10.10.2018 Провадження № 2/331/17/18
ЄУН 331/5365/16-ц
10.10.2018 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Антоненко М.В.
за участю секретаря Андрієнко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по аліментах, позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру аліментів
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у зв'язку з несплатою аліментів та позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 01 листопада 2003 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 За час перебування у шлюбі в них народилися діти, а саме: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Фактично з 2014 року ОСОБА_2 з сім'єю не проживає та 14.01.2015 року за його ініціативою шлюб було розірвано. З 2014 року з відповідачем вони проживають окремо, діти проживають з нею та перебувають на її повному утриманні. Весь цей час відповідач не цікавився життям та здоров'ям дітей, не телефонує, не виявляв бажання спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні. Діти до ОСОБА_2 не мають ніяких почуттів, оскільки за всі ці роки відповідач не приділяв їм батьківської уваги, та не цікавився їх життям.
Відповідно до ст. ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов'язаний брати участь у її вихованні та утриманні. У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини можуть бути позбавлені батьківських прав (ст. 164 Сімейного кодексу України).
На підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 травня 2014 року відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей -ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менш 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2014 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.
Однак, відповідач нарахований державним виконавцем розмір щомісячних аліментів не сплачував.
На сьогоднішній день за відповідачем утворилася заборгованість по виплаті аліментів в розмірі 28855,24 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості державного виконавця.
Відповідно до статті 196 СК України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
За період з 16.10.2014 року по сьогоднішній день сума неустойки, яку відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки складає 128019,64 гривень, а саме:
В період часу з 16.10.2014 року по 30.09.2015 року за ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 16610,72 гривні, таким чином 16610х0,01х339(днів)=56310,34 гривні. Згідно розрахунку у жовтні 2015 року ОСОБА_2 має заборгованість у сумі 995 гривень, таким чином пеня складає (995 + 16610,72)х0,01х31 (день)=5457.78 грн,
у листопаді 2015 року - 1145 гривень, пеня (17605,72 + 1145) х0,01х30 = 5625.22 грн;
у грудні 2015 року - 695,00 грн, пеня - (18750,72 + 695,00)х0,01хЗ 1=6028,17 грн;
у січні 2016 року - 1545,06 грн, пеня - (19445,72 + 1545,06)х0,01x31=6507,14 грн;
у лютому 2016 року - 1298,96 грн, пеня - (20990.78 + 1298,96)х0,01x29=6464,02 грн;
у березні 2016 року- 1493,82 грн, пеня - (22289,74 + 1493,82)х0,01хЗ 1=7372,91 грн;
у квітні 2016 року - 1493,82 грн, пеня - (23783,58 + 1493,82)х0,01х30=7583,22 грн;
у травні 2016 року - 1932,8 грн, пеня - (25277,4 + 1932,8)х0,01х31= 8435.16 грн;
у червні 2016 року - 1645,06 грн, пеня - (27210,2 + 1645,06)х0.01х30=8656.58 грн;
у липні 2016року- 2045,06 грн, пеня - (28855,26 + 2045,06)х0,01x31=9579,1 грн.
Всього заборгованість в період з 27.10.2014 року по 29.07.2016 року становить 115342,97 гривень.
Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ОСОБА_1 просить, суд стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь неустойку (пеню) у зв'язку з несплатою аліментів у розмірі 115342.97 гривень; позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги уточнила, пояснила, що наполягає на стягненні з відповідача ОСОБА_2 пені по аліментах з квітня 2015 р. по червень 2018 р. В обґрунтування цієї вимоги надала суду розрахунок заборгованості по аліментах Комунарського відділу ДВС м.Запоріжжя від 25.06.2018 р.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, вважав, що відсутні законні підстави щодо позбавлення його батьківських прав та стягнення пені, пред'явив зустрічний позов про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру аліментів на дітей. Згідно із зустрічним позовом, ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_1 (дівоче призвище - ОСОБА_1), заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13.01.2015р. по справі №2/331/23/15 (ЄУН З31/4523/14-ц) шлюб розірвано.
Від шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3, 2005 р.н., ОСОБА_4, 2007 р.н., ОСОБА_5, 2011 р.н., які проживають після розірвання шлюбу разом з їх матір'ю - відповідачкою по справі.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15.10.2014 року по справі № 2/331/1253/14 з нього проводиться стягнення аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини від мого доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Виконавчий лист № 2/331/1253/14 виданий 15.10.2014 р. Жовтневим райсудом м. Запоріжжя перебуває у провадженні державного виконавця Густенко О.І. Комунарського відділу ДВС Запорізького МУЮ. У цьому виконавчому провадженні державним виконавцем станом на 03.03.2016 року визначено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 11312,80 грн.
Після розірвання шлюбу змінився його сімейний стан - він створив нову сім'ю, уклавши шлюб з гр. ОСОБА_7, від шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8
Після розірвання шлюбу постійного місця роботи він не мав, був безробітним, оскільки відповідачкою після розірвання шлюбу були створені усі умови для того, щоб два останніх місця роботи він був вимушений покинути через звільнення. Враховуючи його теперішній майновий стан нести такі витрати по сплаті аліментів (50% від усіх видів заробітку/доходу) він фізично не в змозі.
Відповідно до довідки, виданої Південним РЦЗ (м. Запоріжжя) від 17.09.2015 р. № 3368, він перебував на обліку як безробітний в Південному РЦЗ (м. Запоріжжя) з 06.05.2015 року по 06.05.2015 року розмір його доходу за серпень 2015 р. - січень 2016 року становив 5911,б2 грн. Враховуючи ці обставини, його майновий стан не дозволяє прожити йому та його сім'ї з малолітньою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_8, забезпечивши мінімальні життєві потреби.
Тому, враховуючи те, що на даний час змінився його майновий стан, він не має фізичної можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі (1/2 частки від усіх видів заробітку/доходу) та можливості погасити визначену йому у виконавчому провадженні заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 11 312,80 грн. На даний час він не має можливості отримувати такий розмір заробітку, який би міг зробити можливим погашення вказаного розміру заборгованості, утримання нової сім'ї та сплати аліментів у визначеному судом розмірі, тому він фізично не має можливості сплачувати аліменти саме в такому розмірі, в якому вони були встановлені судовим рішенням.
Враховуючи матеріальний стан, який суттєво змінився після розірвання шлюбу та ухвалення рішення від 15.10.2014 року про стягнення аліментів (звільнення з роботи, неможливість працевлаштування за фахом, створення іншої сім'ї та народження дитини) він не має можливості погасити визначений йому залишок зі сплати аліментів у розмірі 11312,80 грн., у зв'язку з чим необхідність вирішення цієї ситуації змусила його звернутися до суду з цим зустрічним позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру аліментів на дітей.
Загальний розмір аліментів, який стягується з нього на користь ОСОБА_1 на утримання трьох дітей - ОСОБА_3, 2005 р.н., ОСОБА_4, 2007 р.н., ОСОБА_5, 2011 р.н., разом з нарахованою заборгованістю становить 70% від його заробітку (доходу), що ставить його та його сім'ю у скрутне матеріальне становище, оскільки іншого доходу на даний час він не має.
Відповідно до ст. 192 CK України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 CK України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" на дитину віком від 6 до 18 років становить 1286 грн. (починаючи з 01 по 31 грудня - 1455 грн.). Відповідно, 30% прожиткового мінімуму на одну дитину становить 385,80 грн. на трьох дітей цей розмір становить 1157,40 грн.
Ним було укладено шлюб та створено сім'ю з гр. України ОСОБА_7, 1992 р.н., відповідно від 26.02.2015 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу народилася дитина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8.
