29 жовтня 2018 рокуСправа № 0840/4015/18
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови,
27 вересня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії щодо неналежного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.03.2018; визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 14.03.2018.
Ухвалою суду від 28.09.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху. 23.10.2018 позивачем на виконання вимог ухвали суду надано додаткові документи.
Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Так, з позовної заяви встановлено, що позивачем оскаржуються дії державного виконавця щодо неналежного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.03.2018, а також правомірність дій щодо прийняття постанови стягнення виконавчого збору від 14.03.2018.
При цьому, оскаржувані дії та рішення вчиненні державним виконавцем під час примусового виконання виконавчого документа - виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя виданого 29 червня 2011 року в рамках розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.1 ст.447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За таких обставин, суддя дійшов висновку, що позивач як боржник у виконавчому проваджені з примусового виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, має право на звернення до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в порядку цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання виконавчого листа №2-990/2010, а відтак даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно приписів частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», суддя зазначає наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби які супроводжують процес виконання наступних рішень:
- рішень інших органів (посадових осіб);
- постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору;
- постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.
Тобто, виходячи із системного аналізу норм КАС України, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, в порядку адміністративного судочинства підлягають вирішенню питання пов'язані з примусовим ВИКОНАННЯМ постанови про стягнення виконавчого збору, як окремого виконавчого документа.
В свою чергу, питання правомірності прийняття постанови про стягнення виконавчого збору повинно вирішуватися за загальними правилами встановленими частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а саме судом який видав виконавчий документ, в даному випадку Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, оскільки на даний час не вирішується питання дій/бездіяльності державного виконавця пов'язаних з виконанням постанови про стягнення виконавчого збору, як окремого виконавчого документа.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає необхідним відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 21, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №0840/4015/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення зі скаргою до місцевого суду, яким видано виконавчий документ, в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.
Суддя М.С. Лазаренко