Україна
27 січня 2010 р. справа № 2а-1301/10/0570
час прийняття постанови: 15-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Смагар С.В.
при секретарі Куранді Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел», м. Горлівка
про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів на строк до 2160 годин
за участю представників:
від позивача: Добжанської Л.В. - за дов. від 29.12.2009р.
від відповідача: Ангеліна І.І. - за дов. від 21.12.2009р.
Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів на строк до 2160 годин.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відмову відповідачем у реалізації повноважень податковим органом щодо проведення на підприємстві планової документальної перевірки, що зафіксовано актами недопуску. Враховуючи зазначене, керуючись підпунктом 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач наполягає на наявності підстав для продовження адміністративного арешту активів відповідача, застосованого рішенням начальника Горлівської ОДПІ від 25 січня 2010 року.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, доводить відсутність підстав для продовження адміністративного арешту активів відповідача, з огляду на відсутність законних підстав для проведення податковим органом планової документальної перевірки відповідача та наявність підстав у відповідача відповідно до вимог діючого законодавства на недопущення посадових осіб податкового органу (позивача) до проведення перевірки підприємства з огляду на те, що позивачем вже проводиться перевірка відповідача на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 6 червня 2008 року, в направленні на перевірку зазначений період - 4 квартал 2006 року, який на даний момент перевіряється; строки проведення в повідомленні про перевірку та направленні на перевірку не співпадають, а також перевірка розпочата менше ніж за десять днів після отримання підприємством повідомлення про її проведення. Крім цього, відповідач посилається на відсутність податкового боргу у підприємства.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (надалі - Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
Статтею 11-1 Закону № 509 передбачено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Як вбачається з плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок, проведення планової перевірки відповідача було заплановано податковим органом на грудень 2009 року.
Відповідно до частини 4 статті 11-1 Закону № 509 право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Як встановлено судом, повідомлення від 8 грудня 2009 року № 125/23-313 було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку 8 грудня 2009 року, про що свідчить опис вкладення, фіскальний чек, а також поштове повідомлення про вручення, з якого вбачається, що повідомлення про проведення планової перевірки отримано відповідачем 16 грудня 2009 року. Таким чином, повідомлення про проведення перевірки надіслано відповідачу не пізніше, ніж за десять днів до її початку, а саме 21 грудня 2009 року.
Суд не приймає посилання відповідача на несвоєчасне повідомлення про проведення планової документальної перевірки з огляду на те, що вищенаведені норми статті 11-1 Закону № 509 передбачають граничний десятиденний строк до дня проведення перевірки для надіслання податковим органом повідомлення, а не його отримання платником податків.
Відповідно до статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається з аналізу даної норми, перелік підстав, за яких платник податків може не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки (планової чи позапланової), є вичерпним.
Як встановлено судом, направлення на проведення перевірки отримано відповідачем 21 грудня 2009 року, тобто в день початку планової перевірки, що підтверджується розпискою.
Суд не приймає посилання відповідача на розбіжності у строках проведення планової перевірки, визначених у повідомленні та направленні на перевірку, з огляду на те, що строк перевірки у направленні з 21 грудня 2009 року по 11 січня 2010 року визначений в межах і не перевищує строк перевірки, визначений у повідомленні про проведення планової документальної перевірки.
Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181).
Статтею 9 Закону № 2181 врегульовані питання адміністративного арешту, відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 якої адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Підпункт 9.1.2 «г» пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181 арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Як встановлено судом, факт недопуску посадових осіб органу державної податкової служби (позивача у справі) підтверджується актами від 21 грудня 2009 року № 373/23-3 та № 373/23-3/26.
Згідно з підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181 арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.
Підпунктом 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону № 2181 визначено, що умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи, яке полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного податкового органу на здійснення будь-якої операції платника податків з такими активами. Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення окремої операції платником податків не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Пункт 9.3 даної статті передбачає порядок застосування арешту активів, відповідно до якого за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається: б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів; в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.
Згідно з підпунктом 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону № 2181 арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Як встановлено судом, 25 січня 2009 року о 12 год. 30 хв. начальником головного відділу податкової міліції Горлівської ОДПІ у зв'язку із відмовою платника податків ТОВ «Вітел» (відповідача у справі) у проведенні планової виїзної перевірки посадовим особам Горлівської ОДПІ надане подання начальнку Горлівської ОДПІ щодо застосування умовного адміністративного арешту ТОВ «Вітел».
Рішенням про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 25 січня 2009 року (час прийняття 16 год. 30 хв.) начальником Горлівської ОДПІ з метою забезпечення можливості проведення перевірки застосований умовний адміністративний арешт активів платника податків ТОВ «Вітел» з вимогою заборонити передачу активів (строк дії до 96 годин). Судом встановлено, що дане рішення було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку 26 січня 2009 року, про що свідчить фіскальний чек.
Відповідно до підпункту 9.3.4 пункту 9.3 статті 9 Закону № 2181 рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо арешту активів може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Суд зазначає, що наявність чи відсутність обставини оскарження рішення керівника відповідача від 25 січня 2009 року щодо арешту активів не впливає на спірні правовідносини стосовно продовження строку застосування адміністративного арешту активів відповідача, оскільки після спливу 96 годин з часу прийняття даного рішення у суду будуть відсутні правові підстави для його продовження шляхом ухвалення відповідного судового рішення, з огляду на припинення його дії.
Згідно з підпунктом 9.3.8 пункту 9.3 статті 9 Закону № 2181 адміністративний арешт не може бути накладено, якщо платник податків відмовляється допустити працівника контролюючого органу до документальної або матеріальної перевірки у зв'язку з відсутністю у такого працівника контролюючого органу підстав для її проведення, визначених законодавством, а також до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів, або пов'язаних з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності законних підстав у позивача для проведення планової документальної перевірки та відсутності правових підстав у відповідача для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.
Як вбачається з постанови Донецького окружного адміністративного суду від 6 червня 2008 року в адміністративній справі № 2-а-90/08 (набрала законної сили), якою зобов'язано посадових осіб ТОВ «Вітел» допустити посадових осіб Горлівської ОДПІ до проведення документальної перевірки, відповідач не вперше не допускає податковий орган до перевірки, що може свідчити про ухилення платника податків від оподаткування та можливість зникнення або знищення активів платника податків (відповідача у справі) в подальшому. Стосовно посилання відповідача на визначення позивачем у направленні на перевірку податкового періоду, що вже перевіряється, суд зазначає, що це не посвідчує право платника податків на недопущення до перевірки посадових осіб органу державної податкової служби. У випадку встановлення податковим органом під час перевірки порушень відповідачем податкового та іншого законодавства та відповідно прийняття позивачем податкових повідомлень-рішень, відповідач має право на судовий захист шляхом оскарження таких рішень до суду.
З урахуванням підпункту 9.1.2 «г» пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181 суд зазначає, що наявність чи відсутність податкового боргу у відповідача не впливає на спірні правовідносини.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів на строк до 2160 годин задовольнити повністю.
Продовжити строк адміністративного арешту активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до 2160 годин.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Суддя Смагар С.В.