01 листопада 2018 року (14 год.55хв.)Справа № 0840/3560/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Калашник Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Пархоменко А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
28.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада (далі - третя особа) в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2018 №0006069-5002-0828.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є співвласником нежитлового приміщення, яке ним придбано на первинному ринку, жодного дня позивачем не використовувалось, та введене в експлуатацію як нежитлове приміщення. Позивач та співвласник приміщення вирішили провести реконструкцію нежитлового приміщення та на час оформлення необхідних для реконструкції документів приміщення законсервовано. У відповідності до норм Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), до об'єкту нежитлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних осіб та не використовується за призначенням надається пільга. Позивач 30.03.2018 повідомив відповідача про наявність у нього пільги, проте 03.05.2018 отримав податкове повідомлення - рішення від 16.04.2018 №0006069-5002-0828, відповідно до якого позивачу нарахований податок на нерухоме майно за 2017 рік, відніме від земельної ділянки у розмірі 210,47 грн. Вважаючи рішення противоправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 03.10.2018. У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 23.10.2018 та до 01.11.2018.
Протокольною ухвалою суду від 01.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засіданні призначене на 01.11.2018.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №30380 від 01.10.2018). Зокрема вказав, що позивач є власником ? частки нежитлового приміщення загальною площею 90,2 кв.м., яке є об'єктом оподаткування. Зазначив, що відповідачу від Департаменту фінансової політики Запорізької міської ради інформація про надання позивачу пільги не надходила. Просив відмовити у задоволенні прозову.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, 01.10.2018 надав суду пояснення, у яких зазначає, що пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об'єкти, які перебувають на стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовується, встановлюється для юридичних осіб, які є суб'єктами господарювання.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Позивач є співвласником нежитлового приміщення (розмір частки 1/2), загальною площею 90,2кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, приміщення 60 (далі - нежитлове приміщення).
30.03.2018 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про наявність у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно. У вказаному повідомлення зазначено, що приміщення з моменту придбання не використовується, закрито (законсервовано).
На підтвердження вказаного позивач додав до повідомлення лист Голови правління ОСББ «ЖК «Бородіно Сіті» від 29.03.2018, у якому зазначено,ОСББ «ЖК «Бородіно Сіті» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2. Приміщення №60, яке знаходиться у цьому будинку з моменту його придбання ОСОБА_1 та іншим співвласником з 01.06.2017 не використовувалося за своїх призначенням і весь час було закрито (законсервовано).
12.04.2018 відповідач листом №2178/14/08-50-02 повідомив позивачу, що грошове зобов'язання по податку на нерухоме майно буде складати 210,47 грн.
16.04.2018 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0006069-5002-0828, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 210,47грн.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав на нього скаргу до ДФС України, проте, рішенням ДФС України від 26.07.2018, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення рішення №0006069-5002-0828 від 16.04.2018 - без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0006069-5002-0828 від 16.04.2018 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогою про його скасування.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
Підпунктом 266.3.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно пп. 7.1.2 п. 7.1 статті 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як об'єкт оподаткування.
В силу статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно пункту 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.
У свою чергу, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Згідно із статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (стаття 266).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Судом встановлено, що 28.01.2015 рішення Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до п. 2 цього Положення, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до п. 2.2.1 Положення, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.3.1. Положення, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в т.ч. його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток(п.2.3.1 Положення).
Відповідно до п.2.4.2 Положення, пільга з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, надається на наступні об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням.
Так, відповідно до п. 30.1 ст.30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
У свою чергу, відповідно до п. 30.2 ст.30 Податкового кодексу України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Згідно з п. 30.9. цієї норми, податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
У даному випадку, пільги із сплати спірного податку установлені спеціальною нормою п. 266.4 ст.266 Податкового кодексу України, зокрема, у вигляді:
зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, незалежно від її соціального статусу (підпункт 266.4.1 п. 266.4. ст.266 Податкового кодексу України);
права сільських, селищних, міських рад встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України (підпункт 266.4.2. п. 266.4. ст.266 Податкового кодексу України).
Цим же підпунктом 266.4.2 п. 266.4. ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
При цьому, підпунктом 266.4.3 п. 266.4. ст.266 Податкового кодексу України передбачено випадки, коли пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються, а саме: щодо об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Отже, системний аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що при застосуванні податкових пільг враховуються як особливості, пов'язані з платником податку, так із особливості, пов'язані із об'єктом оподаткування податком. При цьому, законодавцем чітко визначено, що для фізичних осіб не застосовуються пільги з цього податку щодо об'єктів оподаткування житлової та нежитлової нерухомості, що використовуються їх власниками у підприємницькій діяльності.
У даному випадку, позивач, фізична особа - співвласник нежитлового приміщення. Будь-яких відомостей що позивач використовує таке приміщення у підприємницькій діяльності суду не надано.
Проте, із матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення позивачем з моменту його придбання не використовувалося за своїм призначенням і весь час було закрито (законсервовано). Доказів зворотнього відповідач суду не надав.
Таким чином, з урахуванням норм п 2.4.2 Положення, позивачу має бути надана пільга, оскільки об'єкт нежитлової нерухомості не використовується за призначенням (законсервовано).
Щодо доводів відповідача, що інформації про встановлення позивачу пільги від Департаменту фінансової політики Запорізької міської ради до ГУ ДФС у Запорізькій області не надходила, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач самостійно 30.03.2018 звернувся до відповідача із повідомленням про наявність у нього пільги та надав відповідні докази (лист Голови правління ОСББ «ЖК «Бородіно Сіті» від 29.03.2018).
Крім того, Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затверджене рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 №5 опубліковане на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради.
В свою чергу, неповідомлення Департаментом фінансової політики Запорізької міської ради відповідача про наявність у позивача пільги не може бути підставою для незастосування такої пільги.
В той же час, суд не погоджується із наведеними поясненнями третьої особи, що пільга на об'єкти нерухомості, які перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовується за призначанням, надається лише юридичним особам. Таке твердження суперечить нормам Положення, в якому чітко вказано, що пільга надається на об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у стадії реконструкції, капітального ремонту або законсервовані та не використовуються за призначенням.
Ураховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач має право на пільгу, завчасно повідомив про це відповідача, проте, відповідачем всупереч приписів Податкового кодексу України та Положення прийняте податкове повідомлення-рішення, в якому безпідставно позивачу визначено податкове зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 210,47грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704,80грн.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.04.2018 №0006069-5002-0828, яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Присудити на користь ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 704,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.11.2018.
Суддя Ю.В. Калашник