П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/170/18
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Салтан Л.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 12 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,-
Короткий зміст позовних вимог.
В січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 680/17 від 26 грудня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки відповідачем не було досліджено і з'ясовано, що самочинно збудована надбудова другого поверху була проведена попереднім власником, а не позивачем. Також, факт експлуатації квартири на час перевірки встановлений неправомірно та він не був замовником будівництва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 12 червня 2018 року позовні вимоги було залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2017 року, складеного у присутності позивача, що підтверджується його підписом, були встановлені порушення щодо експлуатації квартири за адресою АДРЕСА_1 без прийняття в експлуатацію та особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було повідомлено про дату розгляду цієї справи о 10.30 год. 26 грудня 2017 року.
Постановою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за № 680/17 від 26 грудня 2017 року на позивача накладено адміністративний штраф у розмірі 5950 грн. 00 коп. у зв'язку з тим, що квартира за вищевказаною адресою експлуатується без прийняття до експлуатації, чим порушено ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача у квартирі за адресою АДРЕСА_1. Також, було зазначено, що зі вступної частини адміністративного позову вбачається, що позивач проживає за вказаною адресою, що свідчить про експлуатацію відповідної квартири.
Колегія суддів не спростовуючи вказані висновки суду першої інстанції зазначає наступне.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Згідно з ч.8 ст.96 КУпАП експлуатація об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною восьмою цієї статті тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту експлуатації позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1. Наведені обставини підтверджуються, зокрема, Довідкою з місця проживання про склад сім'ї від 15 листопада 2017 року №292 (а.с.40), з якої вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 мешкають та зареєстровані три особи, в тому числі і позивач.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.106 КАС України (в редакції станом на момент подання позову) у позовній заяві зазначаються ім'я (найменування) позивача, поштова адреса.
Згідно до п.3 ч.2 ст.296 КАС України (в редакції станом на момент подання апеляційної скарги) в апеляційній скарзі зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Так, з аналізу позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що місцем проживання позивача було зазначено як: АДРЕСА_1, що також підтверджує висновки відповідача з приводу реальної експлуатації вказаної квартири, однак, без необхідного введення в експлуатацію, що є протиправним.
Посилання апелянта на ту обставину, що відповідальність за експлуатацію вказаної квартири після 28 серпня 2015 року (дата скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації) без необхідного введення в експлуатацію має нести батько позивача (ОСОБА_5.), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем встановлено факт експлуатації вказаної квартири вже станом на час, коли даний об'єкт належав позивачу на праві власності, яке його наділяє першочерговим правом володіння, користування та розпорядження, а також певними обов'язками щодо використання вказаного нерухомого майна.
Доводи позивача з приводу того, що за ч.8 ст.96 КУпАП до відповідальності можуть бути притягнуто особу за експлуатацію без необхідного введення в експлуатацію лише тих об'єктів, які побудовані на підставі будівельного паспорта, колегія суддів вважає помилковим тлумачення законодавства та зазначає, що вказана ч.8 ст.96 КУпАП містить два окремих та самостійних склади правопорушення, за наявності яких особу може бути притягнуто до відповідальності, а саме: експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію та наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта.
Разом з тим, положення КУпАП містять ст.38 КУпАП (строки накладення адміністративного стягнення), частиною 1 якої визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
КУпАП не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення, а тому по даним спірним правовідносинам належить до застосування граничний двомісячний строк притягнення до відповідальності, який, на думку колегії суддів, станом на час винесення спірної постанови відповідача 26 грудня 2017 року та з огляду, що позивач набув право власності на спірну квартиру 29 листопада 2016 року, сплив, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності.
Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21 лютого 2018 року справа №826/5/16.
Отже, з огляду на все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 680/17 від 26 грудня 2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити, а рішення Київського районного суду м.Одеси від 12 червня 2018 року - скасувати. Прийняти по справі постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_4 про скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення № 680/17 від 26 грудня 2017 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Потапчук В.О. Семенюк Г.В.