Справа № 182/3878/18
Провадження № 2/0182/2428/2018
26.10.2018 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді Тихомирова І.В.
при секретарі - Рахуба О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Свої вимоги мотивує тим, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 1993 року належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1.
Інші 2/3 частини вказаної квартири належить її матері ОСОБА_3.
В зазначеній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який доводиться колишнім чоловіком її матері ОСОБА_3 шлюб між якими розірвано за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2014 року.
Відповідач ОСОБА_2 з 1998 року за вищевказаною адресою не проживає, не сплачує комунальні платежі та жодних його особистих речей в квартирі немає.
В той же час, наявність реєстрації постійного місця проживання відповідача в належному позивачу житловому будинку створює їй перешкоди у здійсненні права користування, оскільки вона змушена нести додаткові витрати по оплаті деяких комунальних послуг. До того ж, порушуються її права як співвласника щодо володіння, користування та розпорядження належною їй часткою даної квартири.
У зв'язку з наведеними обставинами позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою судді від 11 вересня 2018 року відкрито провадження по даній справі та у відповідності до ч. 1 ст. 274 ЦПК України вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що відповідає положенням ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с.21).
Про розгляд даної справи відповідач ОСОБА_2 був повідомлений у відповідності до вимог ч. 6,7 ст. 128 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження по даній справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами була направлена відповідачу за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак зазначене поштове відправлення відповідачем отримано не було (а.с.20). Таким чином, відсутність такого відповідача за зазначеною адресою та неотримання поштового відправлення слід розцінювати як належне повідомлення такої особи.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи те, що наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 1993 року належить 1/3 частина квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7,9) .
Інші 2/3 частини даної квартири належить її матері ОСОБА_3 (а.с.7,9).
На даний час в зазначеній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, яка доводиться матір'ю позивачу, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_2 (колишній чоловік матері). Дані обставини підтверджуються довідкою № 5572, виданою ТОВ "КК "ДомКом Нікополь" (а.с.8).
ОСОБА_2 членом сім'ї позивача не являється, шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем був розірваний на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2014 року (а.с.19).
Згідно Акту № 373, затвердженого 10 листопада 2017 року директором ТОВ "КК "ДомКом Нікополь" Яблоковим А.О. з 1998 року ОСОБА_2 за вищезазначеною адресою не проживає (а.с.6).
Судом не встановлено поважних причин не проживання відповідача у вказані квартирі.
Враховуючи те, що відповідач з 1998 року не проживає в спірній квартирі без поважних причин та приймаючи до уваги докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
За таких обставин, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,13,18,76,81,89,141,218,263-265,280 ЦПК України, ст.ст. 317,319,280,391 ЦК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, що відповідає ч. 1 ст. 354 ЦПК України..
Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення суду складено 01 листопада 2018 року.
Суддя: І. В. Тихомиров