Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 жовтня 2018 р. № 820/1603/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Пройдак С.М.,
за участю представників сторін:
позивача - Зуб С.Ю., Юрцук Г.Г., Мясоєдов Р.Б.,
відповідача - Юрченко К.О., Крайнік Л.Б., Шамілова Л.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, буд. 5, код ЄДРПОУ 32866025)
до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій" (далі по тексту - позивач, товариство, ТОВ «ХЗПТ», ТОВ «Харпромтех») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далів по тексті - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002531403 від 29.12.2016 р., № 0000451403 від 31.03.2017 р., № 0002551403 від 29.12.2016 р., №0000461403 від 31.03.2017 р., № 0002571403 від 29.12.2016 р., № 0002581403 від 29.12.2016 р., №0002591403 від 29.12.2016 р.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірні рішення суб'єкта владних повноважень ґрунтуються на помилкових судженнях контролюючого органу про вчинення платником податків податкових правопорушень, що встановлені актом перевірки контролюючого органу № 802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016 р., через що вважає винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити з підстав та мотивів, викладених в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях.
Відповідач, надав до суду відзив на адміністративний позов в якому позов не визнав. Зокрема, вказує на те, що під час планової перевірки позивача контролюючим органом була виявлена низка податкових правопорушень, за вчинення яких контролюючий орган на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та Конституцією України правомірно та обґрунтовано за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями визначив грошові зобов'язання ТОВ ХЗПТ по відповідних податках та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили в повному обсязі та просили його залишити без задоволення з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позов, додаткових письмових поясненнях.
Як встановлено судом під час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій" зареєстроване юридичною особою у встановленому чинним законодавством України порядку 27.01.2004 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.08.2018 р. № 1004291790, код за ЄДРПОУ 32866025, запис в Реєстрі за № 1 471 120 0000 000494 від 27.01.2004 р., свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 163502 від 27.01.2004 р. (а.с. 2 т.2).
Позивач має наступні види діяльності: 25.11 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 25.29 (основний вид) - виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів, 25.62 механічне оброблення металевих виробів, , 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 167-172 т.6).
Перебуває на податковому обліку в органах податкової служби з 24.02.2004 за № 3107 і на момент проведення перевірки перебував на обліку в Харківській ОДПІ.
За матеріалами справи судом встановлено, що з 28.10.2016 по 08.12.2016 р. посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області було проведено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої був складений акт № 802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій" (код 32866025) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 - 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 - 30.06.2016» (далі по тексту - акт перевірки) ( а.с. 26- 122 т. 1).
Згідно висновку акта перевірки встановлено наступні порушення, вчинені суб'єктом господарювання:
п.134.1 ст.134, п. 140.4 статті 140 розділу III Податкового кодексу України Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями з урахуванням Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджених та Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, внаслідок порушень, викладених у розділах 31.2, 3.1.3, 3.1.5-3.1.6 акту перевірки встановлено:
-заниження податку на прибуток у сумі 238999 грн., в тому числі 1 півріччя 2016року у сумі 238999 грн.
-завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 2881036 грн.;
п. 188.1 ст.188 з урахуванням пп.14.1.36, п. 14.1.71, пп.4.1.218, пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок порушень, викладених у розділах 3.2.1 акту перевірки встановлено:
- заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет, всього у сумі 1358267 грн., в тому числі: за лютий 2010 р. - 55886 грн., березень 2016 р. - 1070842 грн., квітень 2016 р. - 105267 грн., травень 2016 р. - 8010 грн., червень 2016 р. - 118262, а разом 1358267, 00 грн.
- завищення від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду у сумі 71 983 грн.;
п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 271.1 ст. 271, п. 286.2 ст.286, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-У1 (зі змінами і доповненнями), що призвело до заниження земельного податку на загальну суму 874529,2 грн., в тому числі:
за 2014 рік у сумі 466155,3 грн.;
за 2015 рік у сумі 307305,6 грн.;
- за 2016 рік у сумі 101068,3 грн.;
4. п. 46.1 ст. 46, п. 286.2, п. 286.3 ст.286 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в частині неподання до Державної Фіскальної служби декларацій з земельного податку за 2014 рік по строку 20.02.2014 року; за 2015 рік по строку 20.02.2015 за формою затверджено Наказом міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 за № 865, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2014 р. за № 130/24907; за 2016 рік по строку 22.02.2016 за формою затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 р. за № 783/27228.
Товариством на акт перевірки до ГУ ДФС у Харківській області були направлені «Заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки № 802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016 р.» від 21.12.2016 р. № 198 (а.с. 123-126 т.1).
Листом від 27.12.2016 р. № 7176/10/20-40-14-03-17 «Про розгляд заперечень» ГУ ДФС у Харківській області висновки акту перевірки від 15.12.2016 року № 802/20-40-14-03-08/32866025 залишені безмін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 127-130 т.1).
