Ухвала
31 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 766/9674/16-ц
провадження № 61-46511ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1,яка діє в інтересах ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат на утримання дітей,
30 серпня 2016 року ОСОБА_1, діючи від свого імені та в інтересах повнолітнього ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом, вимоги якого в травні 2017 року було збільшено, до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат на утримання дітей.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 18 квітня 1998 року по 27 травня
2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Діти проживають разом з
ОСОБА_1 Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 28 жовтня 2014 року на утримання дітей з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_2, на час звернення до суду, досяг повноліття, однак продовжує навчання у Херсонському національному технічному університеті на денній формі, самостійного заробітку не має. Щорічна вартість навчання становить 10 900,00 грн.
Крім того, ОСОБА_1 були понесені додаткові витрати на утримання дітей, а саме для навчання сина був придбаний фотоапарат вартістю 14 700,00 грн, за медичними показниками дочці встановлені брекети на верхню та нижню щелепи вартістю 9 400,00 грн та понесені витрати на придбання одягу, взуття, канцтоварів, навчальних посібників, ліків, всього на суму 41 548,58 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 працює в ГУПН в Херсонській області та одержує заробітну плату у розмірі 3 953,86 грн ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно з моменту звернення та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку, додаткові витрати на оплату навчання у розмірі 1/2 частини витрат, що становить 5 450,00 грн згідно договору про надання освітніх послуг, до закінчення навчання або до досягнення ОСОБА_2 двадцятитрьохрічного віку, а також додаткові витрати на утримання дітей у розмірі 20 774,29 грн.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 червня 2018 року, з урахуванням ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу щомісячно, з моменту звернення, 30 серпня 2016 року, і до закінчення навчання або до досягнення двадцяти трьох років або за умови яка з цих подій настане раніше.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 в розмірі 7 245,33 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі
1 280,00 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 ? залишено без задоволення.
Рішення Херсонського міського суд Херсонської області від 21 червня
2018 року змінено.
Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_3 аліментів на користь
ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини - ОСОБА_2 з
1/4 частини усіх видів доходу щомісячно до 1/6 частини усіх видів доходу щомісячно, з моменту звернення 30 серпня 2016 року і до закінчення навчання, або до досягнення двадцяти трьох років, або за умови яка з цих подій настане раніше.
Зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 з 7 245,33 грн до 4 070,00 грн.
Зменшено розмір судового збору стягнутого з ОСОБА_3 на користь держави з 1 280,00 грн до 640,00 грн.
В решті рішення залишено без змін.
23 жовтня 2018 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Херсонської області від 19 вересня 2018 року та стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на оплату навчання ОСОБА_2 в розмірі 1/2 витрат на навчання, що становить 5 450,00 грн, до закінчення навчання або до досягнення
ОСОБА_2 двадцятитрьохрічного віку або за умови яка з цих подій настане раніше та стягнути з ОСОБА_3 додаткових витрат на утримання дітей у розмірі 20 774,29 грн, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 762,00 грн.
Предметом спору в даній справі є стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі
1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно з моменту звернення та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку, додаткових витрат на оплату навчання у розмірі 1/2 частини витрат у розмірі 5 450,00 грн до закінчення навчання або до досягнення ОСОБА_2 двадцятитрьохрічного віку та стягнення додаткових витрат на утримання дітей в розмірі 20 774,29 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову,яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від
19 грудня 1997 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.
Було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (Zubac v. Croatia, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня
2018 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1,яка діє в інтересах ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Херсонської області від
19 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, та додаткових витрат на утримання дітей.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило