09 листопада 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3495/18
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тихоненко О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати позивачу з 01.01.2018 пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та проводити виплату позивачу пенсії з 01.01.2018 в повному обсязі, з урахуванням основного розміру пенсії 86% від відповідних сум грошового забезпечення, з яких було призначено раніше пенсію.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно обмежено розмір його пенсії до 70% грошового забезпечення. Вважає, що при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій.
24.10.2018 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем 07.11.2018 подано відзив, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що перерахунок пенсії ГУПФУ в Чернігівській області здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства. Пенсія позивачу зменшена не була, а під час перерахунку основний розмір пенсії був обчислений у розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства на момент здійснення перерахунку, тобто в межах правового поля.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач з 15.11.2010 є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ІІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно протоколу від 18.01.2011 основний розмір пенсії позивача становить 86% грошового забезпечення (32 роки вислуги) (а.с.9).
З 01.01.2018 ГУПФУ в Чернігівській області здійснено позивачу перерахунок пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення (а.с.27).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії, на яку листом від 06.07.2018 № 3563/03/З-12 відповідач повідомив позивача, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» останньому проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 за відповідною посадою за нормами чинними на 01.03.2018 в розмірі 70% грошового забезпечення. Одночасно повідомлено, що пенсія позивачу за вислугу років виплачувалась з 16.11.2010 по 31.12.2017 в розмірі 86% грошового забезпечення. Також зазначає, що при перерахунку пенсії позивача враховане чинне на даний час законодавство, а саме Закон України від 27.03.2014 № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (а.с.12).
Як вбачається з матеріалів справи перерахунок пенсії позивачу ГУПФУ в Чернігівській області здійснено з урахуванням Закону України від 27.03.2014 № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а саме у розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
В дану статтю Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80 % від відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому Законом України № 1166-VІІ від 27.03.2014 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України № 1166-VІІ від 27.03.2014 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Необхідно зазначити, що заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято постанову № 103, якою визначено певний механізм нарахування пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, який має застосовуватись в спірних правовідносинах. Однак, вказані доводи суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Так, дійсно Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою врегульовано питання виплати перерахованих пенсій. Дана постанова набрала законної сили 24.02.2018.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року N 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Тобто, застосування до правовідносин, які виникли до 24.02.2018, положень постанови Кабінету Міністрів України, в редакції чинній після 24.02.2018, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір повинен вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, шляхом визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати позивачу з 01.01.2018 пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.01.2018 в розмірі 86% від відповідних сум грошового забезпечення, з яких було призначено раніше пенсію.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що вимога позивача про зобов'язання відповідача проводити виплату в повному обсязі розцінюється судом, як позовною вимогою на майбутнє та є безпідставною, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому, суд звертає увагу на те, що права позивача на час розгляду даної справи не порушені, оскільки такий перерахунок ще не проведено, а суд не може під час прийняття постанови вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2018 пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2018 в розміру 86% від відповідних сум грошового забезпечення, з яких було призначено раніше пенсію.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повне судове рішення складено 09.11.2018.
Суддя О.М. Тихоненко