ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 листопада 2018 року № 826/14234/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 02 жовтня 2018 року, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу відсотку грошового забезпечення з 90% до 70% при перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу, виходячи з окладу за військове звання 1620 грн.;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу з 01 січня 2018 року пенсії без обмеження максимальним розміром;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу відповідно до рішення Конституційного суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, справа №1-38/2016 пенсії за 11 днів (з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року) без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача здійснити повний перерахунок та виплату з 01 січня 2018 року пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 90% грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу - 10338,00 грн., окладу за військове звання - 1620,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 4193,00 грн., встановлених при виході на пенсію, загальною сумою, в повному обсязі, щомісячно - без відтермінування виплат і без обмеження максимальним розміром;
- поновити строк позовної давності та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, справа №1-38/2016 пенсії за 11 днів (з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року) без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати відповідача компенсувати позивачу різницю між перерахованою таким чином пенсією та вже проведеними виплатами з 01 січня 2018 року по серпень 2018 року у сумі 152420,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зниження розміру пенсії відповідачем є необґрунтованим та таким, що обмежує права та свободи позивача, а заходи по обмеженню пенсії максимальним розміром суперечать положенням Конституції України. Тобто, дії відповідача є протиправними, а порушені права позивача підлягають відновленню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду, протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду, відзив на позовну заяву та всі письмові докази, наявні у відповідача разом з доказами направлення позивачу відзиву з додатками. Роз'яснено відповідачу, що, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справу буде вирішено за наявними матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
02 жовтня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що відзив відповідача не спростовує доводів позивача, викладених в адміністративному позові щодо порушень законодавства, які мали місце при перерахунку пенсії
08 жовтня 2018 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, з якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки при перерахунку пенсії позивачу відповідач керувався виключно вимогами діючого на момент перерахунку законодавства.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві. Пенсію позивачу призначено з 27 грудня 2005 року, розмір якої розраховано із сум грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років (40%), експертна надбавка для керівного складу, особи, які працюють в умовах режимних обмежень, надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці - всього 90% грошового забезпечення.
Як зазначено позивачем в адміністративному позові, пенсійні виплати, виходячи з цього розрахунку, здійснювалися відповідачем до 01 січня 2018 року. У квітні 2018 року позивач отримав перераховану відповідачем згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі по тексту - постанова №103), пенсію.
Не погоджуючись із здійсненим перерахунком, позивач 13 серпня 2018 року звернувся до ГУ ПФУ у м Києві зі заявою про перерахунок пенсії та виплати її без обмеження максимальним розміром.
Листом від 29 серпня 2018 року №67294/03 позивача повідомлено, що відсутні підстави для перерахунку позивачу пенсії згідно постанови №103. Крім того, законодавством передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Не погоджуючись з перерахуванням пенсійних виплат, починаючи з квітня 2018 року, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон) визначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів.
Позивачу з 27 грудня 2005 року призначено пенсію за вислугу років у розмірі 90 % грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було внесено зміни та цифри « 90» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Згідно положень ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17(2-а/175/41/17) адміністративне провадження №К/9901/9550/18.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01 січня 2018 року.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при перерахунку пенсії за рішенням суду відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.
Частиною 3 статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 березня 2018 року у справі №564/2288/16-а (№К/9901/23573/18).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року відповідачем протиправно зменшено ОСОБА_1 основний розмір пенсії за вислугу років з 90% на 70% розміру грошового забезпечення. Проте, враховуючи, що розмір пенсії позивачу зменшено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу», позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу відсотку грошового забезпечення з 90% до 70% при перерахунку пенсії.
Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу, виходячи з окладу за військове звання 1620 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В свою чергу, захист прав, свобод та інтересів слід відрізняти від їх охорони. Охорона прав та інтересів має на меті запобігти їх порушенню. Охорона здійснюється шляхом встановлення відповідних норм права, правових стимулів, заборон тощо. Натомість, захист прав здійснюється виключно у разі їх порушення.
Таким чином, під час розгляду справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, а позивачу при зверненні до суду із позовом до суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства слід довести попереднє виникнення між сторонами у справі публічно-правових відносин та порушення своїх прав.
У цьому контексті, суд звертає увагу позивача, що позивачем при зверненні до ГУ ПФУ у м. Києві з заявою про перерахунок пенсії та виплати її без обмеження максимальним розміром від 13 серпня 2018 року в прохальній частині заяви позивач просить «провести перерахунок і виплату з 1 січня 2018 року пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, а також відповідно до рішення Конституційного Суду України (рішення №7-рп/2916 від 20 грудня 2016 року, справа №1-38/2016) перерахувати та виплатити пенсію за 11 днів (з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року) без обмеження максимальним розміром». При цьому, позивач не зазначає у вказаній заяві про наявність правових підстав для обчислення пенсії, виходячи з розміру окладу за військовим званням 1620 грн. чи про незгоду його з розміром окладу за військовим званням у сумі 145 грн., а лише вказує у розрахунку суму 1620 грн. Тобто, у даному випадку з наявних матеріалів справи не вбачається протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу, виходячи з окладу за військове звання 1620 грн., оскільки позивач з даними вимогами до ГУ ПФУ у м. Києві не звертався та, як наслідок, спірні дії відповідачем ще не здійснено, а отже порушення щодо порядку та способу його виконання зможе мати місце лише у подальшому, тому позовні вимоги у цій частині є передчасними.
В свою чергу, передчасне задоволення таких вимог суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії позивачу, виходячи з окладу за військове звання 1620 грн. задоволенню не підлягають.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набув чинності 01 січня 2016 року), ч.5 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII доповнено реченням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з пункту 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсію призначено в грудні 2005 року.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», (який набув чинності 01 січня 2017 року) у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме:
- ч.7 ст.43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- першого речення ч.1 ст.54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;
- положення ч.7 ст.43, першого речення ч.1 ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до положень ст.152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, щодо встановлення максимального розміру пенсії не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та щодо встановлення максимального розміру пенсії тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, не більше 10740 гривень, - втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.
Згідно з ч.2 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачена йому не більш як за 12 місяців.
Суд враховує те, що Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2016 року), ч.5 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Після чого, Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2017 року), у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Отже, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не може застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено в грудні 2005 року, а не з 01 січня 2016 року.
Крім того, в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» вказано, що згідно статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України та чинним законами прав і свобод.
З урахуванням викладеного та виходячи з меж заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу з 01 січня 2018 року пенсії без обмеження максимальним розміром, про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, справа №1-38/2016 пенсії за 11 днів (з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року) без обмеження максимальним розміром та про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до рішення Конституційного суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, справа №1-38/2016 пенсії за 11 днів (з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року) без обмеження максимальним розміром підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача здійснити повний перерахунок та виплату з 01 січня 2018 року пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 90% грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу - 10338,00 грн., окладу за військове звання - 1620,00 грн., процентної надбавки за вислугу років - 4193,00 грн., встановлених при виході на пенсію, загальною сумою, в повному обсязі, щомісячно - без відтермінування виплат і без обмеження максимальним розміром та зобов'язати відповідача компенсувати позивачу різницю між перерахованою таким чином пенсією та вже проведеними виплатами з 01 січня 2018 року по серпень 2018 року у сумі 152420,00 грн., суд зазначає наступне.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача N/А Ц-214 станом на 01 січня 2018 року, дата розрахунку - 08 серпня 2018 року, пенсія призначена (обчислена) з 27 грудня 2005 року та складається із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 10338,00 грн., оклад за військове звання - 145,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 40% - 4193,20 грн., надбавка, держ. експерт з питань таємниць 20% -2067,60 грн., особи, які працюють в умовах режимних обмежень - 20% - 2067,60 грн., надбавка за інтенсивність служби 100% - 10338,00 грн.; всього - 29149,40 грн. Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 40) у розмірі 20404,38 грн. Види підвищення або надбавки до пенсії: бойові дії в інших країнах учасник бойових дій (ст.6) - 363,00 грн., учасник бойових дій - 40,00 грн., особливі заслуги (23%) ст.1, п.п.608 Закону (з 01 по 28) - 333,96 грн. Підсумок з надбавками - 21141,54 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії - 14477,94 грн.
Із заявлених позивачем позовних вимог вбачається, що розмір окладу за військове звання - 1620,00 грн. - не співпадає із зазначеним у розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача N/А Ц-214 станом на 01 січня 2018 року, дата розрахунку - 08 серпня 2018 року, оскільки в останньому зазначено суму 145,00 грн. (а.с. 14).
З урахуванням викладеного з метою захисту прав позивача в межах заявлених позовних вимог суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 90% від суми грошового забезпечення без обмеження її граничним розміром з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених виплат.
При цьому, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснювати повний перерахунок та виплату з 01 січня 2018 року пенсії щомісячно, без відтермінування виплат є передчасними, оскільки зазначені обставини можуть виникнути чи не виникнути в майбутньому, відповідачем зазначені дії станом на дату винесення рішення ще не здійснено, а отже порушення щодо порядку та способу його виконання зможе мати місце лише у подальшому. Передчасне задоволення таких вимог суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
З урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (01054, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо зменшення ОСОБА_1 відсотку грошового забезпечення з 90% до 70% при перерахунку пенсії.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсії без обмеження максимальним розміром.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, справа №1-38/2016 пенсії за 11 днів (з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року) без обмеження максимальним розміром.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року без обмеження максимальним розміром.
6. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% від суми грошового забезпечення без обмеження її граничним розміром з 01 січня 2018 року з урахуванням проведених виплат.
7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова