Справа № 214/5135/18
2/214/2559/18
Іменем України
31 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Євтушенка О.І.,
секретар судового засідання - Бєлікова О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/5135/18
за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представники сторін: від позивача - Гаренко Н.В.
Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулась до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією, яка надійшла до суду 07.08.2018 року, та просила стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.09.2012 року станом на 31.05.2018 року в загальному розмірі 108 805,24 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 4693,98 грн., по процентам за користування кредитом - 94553,87 грн., за пенею та комісією - 3900 грн., а також штрафів, нарахованих відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина та 5157,39 грн. - процентна складова; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1762 грн.
Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 24.09.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким він отримав кредит в розмірі 4700 грн. зі сплатою відсотків за користування ним за ставкою 30% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення по строку дії картки. Свої зобов'язання банк виконав належним чином, натомість позичальник покладені на нього обов'язки належним чином не виконував, в результаті чого станом на 31.05.2018 року утворилась заборгованість в сумі 108 805,24 грн., яку представник позивача просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в примусовому порядку.
Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, не подання відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
24.09.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПРИВАТБАНК» (а.с.7).
Підписанням заяви ОСОБА_2 дав свою згоду на те, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають кредитний договір, який по своїй суті є договором приєднання в розумінні ч.1 ст.634 ЦК України (а.с.7, 8, 9-32). Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору. У спорі, пов'язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань та їх розмір.
З 21.05.2018 року найменування ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що не є перетворенням юридичної особи.
Згідно умов кредитування з використанням кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.8), ОСОБА_2 отримав кредит у визначеному розмірі 4700 грн., зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 2,5% на місяць (30% річних).
Крім того, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за пільговою ставкою 0,01% річних в межах пільгового періоду до 30 днів за кожною платіжною операцією за умови погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, що визначено п.2.1.1.12.2 Умов та Правил надання банківських послуг та Витягу з тарифів банку (а.с.30).
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору. У спорі, пов'язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань та їх розмір.
В силу ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за кредитним договором №б/н від 24.09.2012 року виконало належним чином, надавши ОСОБА_2 кредит в обумовленому розмірі з видачею кредитної картки. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, котрому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.
Натомість, позичальник свої зобов'язання не виконував належним чином, допускаючи їх періодичне прострочення, внісши востаннє 24.11.2015 року 400 грн. в рахунок погашення кредиту та 29.11.2014 року 15,48 грн. - погашення процентів за користування кредитом, в результаті чого станом на 31.05.2018 року утворилась заборгованість за кредитом - 4693,98 грн., по процентам за користування кредитом - 94 553,87 грн., за пенею та комісією - 3900 грн., а також по штрафам 500 грн. фіксована частина та 5157,39 грн. процентна складова, що слідує з наданого позивачем розрахунку (а.с.5-6).
Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить з доведеності розміру заборгованості за тілом кредиту - 4693,98 грн., однак не погоджується із іншими складовими такої заборгованості, зокрема, розміром заборгованості по процентам, з огляду на наступне.
Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В матеріалах справи відсутні відомості та докази, які б свідчили про припинення строку дії кредитного договору.
При цьому, під час укладення договору сторони погодили розмір процентів за користування кредитом за ставкою 2,5% на місяць (30% річних) без будь-яких вказівок на можливість її зміни, що слідує з довідки про умови кредитування. Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 01.09.2014 року підвищив розмір процентної ставки до 34,80% річних, а з 01.04.2015 року - до 43,2 % річних.
Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.1056-1 ЦК України (в редакції, яка була дійсна на момент укладення договору), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
В правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі за №6-1374цс17, суд вищої інстанції дійшов висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
В матеріалах справи відсутні докази того, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в визначений ст.1056-1 ЦК України спосіб, належним чином, письмово повідомило позичальника про зміну процентної ставки, а також доказів отримання відповідачем вказаного листа, про зміну умов договору, під розписку в матеріалах справи немає.
Суд не приймає до уваги посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на Умови та Правила надання банківських послуг, згідно яких, боржник зобов'язаний самостійно отримувати виписки про стан картрахунків, у тому числі відслідковувати розмір процентної ставки, оскільки вказані умови договору, щодо повідомлення суперечать визначеному Законом порядку та є нікчемними.
