30 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 806/2221/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі: судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправною;
- зобов'язати відповідача розрахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 указував, що є пенсіонером органів внутрішніх справ України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як отримувач пенсії призначеної, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". 05.02.2018 відповідачем, на виконання постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.09.2017 та постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, здійснено йому перерахунок пенсії та проведено виплату різниці між фактично отриманою пенсією та належної до сплати суми пенсії з 01.01.2016 по 31.01.2018 в розмірі 40056,75 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. У зв'язку з тим, що тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося через вину відповідача, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду, проте відповідач у листі від 08.05.2018 відмовив у нарахуванні компенсації втрати частини доходів. Позивач, посилаючись на вимоги ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", просить зобов'язати відповідача розрахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплатити пенсії в судовому порядку.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
У строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, відповідачем направлено до суду відзив на адміністративний позов, з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що перерахунок за рішенням суду та виплата нарахованої суми проведені вчасно (нарахована сума на виконання рішення суду була у листопаді та у цьому ж місяці проведена її виплата), підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати відсутні.
У судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII.
25 вересня 2017 року постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/2899/17/1425/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №85/8300 від 15.05.2017 року, починаючи з 01.01.2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року в справі № 279/2899/17 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без задоволення, постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 вересня 2017 р. без змін.
На виконання судового рішення в справі № 279/2899/14, в січні 2018 року проведено перерахунок пенсії та виплачено в лютому 2018 року доплату за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 в розмірі 40056,75 грн.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Житомирській області із заявою, в якій просив розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплатити донарахованої частини пенсії.
Листом від 08.05.2018 № С-2200 Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повідомило позивача про те, що перерахунок за рішенням суду та виплата проведені вчасно, підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати відсутні.
Позивач, вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" установлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159 (далі - Порядок) закріплено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п. 2 Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За змістом пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Також суд зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17 та №336/4675/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17 та від 03 липня 2018 р. у справі № 521/940/17.
Оцінюючи позицію відповідача стосовно відсутності підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати, оскільки перерахунок за рішенням суду та виплата нарахованої суми проведені вчасно, а саме сума на виконання рішення суду була нарахована та виплачена в одному місяці, суд зазначає наступне.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Судовим рішенням у справі № 279/2899/17 від 25.09.2017, яке набрало законної сили, встановлено, що у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" позивач як пенсіонеру МВС набув права на перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016, однак відповідачем дій спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій з 01.01.2016 вчинено не було, що стало підставою для задоволення позову ОСОБА_1 і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі довідки ліквідаційної комісії № 85/8300, починаючи з 01.01.2016.
На виконання даного рішення здійснено зарахування пенсії в розмірі 40056,75 грн на рахунок позивача 05.02.2018.
За таких обставин, коли тривале ненарахування пенсії за минулі періоди стало з вини відповідача, а фактична виплата проведена лише після набрання законної сили судовим рішенням, а не з моменту виникнення у позивача права на підвищення пенсії, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV закріплено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої пенсії на виконання постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.09.2017 в справі № 279/2899/17 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 21.02.2001 №159.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України, то слід врахувати таке.
Частиною 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
В силу приписів ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,11500, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розрахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко