Справа № 761/34664/18
Провадження № 1-кс/761/23484/2018
20 вересня 2018 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ТОВ «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп» - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора ТОВ «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп» ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 420 151 000 000 010 87,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся директор ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна вказаного товариства.
На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 151 000 000 010 87 від 24.09.2015 за ч. 2 ст. 353, ч. 1, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 3684 КК України, у якому рішеннями слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2015 та 28.08.2017 накладений арешт на квартиру, загальною площею 161 кв.м., за адресою - АДРЕСА_1 .
Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований з метою забезпечення схоронності житлового приміщення, оскільки останнє є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідає ознакам майна, визначеним у ст. 98 КПК України, і є речовим доказом.
Однак, власник майна вважав, що у подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження потреби не має, оскільки воно не має доказового значення для встановлення обставин вказаних вище кримінальних правопорушень.
Також заявник просив врахувати, що посадові особи ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» до вчинення наведених вище кримінальних правопорушень не причетні, підозра нікому не оголошена.
У зв'язку з цим, директор ТОВ «КУА «Інтер Кепітал Груп» просив поновити права власника та скасувати арешт.
У судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, які наведені у клопотанні.
Слідчий СУ ГУНП у м. Києві, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання, до суду не прибув, про причину неявки не повідомив.
Слідчий суддя, заслухавши доводи представника власника майна, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали, дійшов висновку про таке.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності.
Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.
Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Зазначене положення Конституції покладене в основу однієї з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК України та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається лише тимчасове вилучення майна.
У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності примусового, тобто без добровільної згоди особи, вилучення з її володіння та користування речей, предметів, документів, а також їх подальше утримання органом досудового розслідування.
Так, процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
У силу ст. 9 КПК при виконанні вказаного вище обов'язку слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК.
Статтею 8 КПК наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, саме слідчий суддя шляхом безпосереднього застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання вимог закону усіма учасниками кримінального провадження, та зобов'язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Як вбачається з клопотання та долучених до нього документів, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється у зв'язку з тим, що невстановлені особи з метою виведення нерухомого майна з іпотеки, а також унеможливлення у подальшому ПАТ «АБ «Укргазбанк» повернути кошти або майно, яке було під іпотекою та заставою, використовуючи у своїй діяльності ТОВ «ФК «Кредит Гарант», уклали договори між вказаним товариством та ТОВ «ФК «Джерело фінансів» про надання фінансових послуг факторингу та про відступлення права вимоги по кредитному портфелю та майну ВАТ «АК «Укртранс».
Згідно з названими угодами іпотекодержателем та заставодержателем майна ПАТ АК «Укртранс», у тому числі і квартири АДРЕСА_2 , стало ТОВ «ФК «Джерело фінансів».
З метою уникнення накладення арешту на квартиру та її звернення на користь АБ «Укргазбанк» для відшкодування завданих збитків, квартиру відчужено на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп», що діє в інтересах Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Індекскапітал»
У подальшому відносно вказаної квартири вчинено декілька правочинів та її власником з 05.08.2016 стало ТОВ «Авіпро Фуд».
У зв'язку з викладеним рішенням слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2016 на квартиру АДРЕСА_2 накладений арешт (справа № 761/33896/16-к).
У подальшому - 06.06.2017 вказані реєстраційні дії з квартирою скасовані Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, що стало підставою для накладення арешту на вказаний обєкт нерухомості ухвалою слідчого судді від 28.08.2017.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається у випадках, зокрема, якщо слідчий або прокурор не доведуть, що може бути виконане завдання, для виконання якого вказані особи звертаються з відповідним клопотанням.
Частиною 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину.
Згідно з ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна, якщо він, зокрема, доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
З викладеного вище витікає, що у подальшому застосуванні арешту квартири, накладеного ухвалою слідчого судді від 29.09.2016 (справа № 761/33896/16) потреба відпала, оскільки на вказаний об'єкт нерухомого майна у цьому ж кримінальному провадженні повторно накладений арешт рішенням слідчого судді від 28.08.2017 (справа № 761/29853/17).
Вирішуючи питання про скасування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження, застосованого рішенням від 28.08.2017 (справа № 761/29853/17), слідчий суддя враховує, що підставою для такого рішення стали встановлені під час досудового розслідування обставини незаконного відчуження невстановленими особами квартири за вказаною вище адресою шляхом привласнення чужих повноважень та використання підроблених документів.
З наведеного витікає, що слідчий суддя, накладаючи 28.08.2017 арешт на зазначене майно, врахував, що останнє відповідає критеріям, визначеним ст. 170 КПК, оскільки є достатні підстави вважати, що воно вибуло з власності протиправним шляхом.
Зазначена вище стаття 174 КПК покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення обставин, що є підставою для його скасування.
У той же час, оцінюючи наведені у клопотанні доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не спростовують висновків слідчого судді, наведених в ухвалі від 28.08.2017, що таке нерухоме майно є предметом кримінального правопорушення.
З наведеного витікає, що залишається актуальною необхідністю забезпечення схоронності такого майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.
Слідчий суддя частково погоджується з аргументацією заявника щодо порушення рішенням про накладення арешту його права власності
У той же час, право власності не є абсолютним, статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У цьому випадку обмеження права власності відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом. ,
На підстави викладеного, керуючись ст. 8, 9, 16, 131, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя
Клопотання директора ТОВ «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп» ОСОБА_4 задовольнити частково.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2016 (справа № 761/33896/16-к) на квартиру, загальною площею 161 кв.м., за адресою - АДРЕСА_1 , скасувати.
У задоволенні клопотання директора ТОВ «Компанія з управління активами «Інтер Кепітал Груп» ОСОБА_4 в частині скасування арешту квартири, загальною площею 161 кв.м., за адресою - АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2017 (справа № 761/29583/17), відмовити
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1