29.12.2016 р. відповідачем на підставі акта перевірки було прийнято податкові повідомлення - рішення:
№ 0002531403, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 358498, 50 грн. (основний платіж - 238999, 00 грн., штраф - 119499, 50 грн.);
№ 0002551403 від 29.12.2016 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 2881036,00грн. за червень 2016 р.;
№ 0002571403 від 29.12.2016 р., яким застосовано штраф у сумі 393, 50 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№ 0002581403 від 29.12.2016 р., яким визначено грошове зобов'язання з земельного податку у загальному розмірі 1093161, 50грн. (основний платіж - 874529, 20 грн., штраф - 218632, 30 грн.);
№ 0002591403 від 29.12.2016 р., яким застосовано штраф у сумі 510, 00 грн.
В результаті адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень - рішень контролюючим органом 31.03.2017 р. були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000451403, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1726114, 50 грн. (основний платіж - 1150743, 00 грн., штраф - 575371, 50 грн.) від 31.03.2017 р.;
№ 0000461403, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ за червень 2016 р. у сумі 33582, 00 грн.
Перевіряючи прийняті суб'єктом владних повноважень податкові повідомлення - рішення на їх відповідність ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КАС України, юридичні та фактичні мотиви, покладені суб'єктом владних повноважень в основу перелічених рішень, суд зазначає, що з 01.01.2011р. правовідносини з приводу справляння податку на прибуток унормовані приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України, справляння ПДВ - приписами розділу V Податкового кодексу України, а справляння плати за землю - приписами ст.ст.265, 269-289 Податкового кодексу України.
Щодо порушень п. 134.1 ст. 134, п.140.4 ст. 140 розділу ІІІ Податкового Кодексу України, як зазначено в акті перевірки та письмових запереченнях на позов під час перевірки встановлено, що ТОВ «ХАРПРОМТЕХ» на порушення п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України з урахуванням Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15 «Доходи»), дохід, визначений по рядку 2120 Фінасового звіту «Інші операційні доходи», за 1 півріччя 2016 року занижено у сумі 4068155 грн. по операції відчуження нерухомого майна, що передано в рахунок погашення зобов'язань по договору на кредитну лінію, на різницю між вартістю, зазначеною у видаткових накладних та вартістю, що визначена у договорі іпотеки, а також, на порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, заниження ПДВ за березень 2016 року у сумі 813631 грн. внаслідок заниження бази оподаткування по зазначеній операції.
Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ХАРПРОМТЕХ» та АКБ «Золоті ворота» (надалі - Банк) було укладено договір №783 від 18.11.2005 на кредитну лінію (відновлювальну), умовами якого визначено відкриття у період з 18.11.2005 по 15.11.2006 кредитної лінії. Додатковими угодами до договорів іпотеки №06-226 від 29.06.2006 та №05 - 444 від 18.11.2005 були внесені зміни, до п.1.1, щодо зміни строків повернення кредиту, з урахуванням яких остаточний термін згідно з додатковими угодами становить 31.12.2018 р.
Як вбачається з акта перевірки та зазначав відповідач ПАТ КБ «СТАНДАРТ» набув усіх прав та обов'язків АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА».
Перевіркою встановлено, що 20.01.2016 укладено договір відступлення права вимоги №108- К між ТОВ «ХАРПРОМТЕХ» (Заставодавець (або Боржник)), ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСТДЖЕН ФІНАННС» («Первісний Заставадержатель») та ТОВ «ДОКАР» («Новий Заставо держатель»).
В акті перевірки зазначено, що згідно з Інформаційною довідкою від 24.03.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборона відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна встановлено, що ТОВ «ДОКАР» на підставі договорів іпотеки визначений власником нерухомого майна, що належало ТОВ «ХАРПРОМТЕХ». Передачу права власності на нерухоме заставне майно було оформлено на суму 1898784 грн.. в тому числі ПДВ (1582320 грн. без ПДВ) наступними видатковими накладними: №2 від 28.03.2016 на суму 1690560 грн., №264 від 29.03.2016 на суму 62904 грн., №1 від 30.03.2016 на суму 145320 грн. (з ПДВ).
В бухгалтерському обліку по зазначеній операції відображено дохід в сумі 1582320 грн. від передачі заставного майна в рахунок погашення кредиту.
Однак, пунктом 1.3 договорів іпотеки визначена вартість нерухомого майна та становить 6780570 грн. з ПДВ (без ПДВ 5650475 грн.), а саме:
за договором іпотеки №05-444, серія та номер 6121, виданий 18.11.2005 із змінами - «1.3. Ринкова вартість Майна за згодою Сторін становить 5180570 грн., в т.ч. ПДВ»;
за договором іпотеки №06-226, серія та номер:2655,виданий 29.06.2006 із змінами - « 1.3 Ринкова вартість Майна за згодою Сторін становить 1600000 грн., в т.ч. ПДВ».
Пунктом 2.3.3 зазначених договорів визначено, зокрема, що у випадку втрати або пошкодження майна ринкова вартість такого майна не повинна бути менше вказаної в п.1.3 Договору та встановлюється за згодою сторін.
Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки зазначено, що вартість об'єкта нерухомості визначалась на підставі оцінки, проведеної 08.10.2015 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 (сертифікат №16641/14 виданий Фондом державного майна України 01.07.2014), яка діяла на підставі договору №01/10-2015 від 29.01.2015 про виконання незалежної оцінки.
