справа № 2а-5918/09/0670
категорія 3.4
17 листопада 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ракаловича В.М.,
при секретарі - Шиндарівській В.В.,
за участю позивача та представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області про стягнення заборгованості по одноразовій грошовій допомозі,-
встановив:
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області про стягнення з відповідача заборгованості по одноразовій грошовій допомозі. Посилався на те, що в грудні 2008 року був звільнений зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на пенсію через хворобу, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі 30316,91 грн. з розрахунку загальної календарної вислуги 19 років, а відповідач нарахував йому і виплатив 4786,88 грн., оскільки помилково виходив з тривалості вислуги лише за останнім місцем служби.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Представники відповідача позов не визнали, пояснили, що одноразова грошова допомога позивачеві виплачена відповідно до тривалості його служби у відповідача. При звільненні з попереднього місця служби позивач мав право отримати таку допомогу за рахунок коштів Міністерства оборони України.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України і в січні 2004 року звільнився в запас у зв'язку із скороченням штатів. В травні 2005 року він поступив на службу до відповідача і в грудні 2008 року був звільнений зі служби на пенсію через хворобу.
Вислуга років позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України становила 03 роки, 07 місяців і 05 днів, а загальна календарна вислуга - 19 років і 14 днів.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При звільненні позивача йому була нарахована відповідачем та виплачена одноразова грошова допомога лише за 3 роки календарної вислуги - пропорційно тривалості його служби у відповідача.
Суд вважає, що відповідач при цьому діяв правомірно, відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону, якою передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги. Як вже зазначалось, попереднє звільнення позивача було проведене у зв'язку із скороченням штатів, тому право на отримання такої допомоги він набув. На час першого його звільнення виплата такої допомоги військовослужбовцям, які звільнялись зі служби у зв'язку із скороченням штатів, була передбачена ст.9 Закону та частиною 1 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".
В судовому засіданні позивач пояснив, що при попередньому звільненні не отримував вказаної допомоги і не наполягав на її отриманні, оскільки мав намір повернутись на службу, проте мотиви неотримання допомоги в даному випадку правового значення не мають і не дають підстав для покладення на відповідача обов'язку, що не випливає з вимог законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, ст. ст. 158-163 КАС України, суд,-
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Житомирській області про стягнення заборгованості по одноразовій грошовій допомозі за безпідставністю.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: В.М. Ракалович
Повний текст постанови виготовлено: 19 листопада 2009 р.