грн. : 31 х 122). Стосовно отриманих позивачем 28.07.2017 року 1861,65 грн., відповідач вказує, що ця сума є компенсацією за 7 днів невикористаної відпустки за період роботи з 01.01.2017 року по день звільнення.
Ухвалою суду від 17.09.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2018 року.
11.10.2018 року від позивача надійшли пояснення з приводу відзиву відповідача на уточнену позовну заяву.
25.10.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
09.11.2018 року від представників сторін надійшли клопотання про розгляду справи в порядку письмового провадження.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 КАС України.
Розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.
Відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 23.03.2017 року № 577 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби з 23.03.2017 року за п. 4 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», виплативши грошову компенсацію за 7 діб невикористаної відпустки за період роботи з 01.01.2017 року по день звільнення. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років - 27 років 04 місяці 24 дні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 07 років 04 місяці 21 день, на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 02 місяці 26 днів, всього для призначення пенсії 27 років 07 місяців 20 днів.
Відповідно до наказу № 809 о/с від 05.05.2017 року, внесено зміни до наказу № 577 о/с від 23.03.2017 року щодо вислуги років на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) - 07 місяців 03 дні та щодо загальної вислуги для призначення пенсії - 27 років 11 місяців 03 дні.
Суд встановив, що розрахунок з позивачем після звільнення, відповідачем здійснено не 23.03.2017 року, а поетапно: 31.03.2017 року - 5919,53 грн. (грошове забезпечення за період з 01.03.2017 року по 23.03.2017 року), 09.06.2017 року - 27924,75 грн. (одноразова грошова допомога при звільненні) та 28.07.2017 року - 1861,65 грн. (грошова компенсація за 7 діб невикористаної відпустки). Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи довідкою про доходи від 18.09.2017 року № 1248, випискою по картковому рахунку позивача та не заперечувалися сторонами під час розгляду справи.
20.06.2017 року позивач звернувся до начальника ГУНП в Одеській області із заявою, в якій зазначив, що у відповідності до ст. 116 КЗпП України він повинен був отримати розрахунок після звільнення у день звільнення, тобто 23.03.2017 року, проте, отримав розрахунок лише 09.06.2017 року, у зв'язку із чим просив відповідача виплатити йому середньомісячну заробітну плату з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
07.07.2017 року відповідач склав відповідь № 14/1-Г-621 на заяву позивача, з огляду на яку відповідач зазначив, що грошове забезпечення за період з 01.03.2017 року по 23.03.2017 року нараховано і сплачено у сумі 6009,68 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована в травні 2017 року, у зв'язку із внесенням змін до наказу № 577 о/с від 23.03.2017 року в частині звільнення ( № 809 о/с від 05.05.2017 року), та перерахована на картковий рахунок позивача після надходження коштів з Національної поліції України.
31.07.2017 року позивач повторно звернувся до начальника ГУНП в Одеській області із заявою, в якій зазначив, що його попереднє звернення розглянула невідома особа та повністю проігнорувала його вимогу, у зв'язку з чим позивач наполегливо просив начальника ГУНП розглянути його повторне звернення та надати відповідь з приводу того, чи будуть у відношенні до позивача виконані вимоги ст. 117 КЗпП України.
19.08.2017року відповідачем складено відповідь за результатами розгляду заяви позивача від 31.07.2017 року, з огляду на яку, відповідно до п. 7 р. 1 наказу МВС України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» від 06.04.2016 року № 260, в межах асигнувань виділених із Державного бюджету з позивачем було проведено остаточні розрахунки, тобто виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки за період роботи з 01.01.2017 року.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про Національну поліцію».
Приписами ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції врегульовано ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
При цьому суд зазначає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, у зв'язку із чим, суд вважає, що до вказаних спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно з п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.
Тобто, виходячи з наведених вимог Закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Зазначені висновки суду відповідають висновкам, наведеним в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 806/535/16, від 01.03.2018 року у справі № 806/1899/17 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 806/829/17.
З урахуванням того, що позивача було звільнено зі служби 23.03.2017 року, а остаточний розрахунок, зокрема сплату грошової компенсацію за 7 діб невикористаної відпустки проведено лише 28.07.2017 року, то середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день проведення розрахунку (за 127 днів затримки розрахунку).
З огляду на довідку № 1248 від 18.09.2017 року, за два місяці служби перед звільненням (січень, лютий 2017 року) грошове забезпечення позивача складало: 10619, 90 грн. та 10659,90 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 21279,80 грн. : 59 календарний день =360 грн. 67 коп.
Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 45805,09 грн. (127 дні х 360 грн. 67 коп.), яка має бути стягнута на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Одеській області
Таким чином, оскільки суд встановив, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є більшою, ніж розрахував позивача, у зв'язку із застосуванням невірної формули, суд вважає за необхідне, у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача усю суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка розрахована судом.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу вчинення всі можливих дій з метою належного та своєчасного розрахунку з позивачем, та посилання відповідача на наказ № 809 о/с від 05.05.2017 року, до прийняття якого, відповідач вважає, що неможливо було розрахувати одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу, оскільки вказаний наказ жодним чином не стосувався вислуги років, яка враховувалася для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні і служби, а стосувалася вислуги років необхідної для призначення пенсії. Крім цього, про необхідність виплати позивачу грошової компенсації за 7 діб невикористаної відпустки зазначено у наказі від 23.03.2017 року № 577 о/с, проте, як зазначає сам відповідач, вказану виплату було проведено лише 28.07.2017 року.
Таким чином, суд робить висновок, що вимога позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні протиправною, належить до задоволення.
Щодо вимоги позивача про допущення рішення суду до негайного виконання у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, суд зазначає, що вказаний пункт передбачає негайне виконання рішень суду щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, тоді як вказаний спір стосується середнього заробітку за час затримання розрахунку з позивачем при звільненні, що за своєю правовою природою має компенсаційний характер та, на думку суду, не підпадає під визначення п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295, 371 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності щодо виплати середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (ЄДРПОУ: 40108740) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 45805,09 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот п'ять гривень дев'ять копійок).
Відмовити у задоволенні клопотання позивача про допуск рішення суду до негайного виконання.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Одеській області ( Код ЄДРПОУ: 40108740, місцезнаходження: м. Одеса, 65014 вул. Єврейська, 12).
Суддя Н.В. Бжассо
.