01 листопада 2018 року
Київ
справа №813/4676/17
адміністративне провадження №К/9901/64519/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №876/6318/18 за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості,
13 грудня 2017 року, Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення до бюджету з ОСОБА_2 податковий борг в сумі 25000,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 - у задоволені позову відмовлено.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у ОСОБА_2 наявний податковий борг в сумі 25000,00 грн., Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнята податкова вимога, однак це не призвело до погашення податкового боргу, відтак, керуючись ст. 87Податкового кодексу України позивач просить стягнути суму податкового боргу в судовому порядку.
Вирішуючи справу апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів направлення на адресу ОСОБА_2 податкової вимоги від 07.11.2016 № 13861-17 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача спірної суми податкових зобов'язань, оскільки в розумінні Податкового Кодексу України таке рішення контролюючого органу не вважається належним чином надісланим (врученим), що призвело до неможливості встановлення строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу України, із закінченням якого законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу.
Головне управління ДФС у Львівській області не погодившись з судовим рішенням, звернулося до суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 876/6318/18, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції , що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідн з пунком 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що предметом позову у справі №876/6318/18 є вимога про стягнення податкової заборгованості у сумі 25000,00 грн.
Отже постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №876/6318/18 - не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №876/6318/18.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова