22 жовтня 2018 року
Київ
справа №826/19866/16
адміністративне провадження №К/9901/63827/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суд ум.Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві Головного управління ДФС у м. Києві, ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення,
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного судум.Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративний суду від 11.09.2018, позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-625-17 від 05.07.2016.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу висунуто вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-625-17 від 05.07.2016 у сумі 1786,33 грн. та 2423,85 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплатувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI).
Підставою для направлення позивачу оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) стало те, що позивач сплатив єдиний внесок на інший розрахунковий рахунок.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки фізичною собою-підприємцем ОСОБА_2 фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку, на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи, що допущення платником податку помилки в частині зазначення іншого бюджетного рахунку у платіжному дорученні зі сплати єдиного внеску не є правовою підставою для застосування до позивача штрафу, на переконання судів попередніх інстанцій, є неправомірним.
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві, не погодившись із судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позивних вимог повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідн з пунком 2 частиною п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII).
Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/13913/17 є вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-625-17 від 05.07.2016 у розмірі 1786,33 грн. та 2423,85грн. Загальна сума, якої складає 4 210,18грн.
Отже рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.04.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17 - не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17.
Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова