Справа № 310/6561/18
2/310/2570/18
Іменем України
01 листопада 2018 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.
при секретарі - Корнієнко Н.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє як опікун в інтересах недієздатного сина ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що їй та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира №АДРЕСА_1.
В зазначеній вище квартирі з 2009 року зареєстрований її онук ОСОБА_3
Вказує, що в 2014 році, у зв'язку з початком АТО, мати недієздатного, її донька - ОСОБА_2, забрала сина до Росії, де проживають до теперішнього часу, у зв'язку з чим просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Представник позивача ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити.
ОСОБА_2, повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, відзив на позов не подала.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що право власності на квартиру №АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житло від 20.12.1993 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю (постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 р. №6-57цс11).
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України).
Відповідно до пояснень позивача відповідач ОСОБА_3 був зареєстрований в квартирі як член сім'ї власника.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Підстави для визнання члена сім'ї власника таким, що втратив право користування житловим приміщенням, визначені ч. 2 ст. 405 ЦК України, а саме відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до тверджень позивача, наданих письмових доказів, суд вважає доведеним, що відповідач з 2014 року не проживає в квартирі, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві власності.
Так, відповідно до довідки ОСББ «Іскра» від 01.08.2018 року за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який 29.03.2014 року за вказаною адресою не проживає оскільки виїхав до Росії.
Згідно паспорта громадянина Російської Федерації на ім'я ОСОБА_3, довідки Керуючої компанії ТОВ «Аврора+» ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4.
Доказів на підтвердження поважності причин не проживання в квартирі за місцем реєстрації відповідачем суду не подано.
З урахуванням викладеного, зібраних та досліджених по справі доказів, встановлених обставин, суд вважає, що позивач довів наявність передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Згідно п. 3 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до п. 26 вказаних вище Правил зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 259, 263-268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_5
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. І. Крамаренко