Відповідно до рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської обл. від 15 вересня 2016 року по справі № 660/793/16-Ц за позовом ОСОБА_7 про стягнення аліментів з нього стягуються аліменти на користь матері дитини - ОСОБА_7 на утримання доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 CK України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_2 просить суд звільнити його від сплати заборгованості зі сплати аліментів на дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 11312,80 грн., визначеної мені держаним виконавцем Комунарського ВДВС від 03.03.2016 року у виконавчому провадженні у загальному розмірі 16912,80 грн.; зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2014 р. по справі № 2/331/1253/14 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 1/2 частки до встановлення єдиної частки від заробітку (доходу) як батька, яка має стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття - 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу). Просив застосувати суд строк позовної давності до вимог позивачки ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) по аліментах.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 був належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання призначене на 09.10.2018 р. не з'явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з терміновим виїздом до іншого міста. На підтвердження поважності неявки до суду жодного доказу не надав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Первісний позов ОСОБА_1 надійшов до суду 03.08.2016 р., слухання справи неодноразово відкладалось у зв'язку з не явкою відповідача. Згідно з ухвалою суду від 23.05.2017 р. провадження по даній цивільній справі було зупинене до розгляду іншої цивільної справи. 27.02.2018 р. провадження по справі було відновлено.
Враховуючи те, що відповідач 09.10.2018 р. не з'явився у судове засідання з причин, які визнані судом неповажними, суд розцінює його дії як невиконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Представник третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району як органу опіки та піклування в судовому засіданні позов ОСОБА_1 в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав підтримала, надала суду письмовий висновок з цього питання. Щодо решти позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовом, пояснила, що покладається на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані письмові докази, приходить до наступних висновків.
Первісний позов підтверджується письмовими доказами, вивченими та оголошеними в судовому засіданні, а саме: копіями розрахунку заборгованості Комунарського відділу ДВС м.Запоріжжя від 25.06.2018 р., згідно з яким станом на 25.06.2018 р. загальна сума заборгованості ОСОБА_2 становить 75944,68 грн.; постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2014 року, паспорту громадянина України ОСОБА_2, ідентифікаційного коду виданого ОСОБА_2, свідоцтва про одруження, паспорту громадянина України ОСОБА_1, свідоцтва про народження ОСОБА_3, свідоцтва про народження ОСОБА_4, свідоцтва про народження ОСОБА_5, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.01.2015 р. про розірвання шлюбу, довідки №108 від 06.07.2016 року за місцем мешкання про склад сім'ї, довідки з ЗНЗ № 15, довідки з ДУУ №130, довідки з КЗ «ЦПМСД№9».
Відповідач ОСОБА_2, посилаючись на положення ст. 258 ЦК України, наполягав на застосуванні судом строку позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення пені по аліментах.
Вказана позиція відповідача є необґрунтованою, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Відповідно до статті 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача, оскільки стаття 20 СК України є спеціальною по відношенню до ст. 258 ЦК України, а тому спеціальна позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов'язання окремо.
Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Саме така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-94цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-2022цс15, від 16 березня 2016 року № 6-2589цс15, від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16.
З огляду на наведене, суд вважає невірним наданий позивачем розрахунок.
Оскільки заборгованість по аліментах виникла з вини відповідача ОСОБА_2, який є працездатним і не потребує матеріальної допомоги, суд визначає суму пені, виходячи з вказаної державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів за місяць (з урахуванням вже сплачених відповідачем сум) помноженої на 1 % пені і помноженої на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість.