Однак, у ході перевірки не надано додатку до звіту, що свідчить про включення інформації з нього до єдиної бази даних звітів про оцінку.
В акті перевірки визначено, що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2014 N 358 звіт від 08.10.2015 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_8 не можна вважати дійсним.
Щодо зазначеного епізоду суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 року по справі № 922/1370/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Докар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій" про стягнення коштів встановлено наступне:
« 18.05.2011 р. між АКБ "Золоті ворота" (правонаступником якого є ПАТ " Банк Золоті ворота") та ТОВ "Харківський завод промислових технологій" (позичальник, відповідач) був укладений договір № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) , за умовами якого банк надає позичальнику кредит на придбання сировини, матеріалів, комплектуючих тощо, при цьому позичальник зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Банком були надані кредитні кошти позичальнику, однак ТОВ "Харківський завод промислових технологій" не були виконані свої зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 5 682 062,31 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України № 456 від 31.07.2014р. "Про віднесення ПАТ "Банк Золоті ворота" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 01.08.2014р. було прийнято рішення № 67 про запровадження з 04.08.2014р. тимчасової адміністрації.
28 листопада 2014 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ПАТ "КБ "Стандарт" укладено Договір № 2 про передачу активів і зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "Банк Золоті ворота". За цим договором неплатоспроможний банк відступив, а приймаючий банк набув право вимоги за активами неплатоспроможного банку (включаючи забезпечення за ними).
За Договором № 2 про передачу активів і зобов'язань неплатоспроможного банку ПАТ "Банк Золоті ворота" була передана в тому числі і заборгованість ТОВ "Харківський завод промислових технологій" за кредитним договором № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 18.11.2005 р .
Рішенням № 38 від 19.02.2015р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Стандарт" була розпочата з 20.02.2015р. процедура виведення ПАТ КБ "Стандарт" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
ПАТ КБ "Стандарт" листом № 27/01-78 від 27.01.2016р. на адресу ТОВ "Харківський завод промислових технологій" повідомило про те, що між ПАТ КБ "Стандарт" та ТОВ "Фінансова компанія "Некстеджен Фінанс" укладено Договір про відступлення прав вимоги № 20/01-15, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору своє право за кредитним договором № 783 на кредитну лінію (відновлювальну), укладеним 18.11.2005 року між Акціонерно-комерційний банк "Золоті ворота" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій", з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною. Загальна сума права вимоги станом на день укладання Договору (20.01.2016р.) складала 5 682 062, 31 грн. В силу Договору до нового кредитора також перейшли права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з Основного договору, включаючи забезпечення за ним.
20 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Докар" (позивач) та ТОВ "Фінансова компанія "Некстеджен Фінанс" було укладено Договір про відступлення права вимоги № 108-к. Предметом договору стало набуття права вимоги за кредитним договором № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) укладеним 18.11.2005 року, укладеним між АКБ "Золоті ворота" та ТОВ "Харківський завод промислових технологій", загальна сума права вимоги станом на день укладання цього договору складає 5 682 062,31 грн. В силу цього Договору до Нового кредитора також переходять права та обов'язки Первісного кредитора по зобов'язаннях, що виникли з Основного договору, включаючи забезпечення за ним, в тому числі:
- право іпотекодержателя по Договорам іпотеки № 05-444 ; від 18.11.2005р., № 06-226 від 29.06.2006р., укладеними між АКБ "Золоті ворота" та ТОВ "Харківський завод промислових технологій";
- право заставодержателя по Договору застави № 09-056 від 20.05.2009 року, укладеним між АКБ "Золоті ворота" та ТОВ "Харківський завод промислових технологій".
Згідно положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Докар" є правонаступником всіх прав та обов'язків АКБ "Золоті ворота" за кредитним договором № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 18.11.2005 р., а саме є кредитором щодо сплати ТОВ "Харківський завод промислових технологій" заборгованості в загальній сумі 5 682 062, 31 грн.
Як зазначає позивач, що підтверджується відповідачем, у березні 2016 року позивач звернув стягнення заборгованості на нерухоме майно, що було передано в іпотеку за договорами іпотеки № 05-444 від 18.11.2005 року, № 06-226 від 29.06.2006 року. Вартість предмету іпотеки становила 1 898 784,00 грн.».
Зазначеним рішенням Господарського суду Харківської області вирішено стягнути з ТОВ "Харківський завод промислових технологій" на користь ТОВ «Докар» заборгованість у сумі 3783278, 31 грн.
Встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2017 року по справі № 922/1370/17 обставини також підтверджуються копіями наявних у цій справі наступних документів (а.с. 9-83 т.7):
договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 18.11.2005р.;
договору про зміни № 1 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 30.11.2005р.;
договору про зміни № 1/1 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 24.05.2006 р.;
договору про зміни № 2 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 14.06.2006р.;
договору про зміни № 3 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 15.11.2006р.;
договору про зміни № 4 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 09.11.2007р.;
договору про зміни № 5 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 25.12.2008р.;
договору про зміни № 6 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 26.12.2008р.;
договору про зміни № 7 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 16.03.2009р.;
договору про зміни № 9 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 23.11.2009р.;
договору про зміни № 10 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 30.06.2010р.;
договору про зміни № 11 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 05.07.2010р.;
договору про зміни № 12 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 13.01.2011р.;
договору про зміни № 13 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 12.07.2011р.;
договору про зміни № 14 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 11.08.2011р.;
договору про зміни № 15 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 30.08.2011р.;
договору про зміни № 16 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 31.08.2011р.;
договору про зміни № 17 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 05.09.2011р.;
договору про зміни № 19 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 27.12.2012р.;
договору про зміни № 20 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 27.06.2013р.;
договору про зміни № 21 до договору № 783 на кредитну лінію (відновлювальну) від 23.05.2014р.;
договору іпотеки № 05-444 від 18.11.2005р.;
договору іпотеки № 06-226 від 29.06.2006р.;
листа ПАТ «КБ СТАНДАРТ» № бт05/12-486 від 05.12.2014р.;
листа ТОВ «ХАРПРОМТЕХ» № 213 від 15.12.2014р.;
листа ТОВ «ХАРПРОМТЕХ» № 214 від 15.12.2014р.;
листа АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» № 6488 від 19.12.2014р.;
договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» від 29.12.2014р.;
додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА»;
листа ПАТ «КБ СТАНДАРТ» - «Ліквідація» № 27/01-78 від 27.01.2016р.;
договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20.01.2016р.;
повідомлення-вимоги ТОВ «ДОКАР» № 3 від 21.01.2016р.;
інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 55897040 від 24.03.2016р.;
інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 55895770 від 24.03.2016р.;
повідомлення ТОВ «ДОКАР» б/н від 26.02.2016р.;
претензії ТОВ «ДОКАР» № 2 від 20.02.2017р.;
позовної заяви ТОВ «ДОКАР» до ТОВ «ХАРПРОМТЕХ» на суму 3783278, 31 грн.;
рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/1370/17 від 16.05.2017р.;
наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/1370/17 від 30.05.2017 р. (а.с. 9-83 т.7).
За видатковими накладними № 2 від 28.03.2016 р., № 264 від 29.03.2016 р., №1 від 30.03.2016 р. позивач у рахунок погашення кредиту здійснив відчуження майна - предмета перелічених договорів іпотеки на загальну вартість 1898784, 00 грн. з ПДВ. Загальна вартість майна, відчуженого платником за договорами іпотеки без ПДВ склала - 1582320, 00 грн. (а.с. 106-108 т.5)
Згідно копій карток позабалансового рахунку 06 по ТОВ «Докар» за договорами про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 20.01.2016 р. по кредитному договору з АКБ «Золоті ворота» за ТОВ «Харпромтех» рахується станом на 22.01.2016 р. заборгованість у розмірі 5682062, 31 грн. Станом на 31.03.2016 р. після звернення стягнення на нерухоме майно вартістю 1898784, 00 грн. заборгованість становить 3783278, 31 грн.. а станом на 06.11.2017 року по рішенню Господарського суду Харківської області з урахуванням суми судового збору заборгованість становить 3840027, 48 грн. (а.с. 154 т.7).
Відповідно до наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 103 за 2016 р. у ТОВ «Докар» на основних засобах обліковуються об'єкти нерухомого майна, що передані від ТОВ «Харпромтех» на суму 1582320, 00 грн. без ПДВ (а.с. 155 т.7).
Відповідно до наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 131 за травень 2016 р. - вересень 2018 р. у ТОВ «Докар» рахуються об'єкти нерухомого майна, що передані від ТОВ «Харпромтех» на суму 1560645, 07 грн. без ПДВ (а.с. 156 т.7).
Зазначені вартісні показники, що відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Докар» відповідають даним рахунку 05 «Гаратнії та забезпечення надані» за листопад 2005 р. - грудень 2016 р. по ТОВ «Харпромтех» та за січень 2016 року по грудень 2017 р., що підтверджується копіями картки рахунку 05 «Гаратнії та забезпечення надані» та 501 «Довгострокові кредити банків в національній валюті» (а.с. 157, 158 т.7), копією акта звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2018 р. (а.с. 130 т.7).
Як встановлено судом, ТОВ «Харківський завод промислових технологій» було визначено вартість нерухомого майна на момент його передачі на підставі Звіту про оцінку майна від 08.10.2015 року (а.с. 172-249 т. 1), виконаного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 на підставі договору № 01/10-15 від 01.10.2015 року про проведення експертної оцінки майна, акта виконаних робіт до нього від 08.10.2015 року (а.с. 12,13 т. 2).
Згідно вказаного звіту вартість об'єкта оцінки в т.ч. ПДВ становить 1896785, 00 грн.
За змістом положень статей 7, 33, 36-38 Закону України "Про іпотеку" (Закон № 898-IV) від 05 червня 2003 року за рахунок іпотечного майна може бути задоволено вимоги кредиторів, але у порядку передбаченому чинним законодавством.
Згідно зі статтею 36 Закону № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу: а) шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (стаття 37 цього Закону) або б) правом на продаж предмета іпотеки від свого імені (стаття 38 цього Закону).
Згідно ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Адже саме за цією вартістю іпотекодержатель набуває об'єкт нерухомості і саме ця вартість покладена у розрахунок списання вимог кредитора.
Тобто, ціна, вказана у Звіті про оцінку майна, є визначальною в першу чергу для заставодержателя, саме за нею визначається обсяг, в якому задоволено вимоги кредитора за рахунок предмета іпотеки.
Пунктом 21 «Оцінка доходу» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 затвердженого наказом Мінфіну № 290 від 29.11.1999 року зазначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Згідно п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну № 92 від 27.04.2000 року справедлива вартість - це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, зазначена операція підлягає оподаткуванню виходячи із договірної вартості.
Посилання відповідача про недійсність вказаного Звіту про оцінку майна від 08.10.2015 року (а.с. 172-249 т. 1), виконаного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 суд вважає помилковим позаяк відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих, достатніх та достовірних а розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ визнання недійсним зазначеного Звіту компетентними органами або судом, в тому числі за матеріалами порушених кримінальних проваджень, доказів заниження або завищення суб'єктом оціночної діяльності вартості переданого майна, іншої експертної оцінки, або висновків компетентних органів щодо іншої ціни цих об'єктів нерухомості, а судом під час розгляду справи не добуто.
Крім того, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України містить низку окремих цілком самостійних положень, а саме: п.п.134.1.1 - 134.1.5, проте у спірних правовідносинах контролюючим органом було допущено правову невизначеність, адже не конкретизовано, яку саме норму цього пункту було порушено платником податків.
Суд вважає помилковим висновок контролюючого органу про те, що різниця між вартістю майна, зазначеній в договорах іпотеки та за фактично переданою є доходом.
Так, згідно приписів Податкового кодексу України законодавець неодноразово застосовує термін "дохід", але жодного разу не наводить його визначення.
У зв'язку з цим та беручи до уваги приписи п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України, суд вважає за можливе поширити на спірні правовідносини дію норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (а також прийнятих на його розвиток підзаконних нормативно-правових актів в частині тлумачення доходу та підстав його одержання).
Правильність такого підходу підтверджується положеннями ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де вказано, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до норм Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868) доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
З наведеного визначення випливає, що дохід є реальним показником, котрий виникає у результаті виконання особою зобов'язань за правочинами.
Відповідно до п. 14.1.71 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.
Згідно приписів п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин письмовий запит про подання інформації за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу.
Податковий кодекс України передбачає лише два випадки, коли контролюючий орган може враховувати при обчисленні податку на прибуток "умовний дохід платника податків" - це правило звичайної ціни та приписи ст. 39 названого акту законодавства.
З тексту акту №802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016р. вбачається, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не керувався приписами ст. 39 Податкового кодексу України і не посилався на правило звичайної ціни, письмовий запит для визначення рівня звичайних цін не направляв, а відтак, проведений органом доходів і зборів розрахунок з даного виду податкового зобов'язання слід визнати хибним.
Суд зазначає, що проведення обов'язкової оцінки для цілей оподаткування, інформація зі звіту якої вноситься до єдиної бази даних звітів про оцінку, передбачено ст. 172 Податкового кодексу України при продажу нерухомого майна фізичною особою, при цьому звіт виконаний для цілей забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном відповідно до Закону України "Про іпотеку" до Єдиної бази звітів про оцінку не заноситься.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку", зазначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Оскільки ТОВ "Харпромтех" було здійснено відчуження нежитлових будівель в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ "Докар", відсутні підстави для неврахування звіту про оцінку майна від 08.10.2015 року. (а.с. 191-249 т. 1).
Таким чином, суд вважає необхідним визнати недоведеним судження контролюючого органу про заниження доходу від відчуження нерухомого майна за договором іпотеки на виконання зобов'язань за кредитним договором.
Щодо встановлених актом перевірки порушень позивачем приписів п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.
Контролюючим органом під час перевірки було встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2015 року - червень 2016 року на 616619 грн. внаслідок заниження бази оподаткування від продажу продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості (звичайної ціни з 01.01.2016) у сумі 616619 грн., у тому числі за півріччя 2016 року у сумі 245925 грн.
Згідно додатку № 5 акту перевірки, контролюючий орган розрахував заниження бази оподаткування від продажу продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості не лише на внутрішньому ринку, а й при реалізації ресиверів власного виробництва на експорт та донарахував на експортні операції 20 % податку на додану вартість.
На спростування зазначеного висновку контролюючого органу платником податків до суду було надано копії видаткових накладних (а.с. 38- 250 т. 2, а.с. 1-250 т.3, а.с. 1- 250а т. 4), картки рахунку 901 (а.с. 2-81 т.5), копію наказу «Про облікову політику підприємства» №1 від 03.01.2015 р. з додатками (а.с. 142-149 т. 5), копії розподілу витрат за січень-грудень 2015 року (а.с. 150 - 164 т.5), копії митних декларацій (а.с. 184-221 т.7) та копії повідомлень про фактичне вивезення товарів (а.с. 222-223 т.7).
