П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/653/18
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
при секретарі -Поповій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання нечинною постанови про відкриття виконавчого провадження,-
ОСОБА_5 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати нечинною постанову Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 23.02.2018 року ВП №55877070 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №52482997 про стягнення виконавчого збору у сумі 5640,29 доларів США та 150,00 грн..
В обґрунтування позову зазначено, що висновки державного виконавця про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення виконавчого збору є необґрунтованими та безпідставними. Державним виконавцем неправомірно залишено поза увагою ту обставину, що відповідний виконавчий документ не набрав законної сили та оскаржений в судовому порядку, положення чинного законодавства щодо введення мораторію на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Також, є необґрунтованим і таким, що визначений з порушенням чинного законодавства, сам розмір виконавчого збору. Зазначені обставини свідчать про те, що у державного виконавця не було достатніх підстав розпочинати примусове виконання виконавчого документа щодо стягненням відповідного збору з позивача, у зв'язку із чим рішення суб'єкта владних повноважень має бути визнано нечинним в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.11.2012 року по справі №2/1416/3393/12, зокрема, стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного банку «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість по кредитному договору від 11.09.2007 року №5668892, яка складається із 39242,80 дол. США заборгованості по кредиту, 17160,12 дол. США - процентів та 1500,00 грн. - пені. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.09.2007 року №5668892, яка складається із 39242,80 дол. США заборгованості по кредиту, 17160,12 дол. США - процентів та 1500,00 грн. - пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на підставі договору іпотеки від 11.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4416, укладеного з ОСОБА_5 та ОСОБА_10, померлою 05.11.2008 року, спадщину після якої прийняла ОСОБА_5.
Також, вказаним судовим рішенням визначено провести реалізацію предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі проведеної в рамках виконавчого провадження оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з виселенням усіх мешканців з квартири, що в ній зареєстровані та/або проживають.
21.02.2013 року по вказаній справі Ленінським районним судом м. Миколаєва виданий виконавчий лист №1416/3393 про звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.09.2007 року №5668892, яка складається із 39242,80 дол. США та пені у сумі 1500,00 грн., на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться в іпотеці ПАТ «ПУМБ» на підставі договору іпотеки від 11.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4416, укладеного з ОСОБА_5 та ОСОБА_10, померлою 05.11.2008 року, спадщину після якої прийняла ОСОБА_5. Проведення реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі проведеної в рамках виконавчого провадження оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з виселенням усіх мешканців з квартири, що в ній зареєстровані або проживають.
04.10.2016 року заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52482997 з виконання виконавчого листа №1416/3393, виданого 21.02.2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва. Для добровільного виконання судового рішення боржнику - ОСОБА_5 надано строк до 11.10.2016 року.
Разом з цим, боржника попереджено, що в разі не виконання в зазначений строк виконавчого документа, виконання проводитиметься в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
У зв'язку із надходженням заяви стягувача від 22.02.2018 року №КНО-44.4.1/71 про фактичне виконання виконавчого документа, 23.02.2018 року заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП №52482997 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1416/3393.
З огляду на те, що боржником самостійно у встановлений строк не було виконано виконавчий документ, постановою заступника начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 23.02.2018 року ВП №52482997 стягнуто з боржника - ОСОБА_5 виконавчий збір у сумі у розмірі 5640,29 дол. США та 150,00 грн..
У зв'язку із закінченням виконавчого провадження та на підставі вказаної постанови, заступником начальника Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову від 23.02.2018 року ВП №55877070 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови №52482997, виданої 23.02.2018 року Інгульським відділом державної виконавчої служби м. Миколаєва.
Не погоджуючись із вказаним рішенням виконавця, посилаючись на його безпідставність і невідповідність чинному законодавству, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа про стягнення з позивача виконавчого збору відбулось за обґрунтованих підстав та у відповідності до чинного законодавства, а отже обставин для задоволення адміністративного позову та скасування рішення відповідача не вбачається.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п.5 ч.1 ст.3 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII постанова державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
За правилами ч.ч.1, 3 ст.4 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Згідно із ч.4 вказаної статті Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною 5 вказаної статті Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Слід зазначити, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Водночас, згідно із п.9 ч.1 ст.39 Закону України Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз наведених правових норм показав, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору належить до видів відповідальності за невиконання боржником самостійно, зокрема, судового рішення у визначений строк.
Разом з цим, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника.
Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, і державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Водночас, у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення, не стягнутий виконавчий збір відображається у відповідній постанові виконавця, прийнятої не пізніше наступного робочого дня після настання цих обставин, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому законом.
Отже, постанова державного виконавця як виконавчий документ має відповідати установленим законом вимогам, у тому числі містити необхідні відомості щодо боржника, органу, який видав виконавчий документ, набрання постановою чинності тощо.
Дослідивши наявний в матеріалах справи виконавчий документ про стягнення з позивача виконавчого збору, колегія суддів встановила, що вказаний документ містить усі необхідні відомості і реквізити, визначені ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з цим, з огляду на те, що вказаний виконавчий документ виданий державним виконавцем, авансування за його виконання не передбачене згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів враховує, що Закон України «Про виконавче провадження» передбачає прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, а також її виконання за наявності обставин щодо закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням рішення боржником та не передбачає відтермінування прийняття до примусового виконання вказаного документа.
Водночас, колегія суддів враховує, що фактично звернення позивача до суду із цим позовом ініційовано незгодою із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, у тому числі необґрунтованістю визначеної суми збору, безпідставністю визначення збору і прийняттям відповідної постанови з порушенням закону.
При цьому, як зазначила апелянт, вказана постанова про стягнення виконавчого збору наразі є предметом судового оскарження в іншій справі.
З огляду те, що на час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2018 року ВП №55877070 виконавчий документ - постанова №52482997 про стягнення виконавчого збору була чинною та у встановленому законом порядку скасована не була, колегія суддів вважає, що у державного виконавця не було підстав для відмови у відкриті виконавчого провадження, у зв'язку із чим є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність обставин для скасування оскаржуваного за цим позовом рішення відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному розумінні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та не впливають на правильність вирішення цієї справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено та підписано 08 листопада 2018 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Вербицька Н. В. Джабурія О.В.