2015 рік
квітень 2208,20 Х1%Х30=662,40
травень 2008,20 Х1%Х31=622,48
червень 2008,20 Х1%Х30=602,40
липень 2164,75 Х1%Х31=670,84
серпень 957,40 Х1%Х31=296,67
вересень 1109,50 Х1%Х30=332,70
жовтень 759,50 Х1%Х31=235,28
листопад 909,50 Х1%Х30=272,70
грудень 459,50 Х1%Х31=142,29
2016 рік
січень 809,50 Х1%Х31=250,79
лютий 83,40 Х1%Х29=24,07
березень 258,29 Х1%Х31=79,98
квітень 758,29 Х1%Х30=227,40
травень 1265,64 Х1%Х31=392,15
червень 2608,32 Х1%Х30=782,40
липень 2334,28 Х1%Х31=723,54
серпень 2584,28 Х1%Х31=801,04
вересень 2584,28 Х1%Х30=775,20
жовтень 2741,30 Х1%Х31=849,40
листопад 1868,55 Х1%Х30=560,40
грудень 973,30 Х1%Х31=300,70
2017 рік
січень 1020,10 Х1%Х31=316,20
лютий 1020,10 Х1%Х18=285,60
березень 1020,10 Х1%Х31=316,20
квітень 1020,10 Х1%Х30=306
травень 1099,30 Х1%Х31=340,69
червень 1599,30 Х1%Х30=479,70
липень 1916,71 Х1%Х31=593,96
серпень 2665,50 Х1%Х31=826,15
вересень 2165,50 Х1%Х30=649,50
жовтень 2165,50 Х1%Х31=671,15
листопад 2832,62 Х1%Х30=849,60
2018 рік
січень 2590,0 Х1%Х31=802,90
лютий 2590,00 Х1%Х28=725,20
березень 3483,59 Х1%Х31=1079,73
квітень 3483,59 Х1%Х30=1044,00
травень 3483,59 Х1%Х31=1079,73
червень 3319,66 Х1%Х30=995,70
Всього: 20967,75 грн.
Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави позбавлення батьків батьківських прав, зокрема те, що батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з Висновком районної адміністрації як органу опіки та піклуванняпро можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, виконуючи функції органу опіки та піклування, повідомляє, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 12.04.2017 розглянуто Вашу ухвалу про надання висновку щодо можливості позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.
На засіданні комісії були присутні позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2.
Встановлено, що шлюб між батьками був розірваний 14.01.2015 року. Зі слів ОСОБА_1, батько дітей не проживав з родиною з 2014 року, у нього фактично вже була інша сім'я. Протягом останніх років він з дітьми не спілкується, не займається їх вихованням, навчанням та розвитком, матеріально не утримує. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, наданим Комунарським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя (лист б/н) заборгованість по аліментам станом на 30.06.2016 складає 28855,24 грн. Згідно довідки Запорізької загальноосвітньої школи № 15 від 07.07.2016 № 204, в якій навчаються ОСОБА_3 та ОСОБА_4, батько не приймав участі у шкільному житті дітей, батьківські збори не відвідував, навчанням не цікавився. За інформацією ДНЗ (ясла-садок) № 130 "Казка" від 06.07.2016 № 102, якій відвідує ОСОБА_5, батько у вихованні доньки участі не бере.
Позивач також повідомила, що діти дуже активні, вони відвідують позашкільні гуртки та секції, беруть участь у різноманітних конкурсах, змаганнях, в рекламі на телебаченні. Деякі заходи можуть проводиться поза межами міста, тому потрібна згода обох батьків на участь дитини. Але, зі слів ОСОБА_13, батька не цікавлять інтереси дітей, він не дав своєї згоди на участь сина ОСОБА_3 у дитячому телешоу "Розсміши коміка", яке проводилось у м. Києві.
Батько дітей, ОСОБА_2, проти позову заперечує, але причини, за яких він не спілкується зі своїми дітьми (крім матеріальних), не навів. Вважає, що мати налаштовує дітей проти нього, тому він не відвідує дітей у школі, не бажає їх хвилювати, щоб не відбулися будь-які нещасні випадки. Має намір пояснити все дітям після досягнення ними повноліття.
З метою з'ясування ставлення дітей до порушеного питання, з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у присутності їх матері проведено бесіду. Діти розповіли, що батько з ними не спілкується, не телефонує, зі святами та днями народження не вітає, вони майже не пам'ятають, коли востаннє бачили його. Будь-яких подарунків або допомоги від нього не отримували. Малолітні повідомили, що мати не впливає на їх стосунки з батьком, вони самі приймають рішення щодо спілкування з ним. Діти підтримують стосунки з родичами батька, відвідують їх. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знають про намір матері позбавити батька батьківських прав, підтримують її. Дітям роз'яснені норми законодавства з питань виконання батьками батьківських обов'язків, можливості батьків поновити свої права щодо дітей.
