Провадження №2/760/1511/18
Справа №760/22661/16-ц
25 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Ковальської К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янський районний відділ Головного територіального управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою та просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1, щодо володіння, користування та розпорядження належним йому на праві приватної власності майном, а саме: квартирою АДРЕСА_2, шляхом зняття його з реєстрації за вищевказаною адресою у Солом'янському районному відділі Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
Позивач посилається на те, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору дарування зареєстрованого в реєстрі за № 2159 від 15.10.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Позивач зазначив, що 21 січня 1998 року його матір ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3.
Позивач вказав, що після вказаного шлюбу ОСОБА_3 було зареєстровано в квартирі матері позивача, яка станом на сьогодні належить позивачу.
Посилається на те, що через деякий час відповідач перестав спілкуватися із позивачем та його матір'ю, покинувши їх на початку 1999 року та з особистими речами пішов із дому. Відповідач з того часу ні з ким з сім'ї позивача не спілкується, стосунків не підтримує, за місцем реєстрації не з'являється, не сплачує за комунальні послуги,не являється власником вищевказаної квартири та особистих речей відповідача в квартирі не має.
Ухвалою судді від 11.01.2017 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 15.02.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі проти заочного рішення не заперечує, позов підтримує.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялоися належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставили. Судова повістка, що направлялися на їх адресу за зареєстрованим місцем проживання, повернулися до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Від третьої особи до суду надійшло клопотання, в якому третя особа розглядати справу без участі представника третьої особи.
Врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У разі порушення своїх прав власник, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Судом встановлено, що на підставі договору дпрування, зареєстрованого в реєстрі за № 2159 від 15.10.2003 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_1, є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказав, що в належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрований ОСОБА_2, однак, останній у вказаному житловому приміщенні не мешкає.
Згідно наявної в матеріалах справи Довідки форми № 3 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» структурного підрозділу ЖЕД № 904, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.
Крім того, в матеріалах справи міститься Акт про не проживання особи за місцем реєстрації, яким підтверджується, що ОСОБА_2 починаючи з 1999 року, фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_3.
За правилами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом з'явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України про перешкоди в користуванні спірною квартирою відповідачем не надано і клопотань перед судом про їх витребування не заявлено, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: щодо визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_3.
Що стосується вимоги позивача зняти відповідача з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3, суд зазначає наступне.
Відповідно до встановленого ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання зняття з реєстраційного обліку здійснюється на підставі рішення суду, в тому числі, про позбавлення права користування житловим приміщенням, а тому при задоволенні вимог про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, окремого застереження щодо зняття з реєстраційного обліку за його адресою цієї особи не потребується.
А тому, рішення суду щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням є відповідною правовою підставою для зняття його з реєстраційного обліку та додаткового застереження не потребує.
З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача сплачену ним суму судового збору при зверненні до суду в розмірі 551,21 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Солом'янський районний відділ Головного територіального управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2
В іншій частині - відмовити.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,21 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: