Номер провадження 2/754/4021/18 Справа №754/3463/18
Іменем України
12 жовтня 2018 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Клочко І.В.
за участю секретаря судового засідання Шевчук М.В.
розглянувши у відкритому судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської в м. Києві РДА, про позбавлення батьківських прав.
Вимоги позовної заяви мотивує наступним.
Відповідач є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_3.).
Шлюб між сторонами було розірвано Деснянським районним судом м. Києва 08.02.2011 року (справа №2-1575/11).
Відповідач з 2010 року проживає окремо та ніяким чином не піклується про доньку, не проявляє інтерес до її подальшої долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною взагалі; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Відповідач навіть не уявляє, як виглядає його донька на сьогоднішній день.
Крім того, позивач зазначає, що спосіб життя відповідача є антисоціальним, він зловживає спритними напоями, схильний до агресії, є азартним гравцем, має борги перед іншими особами.
Всі питання щодо виховання доньки вирішуються позивачем самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на її повному утриманні. Відповідач аліментів на дитину не сплачує.
Окрім навчання у школі, донька сторін додатково займається в гуртках, зокрема, у Центрі з вивчення англійської мови «Хелен Дорон» та відвідує кожне заняття із задоволенням. Позивач прикладає всі свої зусилля та можливості для розвитку дитини.
З огляду на викладене, позивач вимушена була звернутись до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Відзив на позовну заяву та будь-які заяви, клопотання відповідача ОСОБА_2 до суду не надходили. Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, однак, конверти із судовими повістками та копією позовної заяви з додатками повернулись до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
За даних обставин, суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за правилами Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Деснянської в м. Києві РДА в судове засідання не з'явилась, направивши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідно до якої підтримала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.
24.07.2004 року між сторонами було зареєстровано шлюб.
Від шлюбу сторони мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 11).
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2011 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 10).
Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з висновком Деснянської районної в м. Києві РДА №102/03/31-7750 від 23.08.2018 року, визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається з матеріалів справи, малолітня донька сторін проживає разом з позивачем (а.с. 12) та перебуває на її утриманні.
Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, не спілкується з донькою, не приймає участі у її вихованні, не цікавиться її здоров'ям, успіхами у навчанні, не сприяє фізичному та духовному розвитку дитини.
Як вбачається з копії характеристики-відгуку, виданої школою І-ІІІ ступенів №276, мама ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_1 цікавиться успіхами доньки, регулярно відвідує батьківські збори і бере активну участь у навчальному і виховному процесах, водить доньку на додаткові заняття з англійської мови до центру з вивчення англійської мови «Хелен Дорон». Але до школи жодного разу не приходив батько дитини,в він зовсім не цікавиться донькою, не відвідує батьківські збори, не знайомиться із класним керівником і однокласниками доньки, дитина про його існування ніколи не згадувала (а.с. 13).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст. 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Виходячи зі змісту принципу 7 Декларації прав дитини, найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту та навчання; ця відповідальність лежить перш за все на її батьках.
Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частиною 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно вимог ч.ч.1,2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
В положеннях ч.3, 4 ст. 155 СК України закріплено, що відмова батьків від дитини є невірозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Нормою ч. 2 ст. 157 СК України встановлено обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні та право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 встановлено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України передбачено право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, яке мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Приймаючи до уваги висновок Деснянської в м. Києві РДА про доцільність позбавлення батьківських прав, а також встановлені судом обставини, що свідчать про ухилення від виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої доньки, суд приходить до висновку про можливість позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стаття 166 СК України передбачає такі правові наслідки позбавлення батьківських прав:
1. Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
2. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.
Керуючись приписами Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, положеннями ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 150, 155, 157, 164-166 Сімейного Кодексу України, ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2.
Третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: пр. Маяковського, 21-Г, м. Київ, ідентифікаційний код 37501695.
Повний текст рішення суду складено 22.10.2018 року.
Суддя