Враховуючи викладене, керуючись частинами 4, 5 статті 19, статтями 155, 164 Сімейного кодексу України, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування вважає можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.
В судовому засіданні вивчено довідку від 07.07.2016 р. Запорізької загальноосвітньої школи I - III ступенів № 15 ЗМР, згідно з якою ОСОБА_2 за час навчання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в школі участі в шкільному життя сина та доньки не приймав, батьківські збори не відвідував, навчанням дітей не цікавився. Відповідно до довідки від 21.07.2016 р. КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9», за період стеження лікарем педіатром дітей ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 дітьми опікувалась мати ОСОБА_1 Мати виконувала всі рекомендації лікаря -педіатра, вчасно відвідувала амбулаторію. За останні два роки лікар-педіатр дільничний ОСОБА_15 при викликах до дому та у центрі з батьком дітей ОСОБА_2 не зустрічався.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував того, що не спілкується з дітьми, обґрунтувавши це поганими відносинами з позивачкою ОСОБА_1
Суд, розглядаючи справу, виходить з того, що відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.-ст. 80,81 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 СК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведені обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, приймаючи до уваги розрахунок заборгованості Комунарського відділу ДВС м. Запоріжжя від 25.06.2018 р. згідно з я ким борг відповідача ОСОБА_2 по аліментах з 2015 по 2018 р.р. збільшився до 73944,68 грн., суд вважає, що наявні законні підстави позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно зі ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15.10.2014 року по справі № 2/331/1253/14 з позивача за зустрічним позовом проводиться стягнення аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини від його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Після розірвання шлюбу змінився сімейний стан ОСОБА_2 оскільки він уклав шлюб з гр. ОСОБА_7, від шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8. Надав суду докази того, що він є непрацевлаштованим (довідка Південного РЦЗ (м. Запоріжжя) від 17.09.2015 р. № 3368.
Відповідно до ст. 192 CK України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 CK України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно з рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської обл. від 15 вересня 2016 року по справі № 660/793/16-Ц за позовом ОСОБА_7 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь матері дитини на утримання доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) батька, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 200 CK України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Ураховуючи зміст ст.ст.181,183,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов'язок батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини»).
Це підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постанові від 5 лютого 2014р. у справі №6-143цс13 та ухвалі ВССУ від 02.04.2014 року 6-10175цс14).
З урахуванням встановлених конкретних обставин справи, положень закону, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХП від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, та приймаючи до уваги, що після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів у частині від доходу щомісячно на утримання малолітніх дітей, у відповідача ОСОБА_2 змінилось матеріальне становище у зв'язку із втратою місця роботи і він не має регулярного заробітку, рішенням суду від 15 вересня 2016 року по справі № 660/793/16-Ц з нього стягуються аліменти на дитину від іншого шлюбу, суд дійшов висновку про можливість здійснення у даному випадку зміни розміру аліментів з Ѕ частини на 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Зміна розміру аліментів не порушує права та інтереси дітей.
Що стосується дати початку стягнення змінених судом аліментів, то відповідно до роз'яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 р. № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Оскільки, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є працездатним, не страждає на тяжку хворобу, позовна вимога щодо звільнення його від сплати заборгованості за аліментами не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по аліментах, позбавлення батьківських прав, задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 пеню за несплату аліментів з 01.04.2015 р. по 25.06.2018 р. в розмірі 15000 грн. ( п'ятнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 551,21 грн.
В решті позовних вимог відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та зменшення розміру аліментів, задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягнуто на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2014 р. № 2/331/1253/15 з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_16
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) аліменти на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_16 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В решті позовних вимог відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду Апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.В. Антоненко