18 жовтня 2018 року Справа № 0440/6981/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Захарчук - Борисенко Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить визнати дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” неправомірними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 22.05.2018 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком, врахувавши період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000 року по 01.01.2004 року, що дає право на вихід на пенсію у 58 років 6 місяців.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1, досягши необхідного віку для виходу на пенсію, а саме 58 років 6 місяців 22.05.2018 року звернулась до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала заяву на призначення пенсії за віком з необхідним переліком документів. Розглянувши всі надані документи для визначення права на призначення пенсії відповідачем було встановлено, що загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 11 місяців 4 дні із них: 19 років 7 місяців 28 днів - стаж роботи по трудовій книжці; 1 рік 10 місяців 29 днів - період навчання; 17 днів - догляд за дитиною до 3 років; 3 місяці 20 днів - підприємець/спрощена система. Період ведення підприємницької діяльності зараховано з 11.03.2000 р. по 30.06.2000 р. Період ведення підприємницької діяльності з дати проведення державної реєстрації 10.11.1992 року по 10.03.2000 року збігається з періодом роботи згідно трудової книжки, тому стаж зараховано на підставі трудової книжки. Позивач зазначила, що відповідачем не зараховано період підприємницької діяльності з 01.07.2000 року по 01.01.2004 року з посиланням на відсутність відомостей про сплату внесків починаючи з 01.07.2000 року та відмовлено в призначенні пенсії за віком. ОСОБА_1 не погоджується із вказаною відмовою, оскільки відповідно до документів та відомостей, які були надані відповідачу, що є в матеріалах пенсійної справи, трудової книжки, позивач набула необхідний страховий стаж, що є підставою для виходу на пенсію.
Ухвалою суду від 19.09.2018 року було відкрито провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
17.10.2018 року від представника ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що у позивача були відсутні підстави для призначення пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного загального стажу не менше 25 років, а також дані персоніфікованого обліку на ОСОБА_1 в період з 01.07.2000 року відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника.
З урахуванням викладеного, суд розглянув дану справу у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
22.05.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви були надані: копія трудової книжки БТ-І № 2926715, копія диплому про навчання ЛВ № 332067, Довідка з Державного вищого навчального закладу Криворізький національний університет від 14.05.2018 № 02-134 про період навчання, свідоцтво про народження сина позивача ОСОБА_3 серія ІV-КИ № 348632, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серія В01 №081904 (дата проведення державної реєстрації 10.11.1992 року), довідка з Криворізької Південної об'єднаної податкової інспекції від 08.12.2017 №5391/10/04-82-07-58 про сплату податків, копія повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 22.12.2014 № 15006, копія свідоцтва про народження II- УР № 143661, копія свідоцтва про укладення шлюбу II -КИ № 450282, копія паспорта АК 180954 виданого 29.05.1998 року, копія ідентифікаційного номера, пам'ятка пенсіонера.
Відповідачем було надано ОСОБА_1 відповідь №312335-18 від 07.08.2018 року «Щодо відмови в призначенні пенсії».
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови призначити та виплачувати пенсію відповідно за віком, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом за захистом свої прав, свобод та інтересів.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно частини 1статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані питання персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Частиною першою статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до ч.1 ст. 1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року №794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Постанова №794) згідно пункту 1 якої, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до пункту 5 Постанови №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Пунктом 6 Постанови №794 передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Згідно п.7 Постанови №794 уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 року за №998/6189 (далі-Інструкція) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб ( ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.
Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_3 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Додатково суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року доповнено пунктом 3-1, в якому встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно;
3) перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;
4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Слід також зазначити, що на даний час до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. під № 1566/11846, законодавцем внесено зміни та встановлено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
В свою чергу, згідно з п. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» від 03.07.1998 № 727/98, суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Довідкою Криворізької Південної об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.12.2017 року № 5391/10/04-82-07-58 підтверджено, що позивач сплачував податок на доходи фізичних осіб за періоди з 1998 року по 2004 рік включно, з 2003 року по 2004 рік єдиний податок з фізичних осіб.
Таким чином, судом встановлено, що здійснюючи підприємницьку діяльність позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі Єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 із змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов'язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку в спірні періоди у позивача не було.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 22.05.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком, врахувавши період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000 року по 01.01.2004 року, що дає право на вихід на пенсію у 58 років 6 місяців суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Натомість предметом спору в зазначеній категорії справ є правомірність поведінки суб'єкта владних повноважень щодо не призначенні та не виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком.
Отже, у даному випадку належним способом захисту порушених прав та/або інтересів позивача - у розглядуваній ситуації є зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності дій щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу пенсії за віком, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції 0.0.1128850005.1 від 10.09.2018 року.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (50000, м. Кривий Ріг, мкрн. Всебратське - 2АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Набережна Перемоги, буд.26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”- неправомірними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 22.05.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком, врахувавши період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.07.2000 року по 01.01.2004 року, що дає право на вихід на пенсію у 58 років 6 місяців.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції 0.0.1128850005.1 від 10.09.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4