справа № 755/13584/18
провадження № 2/361/3246/18
15.10.2018
15 жовтня 2018 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна експертна служба”, приватного виконавця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та визнання недійсним звіту про експертну грошову оцінку майна,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просив визнати дії приватного виконавця ОСОБА_2 із проведення оцінки майна у виконавчому провадженні № 56481349 незаконними та визнати недійсним звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 18 червня 2018 року, зроблений у цьому ж виконавчому провадженні Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватна експертна служба” (далі - ТОВ “Приватна експертна справа”).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року зазначену позовну заяву ОСОБА_1 було передано на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області за територіальною підсудністю, мотивуючи тим, що предметом спору у цій справі є визнання недійсним звіту про експертну оцінку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Скибин, вулиця Польова, 206, що територіально відноситься до Броварського району Київської області, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України зазначена вище позовна заява ОСОБА_1 має розглядатися судом за місцем знаходженням даної земельної ділянки.
10 жовтня 2018 року автоматизованою системою розподілу судових справ позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд судді Дутчаку І.М.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряє відповідність позовної заяви за змістом і формою вимогам ст. ст. 175 і 177 ЦПК України.
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в нормі закону на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У ч. 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.
Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, їй же належить право визначення предмета і підстав позову.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 видно, що фактично позивачем оскаржуються дії приватного виконавця ОСОБА_2 щодо проведення експертної оцінки належної позивачу на праві власності земельної ділянки у виконавчому провадженні № 56481349, відкритому на підставі виконавчого напису № 315, вчиненого 29 вересня 2009 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що позивач дізнався лише 27 серпня 2018 року, про що сам зазначає у даній позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що звіт про оцінку належної йому земельної ділянки у селі Скибин Броварського району Київської області по вулиці Польовій, 206, був проведений з порушенням вимог закону, зокрема, приватний виконавець ОСОБА_2 прийняв до виконання виконавчий документ, який не належить виконувати приватним виконавцем, після закінчення строку пред'явлення його до виконання, без повідомлення його як боржника. Оцінка земельної ділянки не відображає її реальну ринкову вартість. ТОВ “Приватна експертна справа” як суб'єкт господарювання не має права проводити оцінку нерухомого майна.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналізуючи вказану норму права слід дійти висновку, що оскаржити рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця в порядку цивільного судочинства можливо лише у випадку виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм ЦПК України.
Згідно із ст. ст. 3, 16 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Приватний виконавець є уповноваженим державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, та є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
У ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За змістом ч. 2 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 постанови № 6 від 07 лютого 2014 року “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах, роз'яснив, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження”).
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ “Приватна експертна справа”, приватного виконавця ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та визнання недійсним звіту про експертну грошову оцінку майна розгляду судом у порядку цивільного судочинства в позовному провадженні не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із ч. ч. 1, 5 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1). Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
У ст. 20 КАС України визначено категорії справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Перелік таких справ, що міститься у ч. 1 ст. 20 КАС України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналізуючи норми ч. ч. 1, 2 ст. 20 КАС України, слід дійти висновку, що місцевим загальним судам як адміністративним не підсудні спори з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса. Такі спори відносяться до юрисдикції окружних адміністративних судів, яким підсудні всі адміністративні справи, крім визначених ч. 1 ст. 20 КАС України.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 у позовній заяві оскаржуються дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за цим позовом, оскільки захист прав, свобод та інтересів позивача у даному випадку розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає та має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства. Дана справа не може розглядатися Броварським міськрайонним судом Київської області, оскільки позовна заява ОСОБА_1 щодо оскарження дій приватного виконавця підсудна окружному адміністративному суду.
Крім того, при зверненні до окружного суду в порядку адміністративного судочинства позивачу ОСОБА_1 необхідно врахувати правову позицію ОСОБА_4 Верховного Суду щодо судового розгляду справ у спорах про визнання недійсним звіту про оцінку майна, викладену ним у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 19, 186, 259, 260, 447 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Приватна експертна служба”, приватного виконавця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та визнання недійсним звіту про експертну грошову оцінку майна.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.
У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Дутчак І. М.