Справа №295/7599/18
Категорія 26
2/295/2283/18
18.10.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої судді Ведмідь Н.В..,
за участі секретаря Бойченко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.12.2013 року між ним та відповідачем був укладений письмовий договір № 424077 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до якого відповідачу банком був відкритий поточний рахунок в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний», та для його використання банк оформив та видав відповідачу банківську платіжну картку та здійснював її обслуговування відповідно до встановлених тарифів на загальних умовах.
18.03.2014 року між позивачем та відповідачем укладений додатковий договір № 1, на підставі якого банк встановив відповідачу кредитний ліміт у сумі 10000,00 грн. під 24 проценти річних за користування кредитними коштами та 35% річних за перевищення витратного ліміту по картковому рахунку (овердрафт). Строк дії кредиту встановлюється на відповідний період дії платіжної картки, в тому числі при випуску картки на новий строк.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості станом на 04.06.2018 року становить 15573,12 грн., яка складається з: 9003,71 грн. - сума боргу, 5470,36 грн. - плата за кредит, 6,00 грн. комісійні витрати, 894,92 грн. - інфляційні втрати; 198,13 грн. - 3 % річних від прострочених сум. Оскільки боржником умови договору не виконані, тому позивач просить суд стягнути з нього заборгованість в розмірі 15573,12 грн. та судовий збір.
Відповідач відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі, суд не повідомлено, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з підстав, зазначених в ньому, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, оскільки існує сукупність умов, визначених ст. 280 ЦПК України, за яких суд може ухвалити заочне рішення, враховуючи думку позивача, який у клопотанні вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 03.12.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений письмовий договір № 424077 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до якого відповідачу банком був відкритий поточний рахунок в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний» (а.с. 6-7).
18.03.2014 року між позивачем та відповідачем укладений додатковий договір № 1 до договору № 424077 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки, відповідно до п. 1.1.4 якого банк встановив відповідачу кредитний ліміт у сумі 10000,00 грн. під 24 проценти річних за користування кредитними коштами та 35% річних за перевищення витратного ліміту по картковому рахунку (овердрафт) (а.с. 8-10).
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі сплати коштів в рахунок погашення боргу за кредитним договором та процентів за користування кредитом станом на 04.06.2018 року становить 15573,12 грн., яка складається з: 9003,71 грн. - сума боргу, 5470,36 грн. - плата за кредит, 6,00 грн. комісійні витрати, 894,92 грн. - інфляційні втрати; 198,13 грн. - 3 % річних від прострочених сум.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком (а.с.4-5). Відповідач своїм право спростувати розмір заборгованості не скористався.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту ст. 610 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Таким чином, оскільки відповідачем не було виконано належним чином у строки, передбачені кредитним договором, грошових зобов'язань, передбачених умовами договору, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 526, 551, 610, 611, 623, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 82, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у сумі 15573,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 1762,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (адреса: 10003 м. Житомир, вул. Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 09311380).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).
Повне судове рішення складено 23.10.2018 року.
Суддя Н.В. Ведмідь