Враховуючи, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підвищило процентну ставку за користування кредитом без належного повідомлення про це відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню лише в межах попередньої відсоткової ставки, яка узгоджена сторонами під час укладення кредитного договору - 30% річних.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Отже, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.
За таких обставин суд вважає за необхідне провести перерахунок заборгованості за користування кредитом із застосуванням попередньої відсоткової ставки 30% річних (2,5% на місяць) за період з 01.09.2014 року по 31.05.2018 року в межах заявлених вимог (відповідно 4 місяці 2014 року, 12 місяців 2015 року, 12 місяців 2016 року, 12 місяців 2017 року, 5 місяців 2018 року), виходячи з наступного: 4693,98 грн. * 45 місяців *2,5% на місяць : 100% = 5280,73 грн.
Виходячи з того, що нараховані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотки за користування кредитними коштами, отриманими за договором, не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, за результатами проведеного перерахунку суд дійшов висновку, що на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають до стягнення з ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № б/н від 24.09.2012 року в сумі 5769,97 грн. з розрахунку: 5280,73 грн. + 489,24 грн. (проценти станом на 31.08.2014 року).
Щодо стягнення з відповідача пені та комісії (нарахованих сумарно) та штрафів (фіксованої частини та процентної складової), суд вважає дані вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як передбачено умовами кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку у вигляді: пені, яка складається з добутку пені (1) (базова процентна ставка по договору : 30 - нараховується за кожен день прострочки) та пені (2) (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 чи більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.); штрафу в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитних зобов'язань шляхом нарахування та стягнення пені або штрафу.
За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст.628 ЦК України.
Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, банк повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог банку.
Відповідно до п.5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління НБУ №49 від 08.07.2017 року, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту та графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом.
В наданих до суду заяві, а також довідці про умови кредитування не містяться положення про застосування щомісячної комісії, не визначений порядок та розмір її застосування, окрім як окремі види комісії (за зняття готівки тощо), які нараховуються одноразово по факту виконання позичальником конкретної операції, за яку вона нараховується.
Крім того, суд вважає безпідставним та неправомірним нарахування заборгованості по пені сумарно з комісією, оскільки виходячи з природи комісії як складової частини основного зобов'язання, що входить до сукупної вартості кредиту, а пені - як штрафної санкції за порушення виконання зобов'язань, вони не можуть нараховуватись разом, що суперечить їх правовій сутності та меті застосування в рамках кредитно-зобов'язальних правовідносин, тому суд приходить до переконання, що включення позивачем до розрахунку заборгованості сумарно «комісії та пені» в сумі 3900 грн. не ґрунтується на умовах кредитного договору та ст.ст.546, 549 ЦК України, застосування яких ґрунтується на суб'єктивному тлумаченні положень вказаних норм позивачем та не може враховуватись судом при вирішенні даного спору.
За даних обставин суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії та пені (нарахованих сумарно) в сумі 3900 грн. відмовити, із стягненням лише штрафу - 500 грн. фіксована частина та процентна складова. Оскільки сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 24.09.2012 року станом на 31.05.2018 року становить 10 463,95 грн. (заборгованість по кредиту 4693,98 грн. + заборгованість за відсотками 5769,97 грн.), то процентна складова штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків, становить 523,20 грн., і саме в цьому розмірі процентна складова штрафу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а не у розмірі 5157,39 грн., як безпідставно заявлено позивачем.
За даних обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог із стягненням з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №б/н від 24.09.2012 року станом на 31.05.2018 року в загальному розмірі 11 487,15 грн., яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 4693,98 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 5769,97 грн., штрафу - 500 грн. фіксована частина та 523,20 грн. процентна складова (з розрахунку: 4693,98 + 5769,97 + 500 + 523,20).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, згідно ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених вимог 11%, що становить 193,82 грн.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.09.2012 року станом на 31.05.2018 року в загальному розмірі 11 487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 15 коп., яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 4693 (чотири тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 98 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 5769 (п'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 97 коп., штрафу - 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. фіксована частина та 523 (п'ятсот двадцять три) грн. 20 коп. процентна складова.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 193 (сто дев'яносто три) грн. 82 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до суду Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його підписання.
Відомості про сторін:
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського 1-д, м. Київ.
ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Заочне рішення суду складено та підписано 31.10.2018 року.
Суддя Євтушенко О.І.