25 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3070/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Федорок К.М.,
представника відповідача - Остапенка В.В.,
представника третьої особи - Кучерової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- Чернігівській ОВК, третя особа) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 № 77;
- зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;
- встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Міністерства оборони України подати у місячний термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_1 зазначено про протиправність оскаржуваного рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності з підстав, що на момент встановлення інвалідності позивач не мав статусу військовослужбовця строкової військової служби, а був особою, звільненою з військової служби, відтак має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 за клопотанням представника відповідача призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з проведенням судового засідання 25 жовтня 2018 року о 11:00 год.
Позивач у судове засідання 25.10.2018 не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов (а.с. 49-53) оскільки у оскаржуваних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов (45-46).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.10.1986 по 29.05.1988 проходив строкову військову службу у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 на території Демократичної республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 17.04.1986 та копією архівної довідки Міністерства оборони Росії від 08.07.2008 № 3/90363 (а.с.14).
Як вбачається з матеріалів справи, під час проходження військової служби у військовій частині - польова пошта НОМЕР_1 на території Демократичної республіки Афганістан, ОСОБА_1 отримав захворювання (дифузний кардіосклероз; аортосклероз; гіпертонічна хвороба II ст., ст.2, ризик 2; дисциркуляторна енцефалопатія II ст. складного ґенезу з розсіяною неврологічною симптоматикою, стійкою цефалгією, вестибулопатією, емоційно-вольовим та когнітивно-мнестичним зниженням, церебростенічним синдромом; двобічна сенсоневральна втрата слуху II ст.), які, згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 20.07.2017 № 2026, пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.18).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 058099 від 13.12.2017, ОСОБА_1 з 13.12.2017 до 01.01.2019 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (вперше) (а.с.19).
19.12.2017 позивачем на адресу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено заяву про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з пакетом відповідних документів (а.с.33).
Листом від 28.12.2017 № 5/4686c тимчасово виконуючий обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про той факт, що заява ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності та додані до неї документи повертаються без реалізації, оскільки з 01.01.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до законодавства, які стосуються військовослужбовців. Так, у відповідності до підпункту 6 пункту 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві (а.с.34).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 825/611/18 (а.с. 24-28), залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (а.с. 29-33), адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у складанні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 13.12.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та ненаправленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України. Зобов'язано Чернігівський обласний військовий, скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та статей 16-16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбрвців та членів їх сімей”, як інваліду 3 групи з 13.12.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити документи на розгляд комісії Міністерства оборони України.
03.07.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 про складення висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи з 13.12.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії враховуючи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 825/611/18 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, та направити його на розгляд комісії МО України та здійснити виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 34).
04.07.2018 Чернігівський ОВК за листом за вих. № 5/2758с повідомило ОСОБА_1 , що заява щодо призначення та виплати грошової допомоги направлена Чернігівського ОВК 05.06.2018 за вих. № 5/2416с до Департаменту фінансів МО України для подання на розгляд комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат (а.с. 35).
Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 № 77 сержанту в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності (а.с. 36).
Вважаючи протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 № 77 позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свої охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ “Про військовий обов'язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011- XII).
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
У свою чергу, розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Так, пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом “б” пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло з 13.12.2017 (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 058099 від 13.12.2017 (а.с. 19), із заявою до військового комісаріату про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся 19.12.2017 (а.с. 22).
Таким чином, після встановлення позивачу III групи інвалідності - 13.12.2017 і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату - 19.12.2017 ОСОБА_1 мав право на отримання одноразової грошової допомоги, у відповідності до частини 2 статті 16 та частини 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
Крім того, вказаний факт про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, у відповідності до частини 2 статті 16 та частини 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, підтверджений рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 825/611/18, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, який у відповідності до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, так як обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до п. 9 ст. 16.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 11 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975) визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу (Чернігівський обласний військовий комісаріат).
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу (Чернігівський ОВК) подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів (МО України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів (МО України) приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
З метою виконання в МО України положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 наказом МО України від 26 жовтня 2010 року № 564 призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник МО України та ще 8 керівників структурних підрозділів МО України.
Відповідно до пункту 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402) причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК (військово-лікарська комісія) цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
Пунктом 21.21 Положення № 402 визначено, що за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців-учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).
Таким чином суд приходить до висновку, що право позивача на виплату одноразової грошової допомоги підтверджується всіма необхідними документами, наданими до матеріалів справи.
Щодо посилання Міністерства оборони України у своєму рішенні на те, що інвалідність позивачу встановлена 13.12.2017, тобто понад 3-місячний термін після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, а тому чинним законодавством виплата одноразової грошової допомоги не передбачена, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до частини 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Як вбачається з матеріалів справи, одноразову грошову допомогу, в зв'язку з встановленням позивачу після звільнення з військової служби третьої групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії і захворювання, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, він не отримував.
Так Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 06.04.2017 № 2004-VI1I, який набрав чинності 07.05.2017 встановлені нові розміри одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи. 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 111 групи.
Пунктом 2 Розділу II (Прикінцеві положення) Закону № 2004-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
З огляду на положення пункту 2 Розділу II (Прикінцеві положення) Закону № 2004-VIII від 06.04.2017, на ОСОБА_1 поширюються ці норми, та як рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності не приймалося, а інші компенсаційні виплати замість зазначеної допомоги він не отримував.
Таким чином позивач має право на виплату грошової допомоги відповідно статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
У цих рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та рішення.
Із урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених Міністерством оборони України в спірних правовідносинах, є визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, викладене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 № 77 та зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року та задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, а саме щодо подання до суду звіту про виконання рішення суду протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, то суд вважає, що в його задоволенні слід відмовити, оскільки в розумінні статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде.
Судові витрати згідно зі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, викладене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 № 77.
Зобов'язати Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення складено 30 жовтня 2018 року.
Суддя В.І. Д'яков