Щодо можливої реалізації товару за цінами нижче собівартості, тобто у збиток, суд відзначає, що чинним законодавством України не заборонено здійснювати такий продаж. Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У постанові від 09.06.2015 року по справі № 21-289а15 Верховний Суд України дійшов висновку що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.
Щодо питання визнання підприємством заниження бази оподаткування ПДВ від продажу продукції власного виробництва за 2015 рік на суму 8122, 18 грн., то представник позивача в судовому засіданні обґрунтував таку економічну причину тим, що означені випадки відбулись за рахунок розподілення загальновиробничих витрат підприємства. До матеріалів справи, а також до ГУ ДФС надавався порівняльний аналіз ціни реалізації та собівартості продукції ТОВ «Харпромтех» за 2015 рік (а.с. 140-160 т. 1), докази аналізу та врахування якого під час розгляду скарги на оскаржувані ППР відповідачем не надані.
Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Судом з'ясовано, що законодавцем у цілях справляння податку на додану вартість в господарських операціях з постачання самостійно виготовлених платником податків товарів (робіт, послуг) у загальних випадках була запроваджена умовна арифметична величина, якій у будь-якому разі має дорівнювати база оподаткування ПДВ - це собівартість товарів (роті, послуг) протягом 2015 року та рівень звичайних цін протягом 2016 року.
За визначенням п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору, але не нижче за мінімальну або індикативну ціну. Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування. Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов'язковість проведення якого передбачено законом. Якщо постачання товарів (робіт, послуг) здійснюється на підставі форвардного або ф'ючерсного контракту, звичайною ціною є ціна, яка відповідає форвардній або ф'ючерсній ціні на дату укладення такого контракту. Якщо продаж (відчуження) товарів, у тому числі майна, переданого у заставу позичальником з метою забезпечення вимог кредитора, здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною ціною є ціна, сформована під час такого продажу.
Однак, у тексті акту №802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016р. контролюючим органом не наведено достатніх та переконливих доказів для ототожнення таких величин як собівартість самостійно вироблених платником податків товарів (робіт, послуг) та звичайної ціни на самостійно вироблені платником податків товари (роботи, послуги) протягом 2016 року з урахуванням положень п.п.14.1.218 ст.14 та п.14.1.219 ст.14 Податкового кодексу України.
Крім того, в порушення п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 р. № 727, згідно якого факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів, контролюючий орган висловив свої зауваження, які носять загальний характер, зроблені без дослідження обставин відносин платника податків з контрагентами по кожній конкретній господарській операції з урахуванням обсягу партії товару, умов розрахунку тощо та без посиланням на первинні та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
При цьому, підстав для визнання господарської діяльності позивача умисно збитковою акт №802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016р. також не містить.
Крім того, згідно положень п. 195.1.1 ст. 195 ПКУ за нульовою ставкою оподатковуються операції з товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства. Враховуючи, що копії всіх митних декларації були надані до перевірки, що не заперечується представниками відповідача в судовому засіданні та підтверджується копією додатку №5 до акта перевірки, який містить посилання на номери митних декларацій, то на ці експортні операції не може нараховуватись податок на додану вартість за ставкою 20%, а тому висновок про заниження ПДВ за цим операціями є протиправним.
Суд погоджується із твердженням позивача про те, що податок на додану вартість - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари і сплачується кінцевим споживачем. Тобто, зміст ПДВ як непрямого податку передбачає, що безпосередній платник ПДВ не несе економічного тягаря з його сплати, який покладається на безпосереднього споживача товару чи послуги. Експорт товарів оподатковується за нульовою ставкою, оскільки споживання товару на території України не відбуватиметься. Як слід, покладення обов'язків зі сплати 20 % на експортера щодо операції з товаром, споживання якого в Україні не передбачається, суперечить економічній сутності ПДВ. Тому донарахування ПДВ на підставі п. 188.1 ПКУ експортні операції є помилковим та хибним.
За таких обставин, суд вважає, що викладений в акті розрахунок донарахованого контролюючим органом податкового зобов'язання з ПДВ за епізодами поставки самостійно виготовлених товарів (робіт, послуг) не узгоджується з законом і не містить достатньої поза розумним сумнівом деталізації для визнання його правильним.
Таким чином, суд вважає необхідним визнати недоведеним як судження контролюючого органу про реалізацію платником податків товарів за ціною, нижчою від собівартості та нижчою від звичайних цін.
Щодо епізоду встановлених у висновках акту перевірки порушень позивачем приписів п.269.1 ст.269, п.270.1 ст.270, п.271.1 ст.271, п.286.2 ст.286, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.
Як встановлено судом під час розгляду справи, податковим повідомленням-рішенням № 2581403 за порушення пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку у сумі 874529 грн. 20 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 218632 грн. 30 коп.
Податковим повідомленням-рішенням № 0002591403 за порушення пункту 286.2, 286.3 статті 286 Податкового кодексу України та на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції за несплату земельного податку у розмірі 510 грн.
