Справа № 761/36311/18
Провадження № 1-кс/761/24614/2018
24 вересня 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши звернення начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_2 про перевірку законності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся начальник ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_2 , який у своєму листі від 20.09.2018 № 08/17919 зазначив, що з 19.09.2018 у слідчому ізоляторі утримується ОСОБА_3 , який вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2018 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Відповідно до вказаного вироку ОСОБА_3 взятий під варту.
Посилаючись на положення ст. 206 КПК України, ініціатор звернення просив слідчого суддю перевірити законність тримання гр. ОСОБА_3 під вартою.
Вивчивши звернення та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Частиною 2 статті 206 КПК передбачено, що у разі отримання відомостей, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, слідчий суддя повинен зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Частиною 3 статті 206 КПК встановлено, що слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Наведене свідчить, що саме на відповідний орган державної влади чи службову особу покладений обов'язок довести, що існують законні підстави для перебування особи в умовах несвободи.
Згідно з ч. 5 ст. 202 КПК обвинувачений повинен бути негайно звільнений з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення відсутнє чинне судове рішення, яке прямо передбачає тримання такої особи під вартою.
Ініціювання перед слідчим суддею питання перевірки законності тримання особи під вартою свідчить про ухилення адміністрації установи попереднього ув'язнення від самостійного, в межах наданих повноважень, вирішення зазначеного питання.
Вказаний висновок ґрунтується також на положеннях ст. 20 Закону України «Про попереднє ув'язнення», якою на начальника установи попереднього ув'язнення покладений обов'язок негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала суду про продовження такого строку.
Викладені ініціатором звернення обставини та надані документи свідчать, що 19.09.2018 Деснянським районним судом м. Києва відносно ОСОБА_4 ухвалений вирок, згідно з яким обвинувачений взятий під варту.
Отже, ДУ «Київський слідчий ізолятор», у якому перебуває ОСОБА_3 , має судове рішення, що дає підстави для тримання останнього під вартою.
Таким чином, у слідчого судді відсутні дані, які створюють обґрунтовану підозру, що обвинувачений ОСОБА_3 позбавлений свободи за відсутності відповідного судового рішення.
Зазначене має наслідком відмову у відкритті провадження за зверненням начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що статтею 380 КПК передбачена можливість за заявою органу виконання судового рішення, яким у цьому випадку є слідчий ізолятор, отримання від суду, який ухвалив рішення, роз'яснення, якщо таке рішення є незрозумілим.
На підставі викладеного, керуючись ст. 206, 395 КПК України, слідчий суддя
У відкритті провадження за зверненням начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_2 щодо перевірки законності тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1