07 листопада 2018 рокуЛьвів№857/1621/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі лейтенанта поліції Яроша Миколи Володимировича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2018 року у справі №572/1140/18 (винесене головуючим суддею Рижим О.А. проголошене о 12:50 год. у м. Сарни) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі лейтенанта поліції Яроша Миколи Володимировича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі лейтенанта поліції Яроша Миколи Володимировича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обгартовує тим, що 3 квітня 2018р. він рухався по а/д Київ-Ковель-Ягодин 146 км., повертаючись додому з м. Сарни Рівненської області був зупинений інспектором роти №2 батальйону УПП в м. Житомир ДПП Ярошем М.В. На його запитання, що стало причиною зупинки його транспортного засобу, інспектор пояснив, що рухаючись транспортним засобом, він перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки. Позивач вказує, що будь-яких порушень не допускав, про що наголошував інспектору та просив останнього надати можливість для дачі пояснень в заперечення вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та заявляв клопотання про бажання скористатися послугами адвоката, намагався дати пояснення. Крім того що постанова не містить жодних посилань на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною постанову інспектора роти №2 батальйону УПП в м. Житомир ДПП Яроша Миколи Володимировича серії ВР №320257 від 23.04.2018 р. про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП. Скасовано постанову серії ВР №320257 від 23.04.2018 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, винесену інспектором роти №2 батальйону УПП в м. Житомир ДПП Ярошем Миколою Володимировичем відносно ОСОБА_2 і справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим судом з невірним застосуванням норм процесуального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт вважає свої дії щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення такими, що відповідають вимогами Закону України «Про Національну поліцію», КУпАП та ПДР України. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасника справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВР №320257 від 23.04.2018 року, ОСОБА_2 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Із змісту постанови слідує, що ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 23.04.2018 року керуючи транспортним засобом по а/д Київ-Ковель-Ягодин 146 км. перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив вимогу дорожнього знаку 34.1.1 «Перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, а саме п.1.1. п. 34, відтак доказів правомірності винесення спірної постанови.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (зі змінами та доповненнями) Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.5.1 Правил дорожнього руху горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Згідно з п.1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП надано DWD-R диск із відеозаписом фіксації події 23.04.2018 року. З дослідженої відеофіксації місця події, наданої відповідачем, не вбачається безпосереднього перетину позивачем суцільної лінії, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, як наслідок порушення позивачем вимог пп. 1.1 п. 34 ПДР України.
Крім того, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис відсутні, що виключає можливість прийняття його судом у якості належного доказу по справі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, будь-яких належних доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 122 КУпАП. крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
З урахуванням встановлених у справі обставин та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач при винесенні постанови від 23.04.2018 року, серії ВР №320257, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255грн., діяв не правомірно, не на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми КУпАП, твердження позивача не спростовані, а тому постанова серії ВР №320257 від 23.04.2018 року в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі лейтенанта поліції Яроша Миколи Володимировича - залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 04 липня 2018 року у справі №572/1140/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 08.11.2018р.