Склад податкового правопорушення, на твердження контролюючого органу полягає у тому, що позивач є власником нежитлових будівель (виробничі, складські, допоміжні приміщення та гаражі) по вул. Виконкомівській, 32 м. Харкова, загальна площа яких складає - 0,8 га. Земельний податок у спірних правовідносинах нараховано податковим органом на земельну ділянку площею - 3,9 га (3.9338 кв. м.).
У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що сторонами визнаються обставини належності позивачу на праві власності об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: місто Харків, вул. Виконкомівська, 32. Загальна площа таких об'єктів складає - 0,8 га, що підтверджується, зокрема, і текстом акту №802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016р.
Як вбачається з акту перевірки (стор. 49) (а.с. 73 т.1) контролюючий орган, посилаючись на Рішення Харківської міської ради Харківської області №1262/13 від 25.09.2013 року, дійшов висновку про те, що саме цим рішенням надано право користування земельною ділянкою загальною прощею 3,9 га.
Дослідивши зазначене рішення під час розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про помилковість такого висновку податковим органом, позаяк зазначене рішення не надає права постійного користування та права оренди земельної ділянки, а лише передбачає надання дозволу на укладання договору оренди (а.с. 166-173 т. 5).
Підпунктом 9.1 пункту 9 Рішення Харківської міської ради Харківської області №1262/13 від 25.09.2013 року особам, зазначеним у додатках1, 2 до цього рішення, до яких віднесено і позивача, заборонено приступати до використання земельної ділянки до державної реєстрації права на неї.
Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27.04.2017 року земельна ділянка за кадастровим номером 6310137900:09:02:0009 з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 3,9338 га, місцезнаходження м. Харків, вул. Виконкомівська, 32 перебуває у комунальній власності (а.с. 245 т.7).
Як свідчать матеріали справи щодо зазначеної земельної ділянки у товариства відсутнє право користування, договорів оренди та будь-яких інших договорів щодо її передачі позивачу не укладалось.
Пунктом 286.1 ст.286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Як з'ясовано судом, у тексті акту №802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016р. відповідач жодним чином не посилається на дані державного земельного кадастру.
Системне тлумачення норм пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пунктів 286.6 статті 286, пунктів 287.6-287.8 статті 287 Податкового кодексу України дозволяє прийти до висновку, що законодавець, встановлюючи пріоритетність норм Податкового кодексу України над іншими нормами, зокрема Земельного кодексу України, визначив різні порядки оподаткування податком на землю залежно від того у володінні чи користуванні знаходиться земельна ділянка, чи оформлене у встановленому законом порядку право власності на таку земельну ділянку, чи знаходиться на земельній ділянці будівля, споруда (їх частина), які перебувають у власності суб'єкта, до якого фонду (житлового чи нежитлового) належать будівлі, споруди (їх частини).
Вимогами пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
При цьому слід враховувати положення пункту 286.6. статті 286 Податкового кодексу України, які встановлюють особливості визначення розміру податку на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб.
В усіх випадках, передбачених пунктами 286.6 статті 286, 287.6-287.8 статті 287 Податкового кодексу України, розрахунок земельного податку здійснюється з урахуванням прибудинкової території.
Між тим, земельний податок у спірних правовідносинах було нараховано контролюючим органом на земельну ділянку площею - 3,9 га (3.9338 кв.м.).
Крім проаналізувавши положення ст. 109 Податкового кодексу України та ст. 211 Земельного кодексу України, суд доходить висновку, що діяння платника податків по фактичному користуванню земельною ділянкою до моменту завершення процедури державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, за своєю правовою суттю є порушенням цивільного, а не податкового закону, тобто є цивільно - правовим деліктом, а не податковим правопорушенням.
Проте, з огляду на приписи ст.ст.120, 125, 126, ст. 206 Земельного кодексу України у системному поєднані з запровадженим ст. 8 Конституції України принципом верховенства права (невід'ємним складовим елементом якого є правило юридичної визначеності), суд вважає, що у будь-якому разі безвідносно до факту оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку (рівно як і документів на право користування земельною ділянкою) платник податків повинен сплачувати плату за землю за ту площу, котра безпосередньо знаходиться під належним такому платнику об'єктом нерухомості.
Заперечуючи проти позову, відповідач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження відображеного в акті №802/20-40-14-03-08/32866025 від 15.12.2016р. фактичного судження про використання платником земельної ділянки площею 3, 9 га.
У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КАС України законодавець наділив суд повноваженнями виключно на перевірку законності рішень і діянь органів державного управління (контролю, нагляду) у розрізі саме тих юридичних та фактичних мотивів, якими керувались ці особи при реалізації владної управлінської функції. Закон не передбачив можливості зміни цих мотивів ні шляхом перекваліфікації, ні шляхом додаткової аргументації, ні у будь-який інший спосіб, позаяк це з невідворотністю спричинить підміну суб'єкта владних повноважень судом і знівелює право особи на судовий захист.
Судовим розглядом встановлено, що проведений органом доходів і зборів розрахунок грошового зобов'язання з плати за землю не узгоджується з приписами 286.1 ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, ст.ст.120, 125, 126, ст.206 Земельного кодексу України в частині розміру земельної ділянки, кваліфікованої Головним управлінням як об'єкт справляння земельного податку. Даний дефект не може бути усунутий судом самостійно.
Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на ті обставини, що в результаті попередніх перевірок господарської діяльності позивача (акт №1523/20-23-22-01-05/32866025 від 07.10.2014р., акт №512/2340/32866025 від 19.02.2017р.) позивач не визнавався податковими органами платником податку на землю за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Суд також вважає, що не маючи безперечного статусу платника плати за землю, позивач не мав можливості практично реалізувати обов'язок на подачу відповідної податкової звітності у порядку ст. 286 Податкового кодексу України, а відтак не може бути притягнутий до відповідальності за це, а тому й застосування штрафні санкції за несплату земельного податку у розмірі 510 грн. є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства..
Таким чином, суд вважає необхідним визнати недоведеним судження контролюючого органу та протиправним висновок про заниження земельного податку у розмірі 874529, 20 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0002571403 від 29.12.2016 р. суд зазначає наступне.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України, до позивача згідно зі ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 393, 50 грн.
Так, в ході перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних з 01.10.2015 встановлена несвоєчасна реєстрація податкової накладної №88 від 09.12.2015 р. на суму 20160, 00 грн. в т.ч. ПДВ - 3360, 00 грн. по контрагенту ПАТ «Яготинський маслозавод» філія ПАТ «Ягоотинський маслозавод» «Яготинське для дітей» (а.с. 125 т. 5), дата реєстрації - 29.12.2015 р. (а.с. 126 т.5) , та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 68 від 23.05.2016 р. до податкової накладної від 31.03.2016 р. № 111 по контрагенту ТОВ «Термобудальянс» (а.с. 127 т.5), дата реєстрації 08.06.2016 р. (а.с. 128, 129 т. 5).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII Податковий кодекс України було доповнено і ст. 120-1, первинна редакція якої мала наступний зміст: "120-1.1. Порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Оскільки податкова накладна № 88 від 09.12.2015р. зареєстрована з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування штрафу в цій частині.
Поряд із тим, відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Як вбачається з копії розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 68 від 23.05.2016 р. до податкової накладної від 31.03.2016 р. № 111 по контрагенту ТОВ «Термобудальянс» (а.с. 127 т.5) причиною коригування показників ПН за оренду приміщення є: «помилково виписана» на суму «-2875, 00» грн.
Враховуючи те, що коригування податкових накладних відбувалось в частині зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, суд приходить до висновку, що обов'язок реєстрації розрахунків коригування податкових накладних покладено не на позивача, а на отримувача, а саме - ПП "Термобудальянс".
Таким чином, контролюючим органом помилково застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування до податкової накладної, а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0002571403 від 29.12.2016 підлягає скасуванню, в частині нарахування штрафу в сумі 57,50 грн.
Щодо неврахування товариством зменшення збитків на підставі податкового повідомлення-рішення № 000359220 від 16.10.2014 р. у сумі 140 654, 00 грн.
Як встановлено під час перевірки та не заперечується представниками сторін за результатами акту перевірки від 07.04.2014 року № 1523/20-23-22-01-05/32866025 було винесене податкове повідомлення - рішення № 000359220 від 16.10.2014 р. за формою «П» згідно якої задекларовані збитки за 2013 рік у сумі 4207221 грн. були зменшені у сумі 140654 грн. податкове повідомлення - рішення № 000359220 від 16.10.2014 р. за формою «П» щодо зменшення збитків у сумі 140654 грн. - є узгодженим, оскільки не оскаржувалось у встановлені законом строки, але при перенесенні збитків за 2013 рік у рядок 06.5 Декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік - податкове повідомлення-рішення № 000359220 від 16.10.2014 р. за формою «П» враховане не було, що призвело до завищення суми в рядку 06.5 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік) у сумі 140654 грн. суд відзначає, що згідно до наданої копії уточнюючою Декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, поданої 28 квітня 2017 року (а.с. 131-144 т. 7), зазначена сума була врахована та зменшений збиток на суму 140654, 00 грн. Тому узгоджена сума, що зменшує збитки минулих років вже врахована в податковій звітності Позивача та повторному зменшенню збитків на зазначену суму не підлягає.
Згідно приписів п. 50.3. ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).
З огляду на вищевикладене суд зазначає, що із врахуванням встановлених обставин у справі адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, буд. 5, код ЄДРПОУ 32866025) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0002531403, №0002551403, №0002581403, №0002591403 від 29.12.2016 р. та № 0000451403, №0000461403 від 31.03.2017 р..
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0002571403 від 29.12.2016 в частині нарахування штрафу в сумі 57, 50 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод промислових технологій" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, буд. 5, код ЄДРПОУ 32866025) сплачену суму судового збору в розмірі 91398 (дев'яносто одну тисячу триста дев'яносто вісім) грн. 58 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30.10.2018 р.
Суддя Бадюков Ю.В.